|
Загальні 1.1. Мовознавство як наука,
питання "Вступ до мовознавства" Мовознавства як навчальна дисципліна Предмет мовознавства. Зміст і основні завдання курсу "Вступ до мовознавства" Місце мовознавства в системі наук Методи дослідження мови Природа, сутність, Функції та будова мови Природа і сутність мови Функції мови Мова і суспільство Мова і мислення Мова як знакова система Мова і мовлення Структура мови Синхронія і діахронія Походження і розвиток мови Проблема походження мови Закономірності розвитку мов Специфіка розвитку різних рівнів мовної структури 22. 23 Розвиток і функціонування мов у різні історичні епохи 51 1.4. Мови світу, їх вивчення та генеалогічна класифікація Загальна характеристика мов світу 58 Порівняльне вивчення мов 60 Генеалогічна класифікація мов 61 2. Фонетика 2.1. Звуки мови, їх вивчення і графіка і класифікація Фонетика як лінгвістична дисципліна. Три аспекти вивчення звуків 102 Фізичний аспект у характеристиці звуків 104 Фізіологічний аспект у вивченні звуків 106 Класифікація звуків 110 Голосні звуки 111 Приголосні звуки 114 2.2. Фонетичні одиниці та засоби Фонетичне членування мовленнєвого потоку 121 Склад 122 Наголос 126 Інтонація 129 2.3. Фонетичні процеси Позиційні зміни звуків 133 Комбінаторні зміни звуків 135 Орфоепія. Транскрипція і транслітерація 141 Живі та історичні фонетичні процеси. Спонтанні зміни звуків 146 Фонетичні закони 148 2.4. Лінгвістичний (функціональний) аспект у вивченні звуків Поняття фонеми 152 Диференційні та інтегральні ознаки фонем 154 Позиції фонем. Варіанти і варіації фонем 157 Фонологічна система 159 2.5. Письмо Значення письма в історії суспільства. Передумови виникнення письма 164 Етапи і форми розвитку графічного письма 166 3. Лексика і фразеологія Графіка Орфографія. Принципи орфографії 3.1. Слово та його значення Лексикологія. Розділи лексикології Слово як одиниця мови. Слово і лексема Значення слова 3.2. Лексико-семантичні категорії Полісемія Омонімія Синонімія Антонімія Гіперо-гіпонімія і лексична конверсія 3.3. Лексико-семантична система мови Поняття лексико-семантичної системи Словниковий склад мови 3.4. Історичні зміни словникового складу мови Причини історичних змін у лексиці Архаїзми Неологізми Запозичення Історична лексикологія та етимологія 3.5. Фразеологія Поняття фразеології Класифікація фразеологізмів 3.6. Лексикографія Поняття лексикографії Типи словників 4. Граматика 4.1. Граматика. Граматичне значення. Граматичні категорії Предмет граматики. Розділи граматики. Основні одиниці граматичної будови мови Граматичне значення Граматичні категорії Лексико-граматичні розряди (категорії) 4.2. Морфема і словоформа Поняття морфеми 275 Види морфем 277 Морфеміка 280 Граматична фор^а слова 280 4. 3. Способи вираження граматичних значень Синтетичні способи вираження граматичних значень 284 Аналітичні способи вираження граматичних значень 289 Історична змінність способів і засобів вираження граматичних значень 291 4.4. Частини мови Поняття частин мови. Критерії виділення частин мови 295 З історії питання про частини мови 299 Частини мови в різних мовах 301 Характеристика основних частин мови 302 4.5. Словосполучення і речення Поняття словосполучення. Типи словосполучень 307 Синтаксичні зв'язки слів 311 Речення та його ознаки 314 Актуальне членування речення 317 5. Мовна 5.1. Типологічна класифікація мов типологія Поняття типологічної класифікації мов 321 Ізолюючі (кореневі) мови 322 Аглютинативні мови 324 Інкорпоруючі (полісинтетичні) мови 325 Флективні мови 326 Інші спроби типологічної класифікації мов 329 Література 333 Предметний покажчик 336 Іменний покажчик 355 Покажчик мов 361 Загальні питання мовознавства 1.1. Мовознавство як наука. "Вступ до мовознавства" як навчальна дисципліна Предмет мовознавства. Зміст і основні завдання курсу "Вступ до мовознавства" Мовознавство, або лінгвістика (від лат. lingua "мова"), - наука про природну людську мову загалом і мови світу як її представників. На земній кулі існує понад п'ять тисяч мов. Кожен етнос розмовляє власною мовою. Однак можна стверджу- вати, що