ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ НУДПСУ

 

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

Директор коледжу

________Н.І. Руденко

«___»____ 2012 р.

 

ПРОГРАМА

З курсу «Релігієзнавство»

Для підготовки молодших спеціалістів

За галузями знань «Економіка і підприємництво», «Право»

Спеціальностей 5.03050901«Бухгалтерський облік», 5.03050801«Фінанси і кредит», 5.03040101«Правознавство»

 

 

Ірпінь-2012


Робоча програма з курсу «Релігієзнавство» складена на основі типової програми затвердженої у 2012 р.

 

 

Укладач В.І. Мандзюк

 

Рецензент Г.В. Христокін, кандидат філософських наук

 

 

Розглянуто і схвалено на засіданні циклової комісії гуманітарних дисциплін, протокол №___ від «___»___ 2012 р.

 

 

Голова комісії М.Г. Івануц

 

Завідувач навчально-методичного

кабінету коледжу О.О. Пустова


ПЕРЕДМОВА

Актуальність і зміст дисципліни.Глобальні духовні зміни, які відбуваються в усьому світі та нашій країні зокрема, висувають нові вимоги до підготовки студентів з курсу гуманітарних дисциплін. Нагальною в наш час стає підготовка фахівців податкової сфери, діяльність яких ґрунтувалася б на глибоких теоретичних та практичних знаннях і навичках і, в той же час, незаангажованих спеціалістів високої загальної культури, патріотів своєї країни та свідомих громадян, які б мали власну систему духовно-моральних цінностей, орієнтувалися б у культурному та релігійному просторі сьогодення.

Мета дисципліни: оволодіння теоретичними знаннями і практичними навичками, які необхідні для глибокого розуміння сутності та специфіки складних релігійних процесів і явищ нашого часу.

Завдання дисципліни: ознайомити студентів зі специфікою релігієзнавства як науки та його структурою; розкрити сутність релігії як духовного феномена, простежити процес трансформації релігії (первісні релігійні вірування, язичництво, національні релігії та світові); сприяти осмисленню особливостей історичних типів релігії, зокрема християнства, його значення та ролі в сучасному суспільстві. Оцінюючи роль і значення релігії у становленні національних культур, житті окремих людей, релігієзнавство сприятиме формуванню світоглядних засад особистості, вихованню свідомих громадян – патріотів, пошуку ними власних моральних орієнтирів та принципів. Компаративний аналіз релігій допоможе зрозуміти різноманітність духовного світу людства, розкрити специфіку формування культурної традиції України, а також визначити сенс особистісного духовного пошуку. Важливим тут є саме науковий підхід, об`єктивний історичний аналіз релігій світу. Здобуті знання допоможуть належним чином осмислити сучасну релігійну ситуацію в Україні.

Треба зазначити, що релігієзнавство часто сприймається в суто академічному його вимірі як теоретична дисципліна, що має обмежуватися ознайомленням студентів з основами історії вірувань різних народів, але повинно залишатися осторонь проблеми формування їх світоглядної та духовної позиції. Такий підхід пояснюється тим, що тривалий час здійснювалось викладання наукового атеїзму. Релігійний вакуум радянських часів змінився поліконфесійністю, поряд з функцією духовного збагачення релігія іноді використовується як елемент духовної агресії, а елементарна обізнаність населення в релігійних процесах залишається дуже низькою. Потрібно повністю використовувати гуманістичний потенціал релігієзнавчої науки і поставити перед нею завдання не лише академічного, але й світоглядного плану.

Так, зацікавленим курс може надати можливість у вивченні власної релігійної і культурно-історичної традиції. В свою чергу, для зацікавлених сучасними тенденціями і перспективами релігійного відродження у світі та Україні є можливість проаналізувати новітні релігійні течії та вчення, зрозуміти роль релігії в етнокультурних процесах, моделі сучасних релігійно-державних відносин. Для більшості курс релігієзнавства дасть змогу розширити свій інтелектуальний та загальнокультурний рівень, здобути базові знання з історії релігії в світі та знати релігійні традиції України, дізнатися про роль релігії в економічних, національних та державних процесах сучасного суспільства.

