ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Положення нормативних документів щодо підприємств роздрібної торгівлі.

Сфера застосування ДБН В.2.2-23:2009 “Підприємства торгівлі” (ДБН –Державні Будівельні норми) – проектування нових, реконструкцію і розширення існуючих будинків та окремих приміщень підприємств роздрібної торгівлі, за винятком магазинів із продажу автомобілів, автозапчастин, зброї, будматеріалів, магазинів виробничих фірм та магазинів тимчасового функціонування.

Даний нормативний документ оперує термінами:

1.Антресолі – напівповерх, розташований між двома поверхами або вбудований в об’єм основного поверху для збільшення корисної площі приміщення.

2.Вузол розрахунку – функціональна зона торговельної зали, обладнана місцями реєстраторів розрахункових операцій (контролерів-касирів), де покупці розраховуються за вибрані товари.

3.Вбудований магазин (крамниця) – магазин, усі приміщення якого розташовані в габаритах житлового будинку з виступом за його межі не більше ніж на 1,5 м. з фасаду і не більше ніж на 6 м. з боку торців (у разі влаштування критих завантажувальних приміщень).

4. Гіпермаркет – магазин самообслуговування торговельною площею понад 2500 м2 з асортиментом продовольчих та непродовольчих товарів понад 15 тис. асортиментних позицій.

5. Мінімаркет – магазин самообслуговування торговельною площею до 200 м2 з асортиментом продовольчих товарів не менше 500 асортиментних позицій.

6.Супермаркет (універсам) – магазин самообслуговування торговельною площею від 400 до 2499 м2 з асортиментом продовольчих і непродовольчих товарів понад 5 тис. асортиментних позицій.

7. Торговельний центр – група торговельних об’єктів, зосереджених в одному місці і керованих як одне ціле, які за своїми типами, розмірами та місцем розташування функціонально відповідають потребам торговельної зони, яку вони обслуговують.

8. Універмаг – магазин торговельною площею понад 2500 м2 із широким асортиментом непродовольчих товарів понад 10 тис. асортиментних позицій.

9.Малі архітектурні форми (МАФи) – павільйони, кіоски, торговельні намети, рундуки (рундук зі словника – скринька з кришкою) тощо переважно збірно-розбірної конструкції.

10. Кіоск – торговельний об’єкт для організації роздрібного продажу товарів, який має постійне просторове місце, займає окрему закриту споруду некапітального типу на одне робоче місце без торговельної зали для покупців та додаткової площі для розміщення запасу товарів.

11. Павільйон – торговельний суб’єкт у роздрібній торгівлі, призначений для організації продажу товарів кінцевим споживачам, розміщений в окремій споруді полегшеної конструкції та має торговельну залу для покупців.

12. Магазин (крамниця) – торговельний об’єкт у роздрібній торгівлі, призначений для організації продажу товарів кінцевим споживачам і надання їм торговельних послуг.

13.Загальна площа магазину – сума площ торговельних, складських, підсобних, технічних, комунікаційних та інших приміщень, виміряних у межах внутрішньої поверхні зовнішніх стін, а також площ розвантажувальних платформ, антресолей і переходів.

14.Підсобні приміщення магазину– приміщення для зберігання тари, посуду, інвентарю, пакувальних матеріалів, приміщення мийної кімнати та майстерні ремонту інвентарю.

15.Складські приміщення магазину – приміщення для приймання, зберігання та готування товарів для продажу.

16.Службово-побутові приміщення магазину – адміністративні приміщення, приміщення кімнат: відпочинку, гардеробних, душових, санвузлів.

17.Технічні приміщення магазину – приміщення для розміщення обладнання теплових вузлів, бойлерних, щитових, вентиляційних камер та ін.

18.Торговельне місце – спеціально обладнане, певного розміру робоче місце продавця в крамниці або поза нею для організації та здійснення роздрібного та оптового продажу товарів із додержанням правил торговельного обслуговування.

19.Коефіцієнт установної площі – показник, що характеризує відношення площі, зайнятої торговельно-технологічним обладнанням до площі торговельної зали.

20.Торговельна зала магазину – приміщення магазину для показу, вибирання товарів та обслуговування покупців, яка охоплює площу для розміщення торговельно-технологічного обладнання, вузлів розрахунку, робочих місць продавців (місце постійного або тимчасового перебування продавця в процесі роботи) та площу для покупців, а також площу проходів, в тому числі основних евакуаційних проходів.

