Відмінка множини), основи без афіксів, як правило, не

Вживаються (двері, грабл-і,ручк-и, червон-ий), відбуваєть-

ся ніби сплав основи й афікса (козацький із козак+ськ(ий);

Граматика

Рос. проездить — проезжать, лисий — лисьего), причому

Корінь може змінюватися у фонетичному складі (сон — сну,

Друг — друзі).

При аглютинації, що є притаманною тюркським та фін-

Но-угорським мовам, афікси однозначні (-га завжди по-

Значає давальний відмінок, -лар — множину тощо), стан-

Дартні, вони механічно приклеюються до основи, причо-

му основа вживається без афікса (am "кінь", бала "дитина",

баш "голова") і ніколи не змінює свій фонетичний склад.

ЧЕРГУВАННЯ (ВНУТРІШНЯ ФЛЕКСІЯ) — засіб вираження грама-

Тичних значень, характерний для індоєвропейських мов.

Так, зокрема, в українській та російській мовах за допо-

Могою чергування виражається граматичне значення ви-

Ду (зібрати — збирати, нарвать — нарывать), в англій-

ській та німецькій — часу та числа (sing "співати",

"співаю" — sang "співав", drink "пити", "п'ю" — drank

"пив"; foot "нога" — feet "ноги", tooth "зуб" — teeth "зуби";

Mutter "мати" — Matter "матері", Bruder "брат" — Briider

"брати"). Чергування як спосіб вираження граматичних

Значень часто виступає в слові в поєднанні з афіксацією.

Наприклад: рос. спросить — спрашивать, укр. ходити —

ходжу; нім. Hand "рука" — Hdnde "руки", Gast "гость" —

Ga'ste "гості", singen "співати" — gesungen "заспіваний".

НАГОЛОС — фонетичний засіб вираження граматичного

Значення. Таку функцію він може виконувати лише тоді,

Коли він рухомий і нефіксований. Таким він є в українсь-

Кій, російській, білоруській, болгарській та інших мовах.

У цих мовах зміна місця наголосу в парадигмі слова є

Способом розрізнення форм цього слова. Наприклад: руки

(род. відм. однини) — руки (наз. відм. множини), вирі-

зати, насипати, виносити (недоконаний вид) — виріза-

ти, насипати, виносити (доконаний вид). Наголос як гра-

Матичний спосіб може поєднуватися з афіксацією: (руки —

Рукам, ліс — ліси) і з чергуванням: (кричати — крикну-

Ти, рос. стучать — стукнуть).

РЕДУПЛІКАЦІЯ — повне або часткове повторення кореня,

Основи або цілого слова без зміни звукового складу або з

Частковою його зміною. Вона використовується для ви-

Раження множини імен у китайській, японській і корей-

Ській, а також в індонезійських, палеоафриканських, ав-

Стронезійських мовах. Так, наприклад, в індонезійській

мові orang "людина" — orang-orang "люди", sedulur

"друг" — sedulur-sedulur "друзі", kuda "кінь" — kudakuda

"коні"; у китайській жень "людина" — жень-жень

Способи вираження граматичних значень 287

"люди", сін "зірка" — сін-сін "зірки". В українській та ро-

Сійській мовах чітко вираженим граматичним способом

Повтори зрідка виступають для передачі видових відтін-

Ків дієслова (тривалість дії): говориш-говориш, работа-

Ешь-работаешь.

У тюркських мовах редуплікація служить засобом ви-

Раження найвищого ступеня прикметників. Казахське кы-

зыл "червоний" — кызыл~к,ызыл "найчервоніший", жак,-

сы "гарний" — жак,сы-жак,сы "найкращий". Подібне ма-

Ємо і в слов'янських мовах, хоча це явище інтерпретуєть-

Ся тут як підсилення ознаки. Пор. укр. чистий-чистий,

світлий-світлий; великий-превеликий (з префіксацією);

Рос. белый-белый, синий-синий тощо.

У деяких мовах (переважно тюркських) для виражен-

Ня збірності використовуються неповні повтори (перший

приголосний заміщується губним б, п або м). Наприклад:

казахське туйё "верблюд" — туйё-муйё "верблюди та ін-

ша скотина", кулак "багач, кулак" — кулак-мулак

"кулачня". Таке ж явище спостерігається в українській

Та російській мовах, однак повтори тут не виступають за-

Собом вираження граматичних значень: тари-бари, шури-

Мури, фіглі-міглі, ҐОҐОЛЬ-МОҐОЛЬ, шурум-бурум. Зауважи-

Мо також, що в сучасних мовах редуплікація найчастіше

Використовується у звуконаслідувальних словах: укр. і рос.