Вивчення курсу «Релігієзнавство» має сприяти формуванню наступних знань і вмінь у студентів:

· застосувати на практиці знання про релігію як духовний феномен, для якого характерна історична трансформація;

· самостійно орієнтуватися у релігієзнавчій проблематиці; знати особливості національних, світових релігій, вільно орієнтуватися в сучасній релігійній ситуації України;

· вміти будувати толерантні стосунки з представниками інших конфесій; критично осмислювати негативні прояви релігійних явища і процесів; конструктивно і аргументовано відстоювати та захищати власні світоглядні переконання;

· творчо використовувати отримані релігієзнавчі знання в повсякденній практиці, спілкуванні та майбутній професійній діяльності.

Форми і засоби поточного та підсумкового контролю. Кожний з розділів включає в себе лекції, семінари, самостійну та індивідуальну роботу. Після завершення освоєння курсу планується проведення контрольної роботи та проведення окремих тестових завдань. Курс релігізнавства завершується складанням диференційованого заліку.В разі активної роботи на семінарах, успішного складання тестових завдань, виконання індивідуальної та самостійної роботи, студент може отримати оцінку без складання заліку, за результатами роботи у семестрі. Студенти, які з поважних причин не змогли бути присутніми на семінарі, повинні відпрацювати заняття у день консультацій викладача. Студенти, які бажають покращити свою оцінку, можуть відпрацювати не більше двох занять у день консультацій викладача. Відпрацювання відбувається лише в усній формі!

Методи і форми викладання дисципліни. Під час викладання поряд із традиційними формами проведення занять (лекції, семінари), використовуються і нетрадиційні форми та методи (дискусії, обговорення, круглі столи, презентації, опонування). Курс має наступну структуру:

· релігія як культурно – історичний феномен;

· історичні форми релігії;

· світові релігії;

Міжпредметні зв’язки.Дисципліна «Релігієзнавство» посідає ключове місце в структурно-логічній схемі навчального плану підготовки фахівців економічної спеціальності. Вивчення дисципліни курсу ґрунтується на попередньому вивченні таких загальноосвітніх дисциплін, як:

· всесвітня історія;

· історія України;

· логіка;

· культурологія;

· українська література;

· філософія.

Значення дисципліни. В Національному університеті податкової служби України курс релігієзнавства набуває важливого значення у формуванні особистості працівника податкової служби. Курс релігієзнавства допоможе в формуванні у студентів стійких знань з предмета, визначенні чітких світоглядних позицій, розкриттю специфіки релігійного світогляду в порівнянні з філософським та науковим знанням, орієнтування молоді в складній духовно-релігійній ситуації нашого часу.

Критерії оцінювання студентів з курсу «Релігієзнавство»

 

"5" -Відповідь на всі питання є повною, глибокою, висвітлення матеріалу викладено логічно і послідовно. Студент правильно використовує вивчену наукову тематику і термінологію, правильно тлумачить події та факти.

 

"4"- Відповідь дана на всі питання і в цілому відповідає зазначеним в програмі вимогам, але виклад матеріалу недостатньо систематизований.

 

"3" - Студент виявляє розуміння окремих документів, подій і фактів, але спостерігається поверховість знань, помилково викладає деякий матеріал. Повністю немає відповіді на одне із питань.

"2"- Відповіді на питання переважно містять невірні, помилкові трактування і висновки, відсутня наукова періодизація, а також окремі події, факти, дати, немає відповіді на два питання.

 


Рецензія

Китаю, Індії, Палестини

Релігійно-філософські системи Китаю. Соціально-етична доктрина Конфуція. Культ Неба. Культ імператора. Культ предків. Моральні принципи конфуціанства: гуманність, синівська любов, послух. Теорія «виправлених імен». Духовно-практичнасистема Лао-Цзи.Вчення про «Дао» та «де». Концепції не діяння та незнання. Ідея довголіття та безсмертя. Принцип гармонії людини та природи. Ідеал мудреця.

