|
Сутність та основні види гарантій
Гарантійна фінансова послуга — це послуга, пов'язана зі згодою однієї сторони угоди (гаранта ) взяти на себе відповідальність іншої сторони (принципала) перед третьою особою (бенефіціаром ) за грошову винагороду (на умовах платності). Основними видами забезпечення виконання зобов'язань відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є: неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток. На практиці розрізняють два види гарантійних фінансових послуг, які є засобами забезпечення виконання фінансових зобов'язань боржників перед фінансовою установою: — гарантія (страховий бонд); — поручительство (фінансова гарантія). Гарантії та поручительства — це способи забезпечення виконання зобов'язань, що застосовуються між суб'єктами господарювання з метою зниження ризику їх діяльності. Головна мета використання гарантій і поручительства полягає у забезпеченні страхування ризиків невиконання договірних зобов'язань або неповернення наданих у позику коштів. Гарантія — це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у вигляді повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Суб'єктами гарантії є: гарант, кредитор (бенефіціар), боржник (принципал). Бенефіціар — особа, на користь якої надається гарантія. Принципал — особа, за заявою якої надається гарантія чи контргарантія. Банк гарант — банк, який надає гарантію на користь бенефіціара. У складніших схемах чисельність суб'єктів може збільшуватися за рахунок участі, наприклад, банку-контрагента, підтверджувального банку, а візуючого банку. Розкриваючи сутність гарантії як фінансової послуги, слід звернути увагу на такі її особливості: — обмеженість можливості бути гарантом, яка закріплена лише за фінансовими установами — юридичними особами, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг (банки, страхові компанії, кредитні спілки, довірчі товариства та ін.) згідно із Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"; — незалежність гарантії, яка має автономний, самостійний характер, її дійсність не залежить від дійсності основного зобов'язання. Автономність гарантії також виявляється у тому, що строк її дії може не збігатися зі строком дії головного зобов'язання; — настання відповідальності гаранта після подання бенефіціаром відповідної вимоги про сплату; — заборона на передачу іншій особі права вимоги до гаранта; — встановлення обмежень зобов'язань гаранта певною сумою; — платність послуг гаранта; — регресні зобов'язання принципала перед гарантом визначаються умовами договору, тобто гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника у разі сплати кредиторові грошової суми відповідно до умов гарантії. Гарантії надають банки на умовах, передбачених договором про надання гарантії, обов'язковими з яких є: — забезпеченість, що означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність принципала; — терміновість — надання гарантії на визначений договором термін; — повернення боргу принципалом у разі виконання банком платежу за гарантією; — платність — надання гарантії за відповідну плату; — цільове використання, що зумовлює наявність документів, які підтверджують зобов'язання принципала, для забезпечення яких надається гарантія. Гарантії класифікують за такими ознаками: 1) наявність застережень: відкличні; — безвідкличні. Відклична гарантія це гарантія, умови якої можуть бути в будь-який час змінені, і вона може бути відкликана банком-гарантом за заявою принципала без попереднього повідомлення бенефіціара. Безвідклична гарантія — гарантія, умови якої не можуть бути змінені, і вона не може бути припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала без згоди та погодження з бенефіціаром; 2) валюта гарантії: — у національній валюті; — в іноземній валюті; 3) забезпечення: — із забезпеченням; — без забезпечення; 4) особливості взяття та розподілу ризику: — прямі; — непрямі. Пряма гарантія — гарантія, за якою клієнт уповноважує свій банк видати гарантію безпосередньо бенефіпДару — особі, на користь якої надається гарантія (рис. 11.1). Рис. 11.1. Схема надання прямої гарантії У міжнародних розрахунках бенефіціару важко перевірити оригінальність гарантії без допомоги свого банку. Тому найпоширеніші в міжнародній торгівлі гарантії, які авізуються через банк бенефіціара (рис. 11.2). У такій гарантійній операції беруть участь чотири суб'єкти: 1) принципал; 2) банк-гарант; 3) авізуючий банк — банк, що здійснює авізування бенефіціара отриманої від банку-гаранта гарантії; 4) бенефіціар. Рис. 11.2. Схема надання прямої гарантії в міжнародних розрахунках Непряма гарантія — гарантія, в здійсненні операцій за якою бере участь ще один банк — банк-контргарант, який надає на користь банку-гаранта свою контргарантію (рис. 11.3). На практиці застосування непрямих гарантій нагадує безвідкличний документарний акредитив. Рис. 11.3. Схема надання непрямої гарантії Контргарантія — гарантія, яку надає банк-контргарант на користь банкугаранта або іншого банку-контргаранта. Термін дії контргарантії перевищує термін дії гарантії. Це пов'язано з потребою одержання гарантом від контргаранта відшкодування сум, що були виплачені за гарантією. У міжнародній практиці термін дії контргарантії, як правило, на 14 днів більший, ніж термін дії гарантії. 5) умови сплати коштів бенефіціару: — безумовна; — умовна. Безумовна гарантія — гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов'язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов. Умовна гарантія — це гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов'язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару на підставі вимоги бенефіціара та в разі виконання ним відповідних умов або подання документів, зазначених у гарантії. Характеризуючи гарантію як фінансову послугу, слід мати на увазі, що при її наданні відбуваються зміни тільки в структурі активів поручителя або гаранта: зменшується дебіторська заборгованість і збільшується сума грошових коштів. Гарантійна фінансова послуга не змінює загальну вартість активів. На ринку гарантійних фінансових послуг діють переважно банківські установи. Стосовно інших фінансових посередників слід зауважити, що у 2009 р. право надання порук (поручительств) мали 41 фінансова компанія, а надання гарантій — 39 компаній, внесених до Реєстру фінансових установ. Водночас лише 5 із них надавали послуги гарантії та 2 — послуги поручительства. Надання банківських гарантій спрямоване на виконання клієнтом своїх зобов'язань за торговельними та фінансовими угодами: гарантія платежу, гарантія надання кредиту, виставлення акредитива, акцептування та авалювання векселів, тендерна гарантія, гарантія виконання контракту тощо. Такі гарантії можуть надаватись як у вигляді спеціального документа (гарантійного листа), так і шляхом напису на векселі (акцепт, аваль). Основні види гарантій, які можуть надавати банки відповідно до чинного законодавства в Україні, представлено на рис. 11.4. Тендерна гарантія (Tender Guarantee or Bid Bond, гарантія забезпечення пропозиції) гарантує виконання зобов'язань компанією, що бере участь у тендері, у випадку її перемоги. Гарантія виконання (Performance Bond) застосовується для забезпечення своєчасної поставки товару або надання послуги згідно з умовами договору. Платіжна гарантія (Payment Guarantee) забезпечує виконання будь-яких платіжних зобов'язань покупця стосовно продавця в частині виплати контрактної ціни в межах обумовленого для цього терміну. Рис. 11.4. Основні види банківських гарантій Гарантія авансового платежу (Advance Payment Guarantee) забезпечує виконання будь-яких претензій покупця стосовно продавця, що можуть виникнути в частині виплати покупцем авансового платежу за контрактом. Гарантія повернення позики застосовується з метою зниження ризиків неповернення наданих кредитів. На практиці найпоширеніше використання платіжних гарантій при акредитивній формі розрахунків. З метою належного забезпечення виконання принципалом своїх зобов'язань перед бенефіціаром за основним зобов'язанням гарантії можуть надаватись як у національній, так і в іноземних валютах. |
|
|