Ку-ку, хрю-хрю, тук-тук, хлоп-хлоп; перські хор-хор

"хрюкати", таг-таг "стукати"; тамільські кубу-кубу

"булькати", сала-сала "шльопати, ляскати".

СЛОВОСКЛАДЕННЯ — поєднання кореневої морфеми з ко-

Реневою, внаслідок чого з'являється нове слово. Слово-

Складення — спосіб передачі тільки дериваційного грама-

Тичного значення. Воно нагадує афіксацію, бо тут і там

Поєднуються морфеми, але при словоскладенні поєднують-

Ся тільки кореневі морфеми.

Поєднуватися можуть повні корені й усічені, основи й

Цілі слова. У мовах світу простежуються дві тенденції скла-

дення: 1) механічна (аглютинативна), коли значення

Складного слова дорівнює сумі значень складових його час-

Тин (наприклад укр. стінгазета, рос. профработа, нім.

Kopfschmerz "головний біль", Augenapfel "очне яблуко") і

2) органічна (фузійна), коли значення цілого не дорівнює су-

мі значень складових частин (англ. typewriter = не "шрифт"

+ "писець", а "друкарська машинка", killjoy = не "убий" +

"радість", а "людина, яка псує всім настрій", франц.

cachnez = не "ховай" + "ніс", а "шарф, кашне").

Граматика

Не для всіх мов однаковою мірою характерне складення.

Вирізняється зі всіх мов багатством складень німецька мова:

Taschenwdrterbuch "кишеньковий словник", Kaufmann

"купець", Handschuh "рукавичка", Wanduhr "стінний годин-

ник", Stundenplan "розклад уроків" Vergifimeinnicht

"ne3&6yjw.a.",Dampfschiffahrtgesellschafdirectorsstellvertretersgemahlin

"дружина заступника директора товариства паро-

плавних сполучень".

З історичним розвитком мови один із складових елемен-

Тів складного слова може втратити своє лексичне значен-

Ня, перетворитися на суфікс або префікс. Так, німецький

суфікс -heit (Schonheit "краса", Wahrheit "правда" тощо) ра-

ніше був іменником зі значенням "вид, спосіб", суфікс -schaft

(Wissenhchaft "наука", Gesellschaft "суспільство") означав

"властивість, стан, якість". Англійські суфікси -ful (useful

"корисний", beautiful "гарний"), -less (helpless "безпорадний",

endless "безкінечний"), -able (suitable "відповідний", companionable

"компанійський, товариський", valuable "цінний") ще

й тепер мають омонімічні повнозначні слова full "повний",

less "менший", able "здатний". В українській мові суфікс -ин

(киянин, міщанин, селянин тощо) колись був займенником

инъ із значенням "той, один", через що цей суфікс не висту-

Пає в формах множини (кияни, міщани, селяни). У німець-

кій мові є префікс ein- (einfahren "в'їжджати", einlegen

"вкладати", einkaufen "купувати", einschlafen "засинати",

eindecken "вкривати") і числівник еіп "один".

СУПЛЕТИВІЗМ — утворення граматичних форм одного й то-

Го ж слова від різних коренів або від різних основ. Напри-

клад: брати (недоконаний вид) — взяти (доконаний вид),

говорити (недоконаний вид) — сказати (доконаний вид);

рос. садиться (недоконаний вид) — сесть (доконаний вид),

класть (недоконаний вид) — положить (доконаний вид),

человек (однина) — люди (множина); нім. Der Mensch

"людина" — die Leute "люди".

Суплетивізм як єдиний спосіб вираження граматич-

Них значень характерний для парадигми особових займен-

Ників в індоєвропейських мовах: укр. я — мене, вона —

Її, ми — нас; нім. ich — mich, sie — ihr, wir — uns, англ.

/ — me, she — her, we — as; фр. je — me.

В індоєвропейських мовах спосіб суплетивізму вико-

Ристовується також при творенні ступенів порівняння

прикметників зі значенням "гарний" і "поганий": укр. до-

Брий — кращий, рос. хороший — лучше, нім. gut — besser,

Англ. good — better, фр. bon — meilleur.

Способи вираження граматичних значень 289

Аналітичні способи

Вираження граматичних значень

До аналітичних способів належить вираження грама-

Тичного значення за допомогою службових слів, інтонації

Та порядку слів.