Релігії Індії.Ведична релігія. Релігійна література аріїв: Ріг-Веда, Атхарва-Веда, Яджур-Веда, Сама-Веда. Культові книги, мантри. Історичний епос: Махабхарата, Рамаяна. Пурани. Самхіти. Брахманізміндуїзм ведичної епохи. Закони Ману. Ідеї Упанішад: сансара, карма, мокша, реінкарнація. Аскеза, йога. Неперервна обрядовість: жертвоприношення, ритуали, свята. Професійне жрецтво. Класичний індуїзм. Поділ суспільства на касти та варни. Боги Тримурті: Брахма, Шива, Вішну. Веданта і неоведантизм. Напрями індуїзму: вішнуїзм, шиваїзм, кришнаїзм, тантризм. Рух бхакті. Рамакрішна, Вівекананда, М. Ганді, Д. Неру. Сьогодення індуїзму.

Іудаїзм. П’ятикнижжя Мойсея (Тора). Періоди біблійної історії. Діяльність і значення пророків. Побудова Храму. Вавілонський полон та релігійне новаторство іудеїв. Реформаційна діяльність Ездри та побудова нового Храму. Месіанізм-чекання приходу Спасителя (Машиах). Система обрядів і свят. Септуагінта. Розсіяння іудеїв. Від Храму до синагоги. Масоретський текст Біблії. Формування Талмуду: Мішна, Гемара. Мідраші. Релігійно-містичні течії іудаїзму: кабала, хасидизм. Течії та особливості сучасного іудаїзму. Ідеологія сучасного іудаїзму: сіонізм та масонство.

 

Розділ ІІІ: Світові релігії

ЛІТЕРАТУРА

Основна:

1. Академічне релігієзнавство. Підручник. – К.: Світ знань, 2000. – 862 с.

2. Аляєв Г. Є., Горбань О.В. Мешков В.М. Лекції з релігієзнавства: Навчальний посібник. – К., Український фінансово-економічний інститут менеджменту і бізнесу, 1995. – 144 с.

3. Васильев Л.С. История религий Востока. – М., Высшая школа, 1988. – 415 с.

4. Гараджа В.И. Социология религии. – М., 1996.

5. Законодательство о религиозных культах. – М., 1991.

6. История религии. / П.р. А. Ельчанинова, В. Эрна, П. Флоренского, С. Булгаков. – М.: Центр «Руник», 1991. – 249 с.

7. Історія Православної Церкви в Україні. – К.: Четверта хвиля, 1997. – 291 с.

8. Історія релігії в Україні. Навчальний посібник. / За ред. Колодного А.М. – К.: Знання, 1999. – 735 с.

9. Лубський В.І., Мельник П.В., Горбаченко Т.Г., Гурська Л.І. Релігієзнавство: Підручник. – К.: АДПСУ, 1999. – 481 с.

10. Калінін Ю.А., Лубський В.І. Релігієзнавство. Курс лекцій. К.: ІСДО, 1996. – 455 с.

11. Кеннет Боа. Лабиринты веры. – М., 1992. – 292 с.

12. Кулаков А.Е. Религии мира. Пособие для учащихся. – М.: АСТ, 1997. – 349 с.

13. Кудрявцев В.В. Лекции по истории религии и свободомыслия. – Минск, 1997.

14. Лубський В.І. Релігієзнавство. – К.: Вілбор, 1997.

15. Мэри Пат Фишер. Живые религии. – М.: Республика, 1997. – 366 с.

16. Малерб М. Религии человечества. – Москва; СПб, 1997.

17. Мифы народов мира. Энциклопедия: В 2-х тт. – М.: Советская энциклопедия, 1991–1992.

18. Основы религиоведения / Под ред Яблокова И.Н. – М.: Высшая школа, 1998. – 478 с.

19. Поликарпов В.С. История религии. Лекции и хрестоматия. – М., 1997. – 312 с.

20. Порублев Н. Культы и мировые религии. – М.: Благовестник, 1994. – 335 с.

21. Писманник М.Г. Религия в истории и культура. – М., 1998.

22. Радугин А.А. Введение в религиеведение. Теория, история, современные религии: Курс лекций. – М.: Центр, 1996. – 300 с.

23. Релігієзнавство: Навчальний посібник / За ред. Бублика С.А. – К.: Юрінком інтер, 1998. – 495 с.