До планувально-конструктивних рішень підприємств роздрібної торгівлі встановлюються такі функціонально-технологічні вимоги:

1.Торговельні зали повинні бути зручно зв’язані з приміщеннями для готування товарів до продажу, приміщеннями для зберігання товарів.

2.З торговельних залів, складських приміщень (комор) і приміщень для готування товарів до продажу не повинно бути безпосередніх входів до службових, побутових і технічних приміщень.

3.Прийомочні, розвантажувальні слід, як правило, розміщувати поблизу від приміщень зберігання товарів.

4.Всі підсобні, службові та побутові приміщення для персоналу повинні бути ізольованими від приміщень для зберігання харчових продуктів.

5.Торговельні зали, фасувальні, комплектувальні, майстерні та інші приміщення з тривалим перебуванням людей рекомендується забезпечувати природним освітленням. Допускається влаштовувати без природного освітлення торговельні зали, складські приміщення, комори та ін.

6.Висоту торговельних залів приймають не менше ніж 3 м. (від підлоги до стелі), торговельних підприємств до 250 м2, вбудованих в житлові будинки, - не менше 2,8 м.

7.Підлога на шляхах переміщення товарів і евакуації з торговельних залів не повинна мати порогів.

8.Мінімальний коефіцієнт установчої площі в торговельній залі – не менше 0,25.

9.У магазинах самообслуговування кількість робочих місць контролерів-касирів слід приймати залежно від площі торговельної зали на одне робоче місце контролера-касира:

· до 100 м2 включно – у продовольчих магазинах,

· до 160 м2 включно – у непродовольчих.

Площа вузла розрахунку – не більше 15% від площі торговельної зали.

10.Найменша ширина проходів у торговельних залах повинна відповідати нормам в метрах у відповідності з табл. 10.1

Найменша ширина проходів в торговельних залах (Табл. 10.1)

  Види проходів Мінімальна ширина проходів, м
у магазинах міст і селищ міського типу у магазинах сільських поселень
Між торговельним обладнанням і стінами, перегородками або вітринами в разі розміщення торговельного обладнання паралельно стінам, перегородкам або вітринам: · у магазинах із торговельними залами менше 100 м2 · у магазинах із торговельними залами загальною площею 100 м2 і більше   2.0 3.0   1.5 2.0
Між паралельно розташованими прилавками або гірками 2.0 1.6
Між прилавками або гірками і стороною тамбура з дверима 3.0 2.0
Проходи в межах відділів і секцій магазинів самообслуговування: · між паралельно розташованими гірками · між кабіною контролера-касира і встановленою паралельно гіркою · між кабінами контролерів-касирів     1.4 3.0   1.0     1.2 2.0   1.0

 

Функціонування магазину продовольчої торгівлі повинно узгоджуватись з санітарно-гігієнічним нормам:

СанПин 5781-91 «Санитарные правила для предприятий продовольственной торговли».

Відділи магазину.

Товари в магазині розподіляються за такими відділами:

1.М’ясо і м’ясопродукти. Відділ розташовують у віддаленої стіни, для придбання м’ясних продуктів покупці перетнуть торговельний зал, у результаті обсяг покупок може збільшитись.

Приміщення, призначені для обробки м’яса, розташовуються прямо за вітринами, на яких викладається розфасоване м’ясо. Іноді у м’ясних відділах встановлюється скляна стіна, щоб покупець міг спостерігати за обробкою м’яса і переконатись у дотриманні санітарних норм. Деякі покупці бажають, щоб приготування м’ясного фаршу відбулося в них на очах. Скляна стіна дозволяє організувати таке спостереження.

2.Овочі і фрукти.

Після придбання м’ясних продуктів покупці звичайно підбирають до м’яса овочі, і тому краще розміщувати плодоовочеву продукцію поблизу м’ясного відділу.

3.Хлібобулочні і кондитерські виробі (торти, тістечка).

Це товари імпульсивного попиту, цей відділ краще розмістити біля входу в торговий зал. Негативним моментом у даному випадку є можливість згодом зім’яти кондитерські вироби більш важкими продуктами.

Якщо випічка виготовляється прямо в магазині, то відділ розташовують уздовж віддаленої стіни торгового залу, поряд з кулінарією. Аромат свіжої випічки приваблює покупців і до інших товарів.

4.Заморожені продукти.

Існують дві точки зору на розміщення відділу:

· в кінці маршруту, вони не потребують підтримки інших продуктів;

· в центрі, паралельно гіркам.

 

5.Молочні продукти.

Біля цього відділу більшість покупців часто роблять останню зупинку, тому його краще розмістити уздовж стіни, протилежної овочевому відділу. Можна розмістити відділ напроти лотків із замороженими продуктами, помічено, що ці відділи сприяють один одному у залученні покупців.