люди світу розмовляють єдиною мовою, бо всі мови мають дуже багато спільного. Так, зокрема, у всіх мовах для вираження думки використовують звуки, зі зву- ків будують слова, а зі слів — речення. Спільні ознаки, властиві всім мовам світу, називають універсаліями (від лат. universalis "загальний"). Кожна мова є надбанням певного народу. Вона не тіль- ки найпотужніший засіб спілкування, знаряддя думки (мислення), а й дух народу, його історія і водночас необ- хідна умова існування не лише культури народу, а і його самого. Мова є засобом духовного формування особистос- ті. У ній зафіксовано історичний досвід попередніх поко- лінь, неповторний менталітет етносу, його духовні над- бання. Вона допомагає краще зрозуміти людину в її мину- лому і сьогоденні. Мова, крім цього, є важливим держа- 8 Загальні питання мовознавства вотворчим чинником, засобом консолідації народу. Саме тому кожен свідомий етнос дбайливо ставиться до рідної мови, оберігає її. Виникнення мовознавства, як і будь-якої іншої науки, зумовили практичні потреби (навчання грамоти, оволодін- ня культурою усного та писемного мовлення, вивчення іно- земних мов тощо). Згодом воно розвинулося в розгалуже- ну систему дисциплін. Розрізняють конкретне (часткове) і загальне мово- знавство. КОНКРЕТНЕ МОВОЗНАВСТВО вивчає окремі (конкретні) мо- ви, як, наприклад, українську, польську, англійську, китайську або групу споріднених мов — слов'янські, германські, романські, балтійські, іранські, тюркські тощо. Кожна мова має своєрідну структуру, власні норми, неповторну історію. Так, зокрема, в кожній мові є специ- фічні звуки (англ. [9], [3], болг. [ъ]), морфеми, слова, син- таксичні конструкції. Окремі мови різняться ступенем унормованості, стилістичною диференціацією мовних за- собів, багатством словника тощо, що зумовлено різними історичними й суспільними чинниками. Такі особливості стосуються однієї, а не всіх мов. ЗАГАЛЬНЕ МОВОЗНАВСТВО вивчає загальні особливості мови абстраговано від конкретних мов. До них належать суть мови, ЇЇ природа, походження, закони розвитку, зв'язок із мисленням, культурою тощо. Воно вивчає також струк- туру й закономірності функціонування всіх мов світу. От- же, предметом загального мовознавства, з одного боку, є мова як засіб людського спілкування, а з іншого — за- гальні особливості всіх мов (тобто воно є ніби узагальнен- ням конкретних мовознавств). Загальне мовознавство ство- рює лінгвістичну теорію, тому його часто називають тео- ретичним. Теоретичне мовознавство протиставляється при- кладному. ПРИКЛАДНЕ МОВОЗНАВСТВО вивчає застосування мовознав- чої теорії на практиці (у викладанні рідної та іноземної мов, у практиці перекладу, при створенні алфавітів для безписемних мов, для удосконалення правопису, навчан- ня письма, читання, культури мови, для уніфікування тер- мінології, анотування й реферування інформації, забезпе- чення спілкування людини з комп'ютером природною мо- вою тощо). У межах загального мовознавства виділяють зіставне Мовознавство як наука 9 (типологічне)мовознавство, яке шляхом зіставного вив- чення мов виявляє в їх структурі спільні й відмінні риси. Вступ до мовознавства — початковий, пропедевтичний (вступний) курс загального мовознавства. Він містить ос- новні відомості із загального мовознавства (що таке мова, яка її будова, основні лінгвістичні поняття й терміни то- що), без яких неможливо вивчати жодну лінгвістичну дис- ципліну, і посідає важливе місце в системі підготовки фі- лологів. Це теоретичний фундамент усіх інших мовознав- чих дисциплін, оскільки ознайомлює з основами теорії мови, розвиває вміння осмислено підходити до мовних явищ і дає лінгвістичні поняття, необхідні для вивчення будь-якої лінгвістичної дисципліни. Цей курс охоплює такі основні проблеми: 1) природу і сутність мови(в науці немає єдиного ро- зуміння цієї проблеми, різні напрями та школи по-різному її трактують); 2) структуру мови(мова — складне явище; чітке ви- значення структури мови, вироблення строгої системи на- укових понять — одне із важливих завдань загального мовознавства); |
|
|