Пресвятý, пречи́сту, преблагословéнну, слáвну Влади́чицю нáшу Богорóдицю і приснодíву Марíю, з усімá святи́ми пом’янýвши, самí себé, і оди́н óдного, і все життя́ нáше Христý Бóгові віддáймо.

Хор: Тобí, Гóсподи.

Священик: Бо Ти єси цар миру і Спас душ наших, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Кондак, глас 6:

Душе моя, душе моя, пробудись, чому спиш?* Кінець наближається — затривожишся.* Встань бо, нехай помилує тебе Христос,* що всюди є і все наповняє.

Ікос:

Бачачи явне Христове зцілення,* від якого в Адама вливалося здоров'я,* диявол був уражений і страждав й побивався,* ридаючи, закричав до своїх друзів:* Що зроблю Синові Марії?* Вбиває бо мене Вифлеємлянин,* що всюди є і все наповняє.

Синаксар

Стихи: Подай, Христе мій, образи зворушення;

Тим, що нині співають Тобі Великий Канон.

У цей день, згідно з давнім переданням, співаємо службу Великого Канону. Цей Канон справді найбільший серед усіх канонів, його вишукано і вчено уклав і записав святий отець наш Андрей, архиєпископ Критський, якого називають ще і Єрусалимським. Насправді він походив із Дамаску; у віці 14 років його віддали до школи граматики, де вивчився усіх вільних наук. Відтак, він прийшов до Єрусалиму і прийняв монаший стан. Провадячи там святе і миле Богові життя, спокійне і нетривожне, залишив Божій Церкві багато писань, корисних для людей, і також немало канонів та проповідей, а найбільше панегириків, тобто похвальних празничних проповідей, у яких був і є найпромовистішим і найвишуканішим.

Як і інші свої писання, цей Великий Канон [святий отець] складав, переживаючи зворушення або надзвичайно велику скруху. Зібравши всю історію Старого і Нового Завітів, об'єднавши їх, він створив цю пісню: від Адама і Єви й аж до самого Христового Вознесіння та проповідування апостолів.

Цим Каноном він нагадує кожній душі, що в тій Історії добре, яке слід любити і, по можливості, наслідувати, а що зле, якого треба остерігатися і завжди звертатися до Бога через покуту, через сльози, через визнання гріхів та інші милі Богові дії.

Цей Канон написаний настільки гарною плинною мовою і настільки гармонійно укладений, що здатний зм'якшити й найтвердішу душу, зворушити її і спонукати навернутися до добра — якщо співати його із сокрушеним серцем і пильною увагою.

Андрей Критський створив цей Канон тоді, коли великий Софроній, патріарх Єрусалимський, написав житіє Марії Єгипетської. Житіє це викликає в нас велике зворушення, даруючи велику радість тим, які чинили і чинять гріх, лише б вони забажали відступити від зла.

Прийнято співати Канон і читати житіє [Марії] у цей день з такої причини: наближається до кінця Свята Велика Чотиридесятниця, і щоб люди не стали лінивими до духовної праці та подвигів і не перестали зовсім жити у всьому розсудливо і скромно.

Бо й справді Великий Андрей, мов той учитель, через історії Великого Канону, описуючи чесноти великих мужів, як і злобу злих, підносить як найдоблесніших і найсердечніших тих, які зберігають чесноти, і допомагає їм твердо стояти проти супротивників.

Священний Софроній через свою обширну і прекрасну проповідь також робить нас витривалими в чеснотах і спонукає до Бога, навчає не падати, не зневірюватися, тобто не втрачати надії на своє спасіння, хоч якими гріхами хтось був би зв'язаний. Бо історія Марії Єгипетської свідчить про безмежні доброту і милосердя Боже до тих, які мають щирий намір навернутися від попередніх гріхів.

Канон називається Великим також і з огляду на його проникливість і глибину, яких надав йому його творець, що мистецьки його уклав і впорядкував. Якщо інші канони мають по тридцять і менше тропарів, то цей сягає до двохсот п'ятдесяти віршів, наповнених невимовною насолодою. Тож, відповідно, і призначений цей Канон для Святої Великої Чотиридесятниці, бо містить у собі велике зворушення.

До Константинополя цей найвишуканіший і найбільший Канон і Слово про преподобну Марію приніс наш отець Андрей у той час, коли патріарх Єрусалимський Теодор послав його як помічника на Шостий Уселенський Собор. Тоді, будучи ще простим монахом, він знаменито виступив проти монофелітів, тобто проти єретиків-єдиновольців. Згодом був причислений до клиросу Константинопольської Церкви, а потім був поставлений у ній дияконом і орфанотрофом, тобто кормителем убогих. Невдовзі став архиєпископом Критським. Урешті недалеко від місця, названого Ієрісо, на Мітиліні, відходить до Господа, добре спорядивши свою єпископську столицю.

Його молитвами, Боже, помилуй нас.

Також співаємо блаженні з поклонами, шістнадцять стихів, глас 6:

Стих: У царстві Твоїм, коли прийдеш, пом'яни нас, Господи.

Жителем раю, Христе, вчинив Ти розбійника,

що на хресті сказав Тобі: пом'яни мене;

Його покаяння сподоби й мене, недостойного.

Стих: Блаженні вбогі духом, бо їх є царство небесне.

Ти чула, душе моя, колись про Маноя,

Якому явився Бог у видінні,

Й від неплідної прийняв він плід обітниці, —

Його благочестя наслідуй.

Стих: Блаженні плачучі, бо вони утішаться.

Наслідуючи Самсонові лінощі,

Ти обстригла, душе, голову діл своїх

Й чужинцям передала життя чисте і блаженне.

Стих: Блаженні лагідні, бо вони наслідять землю.

Хто колись переміг чужинців ослячою щелепою,

той тепер опинився у полоні пристрасної легковажності;

Уникай же, душе, подібної слабості.

Стих: Блаженні голодні і спрагнені правди, бо вони наситяться.

Варак і Єфта воєводи, судді Ізраїля,

були вибрані, і з ними Девора, розумом досконала;

Предыдущая 1 2 3 4 567 8 9 Следующая