Тема 11: Біржі.

План лекції:

Види бірж.

Основи біржової діяльності.

 

Види бірж.

Біржа – найбільш розвинута форма регулярно функціонуючого оптового ринка замінних товарів, що продаються за стандартами.

Розрізняють види бірж:

1.Товарна – об’єднання покупців і продавців у просторі і в часі для ведення торгових операцій за визначеними правилами і по визначеним видам товару.

2.Фондова – спеціалізована установа, що створює умови для постійно діючої централізованої торгівлі цінними паперами, шляхом об’єднання попиту і пропозиції на них з наданням місця і системи засобів як для першопочаткового розміщення цінних паперів, так і для повторного їх оберту.

3.Валютна – частина системи валютних відносин, на біржі об’єднуються попит і пропозиція її учасників і встановлюється поточний валютний курс країни.

У відповідності з системним підходом до вивчення ІТР, товарна біржа є елементом системи, а дві інші – її інфраструктурою.

Перші біржі з’явились у Європі, і це було пов’язано з наданням купцям грошей в кредит під гарантійні зобов’язання їх повернення з відсотками для здійснення торгових операцій з Вест-Індією.

Першим біржовим товаром був перець.

Хронологія виникнення бірж:

1.1531 р. – Антверпен (Бельгія).

2.1545 р. – Ліон (Франція).

3.1566 р. – Лондон (Велика Британія).

4.1585 р. – Франкфурт-на-Майні (Німеччина).

5.1608 р. – Амстердам (Нідерланди).

В Україні перші біржі з’явились в містах:

ü Одеса, 1796 р. – Одеська товарна біржа.

ü Кременчук, 1834 р. – Кременчуцька товарна біржа.

На цих біржах торгували в основному збіжжям.

В залежності від видів товарів, що реалізуються біржі поділяються:

1.Універсальні, на яких може здійснюватись торгівля як товарами, так і цінними паперами, наприклад Українська універсальна біржа торгує: державним і комунальним майном, земельними ділянками і правами оренди на них (ліцензія від 2011 р.), активами підприємств, необробленою деревиною, оптовими партіями товарів та ін.

2.Спеціалізовані, які віддають перевагу торгам на окремі види товару.

Біржовий товар повинен бути: масовим (широко використовуватись в економічних процесах) і замінним (кожен елемент товарної партії повинен мати однакові фізико-хімічні характеристики).

У світі нараховується приблизно 70 видів біржових товарів, це товари, що пройшли лише первинну обробку, тобто сировина і напівфабрикати.

Вони поділяються на дві групи:

ü Сільськогосподарські товари і товари лісівництва та продукти їх переробки.

ü Мінеральна сировина і напівфабрикати.

Торги обмежуються часовими рамками (4…6 годин на день), що дозволяє максимально сконцентрувати попит і пропозицію.

За останніми даними у світі нараховують приблизно 50 крупних товарних бірж, кожна з яких є провідною біржею при визначенні котировки на певний вид товару. Наприклад, Чікагська товарна біржа (Chicago Board of Trade) спеціалізується на торгівлі зерном (утворена у 1848 р. для торгівлі форвардними угодами).

На перших товарних біржах приймали участь у торгах безпосередньо покупці і продавці. Всі біржові угоди укладались на реальний уже вироблений товар (спот-ринок).

З плином часу у роботі товарних бірж відбулися зміни:

1.У біржовій торгівлі стали брати участь тільки брокери і члени біржі.

2.Укладаються угоди на майбутній, ще невироблений товар (форвардні угоди).

3.Розвивається ф’ючерсний ринок (торгівля обов’язками).

4.Утворюється ринок опціонів.

Форвардні угоди були не стандартизовані у відношенні кількості, часу і місця поставок товару, але вони дозволяли орієнтуватись виробникам і споживачам товарів у ціновій політиці на майбутнє.

Ф’ючерсні контракти стандартизовані. Ціна на такий контракт встановлюється у торговому залі, шляхом поєднання попиту і пропозиції на певний період часу.

У ф’ючерсній грі приймають участь: виробники і споживачі товару, які хеджуються, та спекулянти. Спекулянти своєю торговою активністю і своїми капіталами утворюють ліквідність біржі.

Ліквідність біржі – це можливість ф’ючерсної біржі залучати до участі в торгах крупних клієнтів.

Покупка або продаж ф’ючерсних контрактів здійснюється через клірингові фірми. Клірингова фірма має своїх представників (брокерів) на декількох ф’ючерсних біржах.

В основному, на ф’ючерсній біржі учасники не доводять гру до реальних поставок, але такий механізм існує на біржі. Процедура реальних поставок забезпечує взаємозв’язок товарного і ф’ючерсного ринків.

Учаснику, що хеджується (англ. hedge – паркан, огорожа), необхідно звернутись до клірингової фірми з пропозицією купити (коротка позиція) або продати (довга позиція) йому ф’ючерсний контракт(и) на певний від товару з обумовленим терміном виконання у бажаному діапазоні цін.

Клірингова фірма визначає канал зв’язку з клієнтом і встановлює йому два рівня маржі: початкова і підтримуюча, величина яких залежить від кількості контрактів і їх вартості. Як правило,початкова маржа складає 10% від вартості всієї угоди.

Підтримуюча маржа визначає рівень депозиту клієнта (гроші, які він вніс у клірингову фірму), нижче якого сума не може бути зменшена під час флуктуації (коливання) цін на даний вид контракту.

Клірингова фірма перерозподіляє, кожного біржового дня, між учасниками кошти на депозитах.

Наприклад, 1 березня хеджуються виробник с/г продукції (учасник А), який хоче продати восени свій врожай без втрат і переробне підприємство (учасник Б), яке хоче купити с/г продукцію восени по запланованим цінам.

Кожний учасник продав (купив) 1000 ф’ючерсних контрактів на суму 30 000$ зі строком реалізації 1 жовтня. Клірингова фірма встановлює початкову маржу – 30 000$ і підтримуючу маржу 2000$.

Наступного дня після покупки ціна на даний ф’ючерсний контракт виросла на 1$. Клірингова фірма переносить 1000$ з депозиту учасника А на депозит учасника Б і по каналу зв’язку попереджує учасника А, що необхідно поповнювати свій депозит ще на 1000$.

10 вересня виробник зібрав урожай с/г продукції і з’ясував, що на реальному товарному ринку ціна с/г продукції висока. Він продає свій врожай і одночасно ліквідує коротку позицію на ф’ючерсному ринку. Учасник А отримав більший дохід від продажу с/г продукції на реальному ринку, але одночасно втратив частину грошей, приймаючі участь у грі, бо ціни на жовтневі ф’ючерсні контракти з короткою позицією виросли. У підсумку учасник А отримав запланований дохід. Аналогічний стан справ і у учасника Б, але з тією різницею, що він втратив на високих цінах реального ТР і виграв, приймаючи участь у грі.

Доходи клірингової фірми визначаться внесками учасників ф’ючерсної гри і відсотками від суми виконаного замовлення клієнта.

Участь у ф’ючерсному ринку є ризикованою грою, бо немає теоретичної межі рівня флуктуації цін на ф’ючерси і у учасника може не вистачити коштів на продовження гри. В даному випадку учаснику повертають суму за ліквідовану позицію і початкову маржу.

В останній час розроблений новий фінансовий механізм-опціон, який дозволяє розширити діапазон гри і тим самим зменшити ризик від флуктуації цін на реальному ТР.

Дію опціонного контракту можна пояснити на простому прикладі, якщо контрагент А домовляється з контрагентом Б про покупку у останнього товару за певною ціною у майбутньому, то він вносить задаток, який в разі його відмови від угоди залишається в контрагента Б, а якщо угода відбулась, то ця сума зараховується в ціну покупки.

Використовуючи одночасно реальний ТР, ф’ючерсний та опціонний ринки учасники економічної діяльності зменшують свою залежність від зміни характеристик зовнішнього оточення.

Основи біржової діяльності.

Біржовій діяльності характерні категорії:

1. Центральна ціна – ціна на біржовий товар, яка вважається основною (центральною) в торгівлі даним видом товару і визначається на певній біржі.

2. Флуктуація ціни – коливання ціни в даній місцевості на даний вид товару в порівнянні з центральною ціною.

3.Нормальний і інверсний ринки. Яким відповідно притаманні ситуації “контанго” і “беквордейшн”.

Флуктуація ціни в ЗМІ подається в табличній формі (табл. 11.1).

Інформаційне повідомлення про ціни за рік на біржовий товар “К”.

Табл. 11.1

Місяць Назва біржі Січень Лютий Березень Грудень
А ±10 +9 -8 ±2
Б -6 +12 ±2 -4
В -4 +3 ±1 ±3

 

В таблиці числа: ±10; -6… - це коливання ціни у відсотках до центральної ціни, яка публікується окремим рядком.