24. Релігієзнавство: Навчальний посібник / За ред. Рибачука М.Ф. – К., 1997.

25. Религиозные традиции мира: В 2т. – М., 1996–1997.

26. Релігієзнавчий словник / П.р. Колодного А.М. – К.: Четверта хвиля, 1996. – 389 с.

27. Релігієзнавство: Підручник. / За ред. В.І. Лубського, В.І. Теремка. – К., 2000.

28. Самыгин С.И. Религиоведение: социология и психология религии. – РН/Д.; «Феникс», 1996. – 672 с.

29. Степовик Д. Релігії світу. – К., 1993.

30. Токарев С.А. Религия в истории народов мира. – М.: ИПЛ, 1986. – 575 с.

31. Угринович Д.М. Введение в религиоведение. – М., 1985.

32. Энциклопедия для детей: Религии мира. – М., 1999. – Т. 6. – Ч. 1–2.

Додаткова:

1. Абаев Н.В. Чань-Буддизм и культурно-психологические традиции в средневековом Китае. – Новосибирск: Наука, 1989. – 282 с.

2. Алексеев Г. Истинность религии. – М., 1998.

3. Балаев М.А. Ислам: происхождение и эволюция: Роль в жизни общества. – Баку, 1992.

4. Баркер А. Новые религиозные движения. – СПб., 1997.

5. Библейский богословский словарь / Под ред. В.М. Михайловского. – 1995.

6. Богачевская И. Язык религии в контексте национального самосознания. – К., 1999.

7. Бондаренко В., Єленський В., Журавський В. Релігійне життя в Україні: стан, проблеми, шляхи оптимізації. – К., 1996.

8. Будда. Истории о перерождениях. – М., 1991.

9. Бутинова М.С. Как возникла религия? – М., 1997.

10. Валпола Рахула. Чему учил Будда. – Донецк. 1995.

11. Вернер Гиит. А другие религии? CLV. 1998.

12. Дворкин А. Сектоведение. Тоталитарные секты. Опыт систематического исследования. – Нижний Новгород, 2000.

13. Добош О. Унія на Україні: Вік XX. – К.: Дзвін, 1996.

14. Джавахарлал Неру. Открытие Индии: В 2 т. – М., 1989.

15. Дохристиянські вірування. Прийняття християнства. – К., 1996.

16. Енциклопедія релігієзнавства. – Париж; Нью-Йорк, 1980.

17. Жильсон Э. Избраное. – М.; СПб.: Университетская книга, 1999. – Т. 1: Томизм. Введение в философию св. Фоми Аквинского. – 496 с.: (Книга света).

18. Индуизм. – М., 2000.

19. Колодний А.М. Історія релігії в Україні. – Мінськ, 1999.

20. Колодний А.М. Бодак В. Український східний обряд. – К., 1996.

21. Колодний А., Филипович Л.. Релігія в контексті духовного відродження України // Українське релігієзнавство. – 19996. – № 2.

22. Костюченко В.С. Классическая веданта и неоведантизм. – М., 1983.

23. Кузнецова Т.Н. Мунизм: вероучение, религиозная практика и образ жизни последователей Сан Мен Муна. – М., 1999.

24. Кураев А. Традиция, догмат, обряд: Апологетические очерки. – М., 1996.

25. Кураев А. Наследие Христа. – М., 1998.

26. Кураев А. Протестантам о православии. – М.: Благовест, 1997.

27. Кураев А. Вызов екуменизма. – М., 1997. – 238 с.

28. Клайв Эррикер Буддизм. – М., 2000.

29. Липинський В. Релігія і церква в Україні. – К., 1995.

30. Лукьянов А.Е. Лаоцзы. Философия раннего даосизма. – М., 1991.

31. Максуд Р. Ислам. – М., 1999.

32. П. Могила: богослов, церковний та культурний діяч. – К., 1997.

33. Модели церковно – государственных отношений стран Западной Европы и США. – К., 1996.

34. Недавня О. Греко-католицизм в контексті духовного самовизначення українців між християнським Сходом і Заходом. – К., 2000.

35. Осипов А.И. Путь разума в поисках истины. – М., 1997.

36. Переломов Л.С. Слово Конфуция. – М., 1992.

37. Пиотровский М.Б. Коранические сказания. – М., 1991.

38. Пилкингтон С. Иудаизм. – М.: Фаир-Пресс, 1998.

39. Православие / Сост. Булгаков С.В. – М.: Современник, 1994. – 575 с.

40. Православ`я в Україні. – К., 1999.

41. Психологические аспекты буддизма. – Новосибирск, 1991.

42. Радхакришнан Индийская философия. – М., 1996.

43. Релігія в духовному житті українського народу. – К., 1994.

44. Релігійна духовність українців: Вияви, постаті, стан. – Львів: Логос, 1996.

45. Релігійна свобода: Історичне підгрунтя. правові основи і реалії сьогодення. – К., 1998.

46. Релігійна свобода: гуманізм і демократизм законодавчих ініціатив сфері свободи совісті (міжнародний та український контекст). – К., 2000.

47. Релігійна свобода: Мас-медіа, школа, і церква як суспільні фактори утвердження. Науковий щорічник. – К., 2001. – № 5.

48. Свобода віровизнання, церква і держава в Україні. – К.: Право, 1996.

49. Слівінський П.Й. Релігійний вінегрет. – Львів, 1999.

50. Стоколос Н. Українізація православ`я. З історії Православної Церкви у 20 – 30 рр. XX ст. – К., 1998.

51. Українське православ`я. – К., 1997.

52. Українська Церква між Сходом і Заходом. – К., 1996.

53. Ульяновський В.І. Історія церкви та релігійної думки в Україні: В 3 т. – К., 1994.

54. Успенский Л. Богословие иконы православной церкви. – М., 1996.

55. Христианство. Энциклопедический словарь: В 3 т. – М., 1995.

56. Християнство в контексті історії і культури українського народу. – К., 1997.

57. Греческая цивилизация. – М., 2000.

58. Римская цивилизация. – М., 2000.

59. Восточная философия. – М., 2000.

60. Феномен Петра Могили. – К., 1996.

61. Филипович Л. Етнологія релігії: теоретичні проблеми, вітчизняна традиція, осмислення. – К., 2000.

62. Шмеман А. Исторический путь православия. – М., 1993.

63. Янг Дж. Христианство. – М., Фаир-Пресс, 1998.

Релігійні джерела:

1. Агада. Сказания, притчи, изречения Талмуда и мидрашей. / Пер. С.Г. Фруга. Вступ. ст. В. Гаркин. – М.: Раритет, 1993. – 319 с.

2. Апокрифы древних христиан. – М., Мысль, 1989. – 333 с.

3. Библия. Книги Священного Писания Ветхого и Нового Завета. – М., Московская Патриархия, 1992. – 1372 с.

4. Бхагавад-Гита, как она есть. – М.: Бхактиведанта Бук Траст, 1990. – 832 с.

5. Дао-дэ-дзин. Книга пути и добродетели. пер. Ян Хин Шуна.

6. Даосские притчи. – М., 1992. – 65 с.

7. Древнекитайская философия. В 2-х тт. – М.: Мысль, 1973.

8. Дхаммапада. / Пер. с пали, статья, ком. В.Н. Топорова. – Рига: Угунс, 1991. – 103 с. – (Чаша Огня).

9. Класическая йога. (“Йога-сутры” Патанджали и “Вьяса-бхашья”). / Пер. с санскрита, введен., комент и рекострукция сист. Е.П. Островской и В.И. Рудого. – М.: Наука, 1992. – 260 с. – (Памятники письменности Востока).

10. Конфуций. Луньюй. Изречения. М., 2000.

11. Коран. / Пер. Крачковского И.Ю. М., 1990.

12. Махабхарата. М., 19…

13. Пол Репс. Плоть и кости Дзен. – Харьков: АРС, 1991. – 62 с.

14. Ригведа. М., 199..

15. Сидур. Врата молитвы. Ерусалим—Москва, 1993. –

16. Толковая Библия или коментарий на все книги Св. Писания Ветхаго и Нового Завета. В 3-х тт. СПб., 1911—1913; Стокгольм 1987.

17. Шри-Ишопанишад.--Калькутта. 1990.

 

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти