Функції та роль релігії в суспільстві

Релігія виконує цілу низку функцій й відіграє певну роль у житті суспільства. Функції — це способи дії релігії в сус­пільстві, роль — сумарний результат, наслідки виконання нею функцій. Виділяють декілька функцій релігії:

— Світоглядна. Цю функцію релігія реалізує завдяки, на­
самперед, наявності в ній певного типу поглядів на людину, сус­
пільство, природу. Релігія містить в собі світовідчуття (емоційне
прийняття або відвернення світу в цілому та окремих явищ і про­
цесів у ньому), світовідношення (оцінку), світоспоглядання (ві­
дображення світу у відчуттях та сприйнятті), світорозуміння (по­
яснення світу).

— Компенсаторна.Ця функція є суттєвою в плані перебу­
дови свідомості. В сучасних умовах важливе значення має пси­
хологічний аспект компенсації — зняття стресу, катарсис, меди­
тація, духовна насолода, навіть в тому випадку, коли психо­
логічний процес починає рух з ілюзії. В умовах сучасного від­
чуженого світу роз'єднаність та ізоляція замінюються братст­
вом, безособові, речові відносини компенсуються особистісним
богоспілкуванням та спілкуванням в релігійній групі, церковна
благодійність, милосердя пом'якшують негаразди знедолених
тощо.

— Культурологічна. Релігія, яка є складовою культури, ви­
конує культурологічну функцію. Так, часто зміст культурних
цінностей заданий релігійною свідомістю. Вони організуються
навколо релігійної свідомості, наповнені відповідними образами,
уявленнями, міфами. В якості матеріальних носіїв виступають:
священна література, ритуальні тексти, засоби культу (ідол, ікона
тощо), твори мистецтва. Під впливом релігії утворюються релі­
гійні філософія, мораль, мистецтво. Релігія сприяє розвитку пи-

семності, книгодруку, забезпечує зберігання та розвиток ціннос­тей релігійної культури, їх передачу від покоління до покоління.

— Легітимуюча. Ця функція означає узаконення деяких сус­пільних ладів, інститутів (державних, політичних, правових та ін.), відносин, норм як таких, якими вони мають бути і, навпаки, ствердження неправомірності будь-яких з них.

Виокремлюють й інші функції релігії.

Результат, наслідок виконання релігією її функції, тобто її роль, значущість її дії були і є різними. Роль релігії не можна вважати засадничою, хоч вона впливає (інколи, — суттєво) на економічні відносини та інші сфери суспільного життя. Вона са­нкціонує певні погляди, діяльність, відношення, інститути. Релі­гійний фактор впливає на економіку, політику, державу, міжна­ціональні відносини, сім'ю, культуру через діяльність релігійних індивідів, груп, організацій. Відбувається накладання релігійних відносин на інші суспільні відносини.

Ступінь впливу релігії не є одвічно даним, а змінюється в кон­тексті процесів сакралізації та секуляризації. Сакралізація озна­чає втягнення в сферу релігійного санкціонування форм суспіль­ної та індивідуальної свідомості, діяльності, відносин тощо. Секуляризація, навпаки, призводить до послаблення впливу релі­гії на суспільну та індивідуальну свідомість, до обмеження санк­ціонування різноманітних видів діяльності, поведінки, відносин тощо. Зазначені процеси не є лінійними, несуперечливими. Вони різні як в окремих соціокультурних регіонах, так і в різних часо­вих межах, відповідно, різною виявляється і роль релігії.

Питання для самоконтролю

1. Який із підходів до аналізу феномену релігії Вам
уявляється найбільш правильним? Чому?

2. Визначте основні переваги і недоліки кожного з під­
ходів до дослідження релігії.

3. Що таке релігійна свідомість? Чи можна порівню­
вати релігійну людину та віруючу людину?

4. Які з основних елементів структури релігії Ви вва­
жаєте головними, а які другорядними? Чому?

5. Які, на Вашу думку, основні функції виконує релігія в
сучасному українському суспільстві? Посилилась чи
стала більш слабкою Тіроль?

ЗО

Тематика рефератів

1. Філософські та соціологічні інтерпретації релігії.

2. Психологічні та антропологічні концепції релігії.

3. Суттєві характеристики релігії.

4. Індивід та особистість в релігії.

5. Релігія та суспільство.

6. Релігія в системі культури.

Література

1. Вебер М. Избранньїе произведения. — М., 1990.

2. Гараджа В. И. Социология религии: Учебное пособие.
— М: Наука, 1996.

3. Гегель Г. Философия религии. — М, 1977.

2. Джепмс В. Многообразие религиозного опьіта. — СПб., 1993.

4. Калінін Ю. А., Харьковщенко Е. А. Релігієзнавство:
Підручник. — К.: Наукова думка, 1997.

5. Калінін Ю. А. Релігієзнавство: Курс лекцій. — К.: ВІ-
ПОЛ, 1996.

6. Релігієзнавство. — К.: Академія, 2000.

7. Релігієзнавство / Під ред. М. Законовича. — К., 2000.

8. Релігієзнавство / Під ред. С. Бублика. — К.: Юрінком-
Інтер, 1999.

9. Релігієзнавчий словник / Під ред. А. Колодного, Б. Ло-
бовика. — К.: Четверта хвиля, 1996.

10. Религия и общество. Хрестоматия. — М., 1996.

11. Фрепд 3. Психоаналіз. Религия. Культура. — М.,1991.

12. Юнг К. Г. Психология и религия // Юнг К.Г. Архетип и
символ. — М., 1991.

13. Яблоков И. Н. Основьі религиеведения: Учебник. —
М.: Вьісшая школа, 1994.

31

ПЕРВІСНІ ФОРМИ РЕЛІГІЇ

1. Загальна характеристика первісних форм ре­
лігії.

2. Ранньоістиричні форми релігії та родоплемен-
ні культи: фетишизм, тотемізм, табу, магія,
анімізм.

3. Шаманізм.

1. Загальна характеристика первісних форм релігії

Говорячи про ранні форми релігії, ми спираємося на опосередковані свідчення археологічних розкопок та спостере­ження етнографів над сучасними примітивними суспільствами. Так австрійський етнолог В. Шмідт та його послідовники вису­нули концепцію прамонотеїзму, згідно з якою всі сучасні релігії беруть свої витоки з так званого «первісного монотеїзму». Але ми можемо створювати лише реконструкції цих релігійних форм, не маючи можливості безпосередньо спостерігати їх.

Дані сучасної археології свідчать, що близько 40 тис. років тому зародилися найпростіші форми вірувань одночасно з завер­шенням трансформації первісних людей (неандертальців) у лю­дей сучасного типу (Ьото заріепз). Щоправда, частина вчених пов'язує появу первісних вірувань з більш пізнім часом — з до­бою кроманьйонця — викопного представника «готового» типу людини. Але ми надаємо перевагу першій точці зору.

Одна з найважливіших проблем того часу — визначення сут-нісного та символічного значення смерті людини. Про це свід­чать розкопані поховання, які несуть в собі залишки ритуалу: по­ряд з померлим клали прикраси, зброю, предмети домашнього вжитку, рештки їжі. Таким чином покійного готували до «життя»

після смерті. Це свідчить про те, що у людей тієї епохи існувала віра в душу, в загробне життя. Поховальні обряди набувають особливого значення як своєрідний зв'язок між буттям живих та померлих. Вважалося, що у разі невиконання живими своїх обов'язків щодо померлих їхні духи можуть занапастити рід або ж «забрати» у небуття своїх одноплемінників.

Існування ранніх релігійних уявлень підтверджують також пам'ятки первісного живопису. Схематичність цих зображень дає підстави говорити про наявність вірувань у надприродні зв'язки між людиною та певними тваринами. Іноді люди були зображені у шкірах тварин, а іноді це були напівтварини-напівлюди. Від­творені на малюнках рухи свідчать про існування комплексу ма­гічних дій, тобто з'являється постать чаклуна як посередника між світом, що сприймається на чуттєвому рівні, та надприродним світом. На підставі цих знахідок вченими були створені виснов­ки, що в цей період історії можна говорити про існування релігії.