З точки зору організаційно-правової форми, біржі формуються, головним чином, у вигляді акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю.

Членами біржі може стати юридична і фізична особа, яка відповідає вимогам статута біржі і має достатній стартовий капітал, щоб сплатити пайовий внесок або купити дороге брокерське місце на біржі. Членом біржі можна стати тільки за рішенням біржового комітету.

Управління біржею, структура і функції органів управління будується, як це і прийнято в акціонерних товариствах. Вищим органом управління є загальні збори членів біржі, які затверджують статут, вибирають біржовий комітет, відкривають філіали біржі, затверджують річний звіт.

Вищим виконавчим органом біржі є біржовий комітет. Для оперативного управління щоденною адміністративно-господарською діяльністю біржовий комітет призначає дирекцію, в функції якого входять організація виконання рішень біржового комітету.

На біржах працюють:

1.Брокери, які виступають якості посередника між покупцем і продавцем, вони мають свої стаціонарні місця на біржах і належать до брокерських контор.

2.Дилери (“джоббери”), які проводять торгові операції в ролі учасників угод.

Стратегія дилерів – отримувати дуже малий відсоток прибутку з дуже великих обсягів угод. Як правило, на кінець біржового дня дилери не залишають за собою ніяких позицій.

Стратегія брокерів – укладати якомога більше щодобових контрактів. За кожний контракт вони отримують відсоток від кількості укладених угод.

У процесі формування правил ведення біржових торгів і правил поведінки на них сформувалась особлива мова – біржова мова жестів. Суть їх полягає у зміненні положень долонь і пальців брокерів, торканні підборіддя і лоба, щоб у такий спосіб позначити вид, ціну і кількість товару.

Є жести, характерні для окремих бірж, але є й універсальні, такі як: долоня закрита пальцями – нуль, підняті пальці – кількість до п’яти, долоня горизонтально – викидання пальців – рахунок від п’яти. Якщо ціна зафіксована, тоді брокер показує зігнутою в лікті горизонтально розміщеною рукою долонею вниз. Брокер також може підняти ціну, що подана маклером, це робиться підняттям великого пальця вгору.

Біржове котирування – це система методів, які дають змогу виявити середні об’єктивні ціни для всього асортименту біржових товарів на основі цін укладених угод.

Дані офіційного котирування оголошують на біржі у встановлений день після проведення торгів. Рішенням котирувальної комісії біржа має право встановлювати граничні рівні коливання цін на товари, що офіційно котируються на біржі, відхилення від яких дає підставу для припинення торгу за даним видом товару.

Інформація про котирування цін розміщується у бюлетені товарної біржі. Кожний наступний біржовий бюлетень включає результати котирувань, проведені на основі масиву інформації, сформованого від моменту виходу попереднього номера.

Біржові котировки публікуються в ЗМІ і слугують орієнтиром в економічному житті суспільства.

Барометром економіки слід вважати фондові біржі. Існує декілька показників, які дають змогу визначити котирування цінних паперів, наприклад:

1.Індекс Доу-Джонса. Заснований журналістами Чарльзом Доу і Джонсоном у 1884 р. Це сума цін акцій точно фіксованих акціонерних компаній, поділений на деякий коректуючий дільник, який враховує «спліт» (подрібнення акцій) і приблизно дорівнює кількості акціонерних компаній.

 

де: Ai – вартість акції i-ої компанії;

K – коректуючий дільник;

n – кількість компаній.

2.Індекс “Стандарт енд Пурз”

де: Pi – ціна акції i-ої компанії;

Qi – кількість акцій i-ої компанії;

n – кількість компаній.

3.Індекс “Файненшинал тайм”

де: Pit – ціна акції i-ої компанії в період t;

Pi0 – ціна акції i-ої корпорації в базовий період;

n – кількість компаній.

Основна задача валютної біржі – мобілізація тимчасово вільних грошових ресурсів і їх перерозподіл з однієї галузі економіки в іншу, і в встановленні дійсного ринкового курсу національної валюти . На українській валютній біржі в валютних торгах приймають участь тільки банківські установи, які виконують замовлення своїх клієнтів на продаж і покупку валюти. Центральним гравцем на біржі є Національний банк України, який своїми валютними резервами істотно впливає на котировки національної валюти.

Розвиток тенденції на глобалізацію призводить до зниження ролі національних валютних бірж, їх місто поступово займає кругло добовий міжнаціональний валютний ринок “Форекс” (Foreign exchange-FX, англ. – закордонний обмін).

 

Тема 12: Лізинг.

План лекції:

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти