ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Текст. Властивості тексту. Напруга та напруженість тексту. Різновиди напруженості. Причини напруженості.

Найзагальнішим і найпоширенішим є таке визначення: „Текст (від лат. textum – тканина,

зв’язок, побудова) – це об’єднана змістовим зв’язком послідовність мовних одиниць,

основними властивостями якої є зв’язність і цілісність” [1: 490].

Більшість дослідників, оперуючи терміном „текст”, або уникають давати визначення

тексту як універсальної мовної одиниці, яку важко означити, або дефініюють це поняття,

актуалізуючи важливу з їхнього погляду ознаку тексту, як, наприклад: „писемний чи усний

потік, що являє собою послідовність звукових, графемних елементів у синтаксичних

структурах (реченнях), які виражають комплекс пов’язаних між собою суджень” [2 : 35].

Розвиток комунікативної лінгвістики розширює уявлення про текст не тільки як про

готовий продукт мовлення, а й як елемент комунікативного акту в позиції між трансмісором і реципієнтом, між мовцями, між адресантом і адресатом.

Л. Лосева поширює своє визначення тексту суб’єктивним чинником – ставленням

автора. У неї текст – це „ повідомлення у письмовій формі, що характеризується смисловою і

структурною завершеністю і певним ставленням автора до оповідання”.

Комунікативний напрямок як важливий аспект поняття тексту найбільш чітко

проявляється у визначенні тексту, яке дає Г. Глінц: „Текст – це мовленнєвий твір, створений

автором з метою ідентичного сприйняття і зафіксований з метою однакового впливу, як

правило не на одного читача (слухача), а на декількох .

Ідею самодостатності тексту (закрита структура) і разом з тим зв’язку його з іншими

текстами метафорично виразив відомий російський вчений М. Бахтін: “Текст живе лише

стикаючись з іншими текстами ... Лише у точці такого контакту текстів спалахує світло, що

світить назад і вперед”. Тому у визначенні тексту намагаються надати йому якомога ширшу

перспективу і композиційний простір. Д.Баранник вважає текстом „писемний або усний

мовленнєвий масив, що становить лінійну послідовність висловлень, об’єднаних у ближчій

перспективі смисловими і формально-граматичними зв’язками, а в загальнокомпозиційному,

дискантному плані – спільною тематикою і сюжетною здатністю”.

З розвитком лінгвістики тексту як окремої галузі мовознавства і навчальної дисципліни

лінгвістичного аналізу тексту у вищих навчальних закладах зусиллями досліджень

теоретиків і науковців-практиків уточнюються тлумачення тексту, розширюється обсяг і

поглиблюється зміст поняття „текст”.

Попереднє, поширене в 60–70-х роках ХХ ст. Розуміння тексту як продукту мовлення, як

статичного об’єкта, що не розкладається на частини, когерентної множинності темно-ремних

послідовностей доповнюється результативно-діяльнісним: текст як комунікативний твір, як

„складне лінгвістичне утворення, що інтегрує в собі образ позамовної дійсності,

комунікативну дію, специфічну формальну структуру”. Лінгвістика тексту збагачується

поняттями стилістики і риторики6 інтенція, диспозиція та іллокуція мовностилістичних

засобів тексту, образ автора, образ реципієнта.

Лінгвістика тексту кінця ХХ – початку ХХІ ст. розгалужується в кількох напрямах:

а) вивчаються тексти різних галузей мовної комунікації та інтегруються знання про їх

комунікативно-прагматичні властивості;

б) досліджуються основні текстові категорії – модальність, референційність,

предикативність – та мовностилістичні засоби їх вираження;

в) вивчаються мовні ознаки текстів відповідно до інтенціонального (від адресанта) та

рецептивного (до адресата) аспектів „бачення” тексту;

г) вивчається текстотворення в межах комунікації певного типу, яка відповідає дискурсу

як соціокультурній сфері, тобто досліджуються ознаки тексту, що залежать від

соціокомунікативної сфери;

д) розглядається текст як явище культури, як засіб між культурної комунікації , а також

тексти, що функціонують у різних етнокультурних спільнотах, але представляють один тип

дискурсу (дипломатичний дискурс, академічний, політичний, фінансовий, спортивний,

музичний та ін.) враховуються етнолінгвістичні та стилістичні ознаки спілкування.

Таким чином, зіставлення предмету і задач досліджень лінгвістики і стилістики тексту

вказує, з одного боку, на спільність цих двох напрямів мовознавства, з іншого – певні

розбіжності. Взагалі, суть будь-якого текстового аналізу полягає не в описі мовної системи

(це сфера традиційної лінгвістики), а у виявленні закономірностей функціонування мови в

процесі спілкування. Саме це і є дослідженням функціональної стилістики.

В результаті лінгвістичного аналізу текстів що належать до різних рівнів таксономії

(класи, типи, види) і різних суспільних сфер мовної комунікації, та практики продуктивного і

репродуктивного текстотворення в межах різних функціональних типів можна виділити й

описати основні ознаки текстів. До них належать:

1. Цілісність, або когерентність (від лат. cohaerenta – зв’язок, зчеплення), розуміється як

єдність змістової, комунікативної, стркукурної і формально-граматичної цілісності.

Цілісність тексту підтримується текстовими категоріями:континуумом (від лат. continuum –

безперервне, суцільне) та колізією (лат. collisuo, від collido – стикаюся). Континуум тексту

розглядається як послідовність подій, процесів, фактів, явищ та ідей, які розгортаються у

просторі й часі тексту. Колізія означає зіткнення протилежних сил, їх інтересів і прагнень.

2. Зв’язність, або когезія (від лат. cohaesus – зчеплений), яка забезпечується єдністю

горизонтального і вертикального контекстів. Образна зв’язність тексту забезпечується

системою образів (позитивних, негативних, головних, другорядних, периферійних) та

наскрізними образами-символами. Основними мовними засобами образної зв’язності є тропи

і фігури. Стилістична зв’язність тексту полягає у галогенності і гармонійності його

стилістичної системи та у відповідності її стильовим параметрам певного стилю чи підстилюі жанровому різновиду. Стилістична зв’язність кожного тнксту стає очевидною через

доцільність і співмірність стилістично-нейтральних, стильових і стилістично маркованих

одиниць, через доречне і майстерне використання фігур слова (тропів) і фігур думки

(стилістичних фігур).

3. Членованість тексту. Властивість тексту бути комунікативно членованою одиницею

свідчить про гармонійність його природи. Розрізняють членування тексту за кількома

ознаками: змістове і технічне, концептуальне й методичне, глибинне і поверхове, об’єктивне

і суб’єктивне, смислове і формальне. Найскладнішим є членування тексту за ознаками

об’єктивності і суб’єктивності. Найбільш помітне в художніх текстах, де може діяти кілька

ліній текстових модальностей, авторських задумів, рецепцій, рефлексій. Композиційне і

формально виражене членування суттєво залежить від стилю, підстилю і жанру тексту.

Ознака членованості є дуже важливою для дипломатичних текстів, у них вона часто має

статус „визначальної окресленості”.

4. Лінійність тексту ніби організовує дискретні мовні одиниці у послідовність мовного

викладу і спрямовує континуум у певному напрямку.

5. Інформаційність тексту. Кожний текст, що має названі вище ознаки, вже є

інформаційним: поряд з мовними знаннями і в сукупності з ними він передає

екстралінгвістичні знання. Текст – акумулятор інформації і канал її передачі. Інформація (від

лат. information – роз’яснення) як здобуті людським розумом і досвідом знання та

повідомлення про них є основою і наповненням незліченої кількості мовних текстів.

6. Завершеність тексту. Ця ознака притаманна лише конкретним текстам з визначеними

межами. У текстах широкого тлумачення, особливо дискурсах, вона має відносний характер.

Можуть бути тексти, зокрема художні, зумисне не завершені автором або такі, в яких

предметне і фабульне завершення не є завершенням ідеї, ментальних концептів тощо. Такі

тексти можуть потребувати або, точніше, провокувати створення наступних текстів.

Напруженість і|та| не напруженість тексту.

Оптимальна семантична наповненість повідомляє викладу структурну напруженість (треба сприйняти сенс|зміст|, не висловлений); мала конденсація інформації - свідоцтво|свідчення| викладу ненапруженого.

Зближення об'ємів|обсягів| означаємого| і|та| що означає знімає напруженість. Надмірна напруга|напруження| призводить до ускладненості сприйняття.

Напруженість тексту можна підвищити або понизити|знизити|, виходячи з призначення самого тексту. Сама міра|ступінь| напруженості/ненапруженості викладу може бути стилетворчим| чинником|фактором|. Наприклад, в текстах наукових, особливо - науково-навчальних, бажане словесне заповнення смислових лакун|, оскільки|тому що| перенапружений текст може привести до невизначеності сприйняття. Ненапружений текст - логічно розгорнутий|розгорнений| текст, без пропуску смислових ланок, без стрибків в тема-рематичних| послідовностях. Проте|однак| завжди є прагнення в розумних межах скоротити виклад без втрати сенсу|змісту|, тобто бажання підвищити в тій чи іншій мірі напруженість тексту (незалежно від виду|вигляду| тексту).

Візьмемо приклад|зразок|: Я увійшов до кімнати. Через велике вікно був видний|показний| кут|куток,ріг| протилежного будинку|дому|. У такому контексті порушена тема-рематична| послідовність. Відновимо цю пропущену ланку, тобто представимо|уявлятимемо| тему "вікна" в другій пропозиції|реченні|: Я увійшов до кімнати. У ній було велике вікно. Через нього був видний|показний| кут|куток,ріг| протилежного будинку|дому|. Навряд чи такий варіант кого-небудь|будь-кого| влаштує|улаштує|, оскільки|тому що| він в інформаційному плані надлишковий|надмірний|. Але|та| це побутовий текст, а якщо узяти науковий, учбовий текст, де інформаційно важливі|поважні| частини|частки| повідомлення|сполучення| містять|утримують| терміни? Такі пропуски можуть привести до зміщення|зсуву| понять і|та|, отже, в інформаційному відношенні|ставленні| текст виявиться неповноцінним. Інформаційна наповненість не обов'язково пов'язана з пропуском термінів-понять; утруднення можуть виникнути і|та| при недостатній логічній розвернутості висловлювань|висловів|. Наприклад, в тексті:

Художник|митець|, на думку Кери, має своє бачення світу, "проповідує, оскільки абсолютно|цілком| переконаний в тій істині, яку бачить, і|та| пише для того, щоб повідомити цю істину". Форма, яку вибирає письменник, має бути ясною, доступною для розуміння. У цьому шматочку пропущена одна логіко-смислова| ланка, яку необхідно|треба| відновити, враховуючи стильові якості цього тексту, – логічність, жорстку послідовність у викладі: на стику пропозицій|речень| немає зв'язку між ремою| попередньої пропозиції|речення| і|та| темою наступного|подальшого|. Відновимо цю ланку: Художник|митець|, на думку Кери, має своє бачення світу, "проповідує, оскільки абсолютно|цілком| переконаний в тій істині, яку бачить, і|та| пише для того, щоб повідомити цю істину". Істина, яка повідомляється.. знаходиться|перебуває| в прямому відношенні|ставленні| до форми вираження|виразу|. Форма, яку вибирає письменник, має бути ясною.

Включення|вмикання| нової інформації в тему, минувши один зі східців в наростанні інформації, сприяє "згущуванню|згущати|" сенсу|змісту| : пропущені ланки змісту|вмісту| представляються імпліцитний.

А ось|от| приклад|зразок| доцільності стрибка в схемі тема-рематичної| послідовності : Я вийшов з кибитки. Буран ще тривав|продовжувався|, хоча з|із| меншою силою. Було такий темно, що хоч око виколи (А. Пушкін. Капітанова дочка). Тут введено|запроваджувати| нове явище без попереднього представлення|вистави,подання,уявлення| (буран), тобто нова інформація включена відразу в тему цього висловлювання.

Як бачимо, художній текст більш схильний до подібних скорочень. Саме це повідомляє йому структурну напруженість, граничну насиченість сенсом|змістом|, і|та| в той же час така напруженість не заважає|мішає| сприйняттю, бо фонові знання, які передбачається|припускається| мати читачеві, досить|достатньо| елементарні. Можна намітити деякі способи створення|створіння| структурно напруженого тексту, тобто щільнішого представлення інформації в тексті, спираючись|обпиратися| на можливості|спроможності| самої мови|язика|, використовуючи компактні структури з|із| нульовим представленням деяких смислових ланок.

1. Підвищують структурну напруженість тексту, як вже було відмічено, скачки в тема-рематичних| послідовностях. Стискування|стиснення| відбувається|походить| за рахунок включення|вмикання,приєднання| нової інформації в тему повідомлення|сполучення|, внаслідок чого інформаційний ланцюжок уривається: Я живу в маленькому будинку|домі| на дюнах. Усе Ризьке узмор'я в снігу. Він увесь час|весь час| злітає з високих сосен довгими пасмами і|та| розсипається в пил (К. Паустовский. Золота троянда). Тут не представленою виявилася тема "Ризьке узмор'я".

Зимовий день в лісах дуже короткий; і|та| ось|от| вже синіють за вікнами сутінки, і|та| мало-помалу|помалу| заповзає в серці безпричинна, смутна справжня|дана,теперішня| російська туга. Петербург представляється далеким оазисом на околиці величезної снігової|сніжної| пустелі, яка обступила мене з усіх боків на тисячі верст (И. Бунин. Нова дорога). – Не представлена|уявляти| тема "Петербург".

2. Тій же меті|цілі| служить стискування|стиснення| декількох повідомлень|сполучень| в одну пропозицію|речення|, тобто використання інформативне компактних пропозицій|речень| (як правило, граматично простих замість складних). Наприклад: Книга ця не є ні теоретичним дослідженням, ні тим більше керівництвом. Це просто нотатки про моє розуміння письменства і мій досвід (К. Паустовский. Золота троянда). Друга пропозиція тут двоподійна|: Це просто нотаткипро те, як я розуміюписьменство..

3. Компактнішими, ніж складні, виявляються|опиняються| пропозиції|речення| з|із| вторинними|повторними| предикатами: Германн застав Лізу в сльозах (А. Пушкін. Пікова пані|дама|).Ср.: Германн прийшов і побачив, що Ліза плакала (була в сльозах).

4. Імпліцитні, а не експліцитні зв'язки також дають можливість|спроможність| передати смислові і|та| логічні взаємини компонентів міжфразової єдності без допомоги сигналів цьому зв'язку. Зв'язки протиставні, причинно-наслідкові, умовно-тимчасові передаються не за допомогою відповідних союзів|спілок| і|та| союзних слів, а позиційним співположенням| компонентів міжфразової єдності : не Можна втрачати|розгублювати| почуття|відчуття| покликання. Його не змінити|зраджувати| ні тверезим розрахунком, ні літературним досвідом|дослідом| (К. Паустовский. Золота троянда) – значення причини; Звичайно, він не був борцем. Героїзм його полягав у фанатичній вірі в прекрасне|чудове| майбутнє людей праці – орачів і|та| робітників|робочих|, поетів і|та| учених (К. Паустовский. Золота троянда) – значення зіставлення; Найбільше я писав віршів про море. У ту пору я його майже не знав (К. Паустовский. Золота троянда) – значення поступки.

5. Компактність викладу створюється і нульовим представленням суб'єкта дії, стани|статки,достатки|, а також нульовим представленням самої дії або стану|статку,достатку| (відсутністю дієслів зорового, слухового сприйняття, дієслів думки, почуття|відчуття|: почув, побачив, подумав, відчув та ін.) : Я озирнувся. Позаду нас на військових|воєнних| кораблях спалахнула ілюмінація. Ми дивилися на неї з|із| міста. Золоті бджоли густо обліпили військові|воєнні| кораблі. Щогли, снасті, труби і|та| контури фантастичної ескадри полум'яніли на рейді і|та| переливалися у воді осінніх бухт (К. Паустовский. Чорне море); Я поглянув на Гарту.Капелюх лежав у нього на колінах. Він відкинувся на спинку крісла і, високо піднявши голову, зосереджено дивився на сцену (К. Паустовский. Чорне море).

6. Відсутність повторної номінації також сприяє більшій концентрації сенсу|змісту| повідомлення|сполучення|. Наприклад, в останній пропозиції|реченні| уривка :

Одного дня|одного разу| в редакцію прийшов старий моряк в засаленому тільнику під піджаком. Руда щетина стирчала|стриміла| островами на його щоках. Одне око сіпалося тиком|током| (К. Паустовский. Чорне море).

Природно, тут перераховані далеко не усі способи скорочення словесного представлення інформації, що спираються|обпираються| на можливості|спроможності| мовних одиниць тексту. Тому ж служать структури неповного граматичного складу, еліпсиси та ін. Усі ці способи застосовні в різних видах тексту, оскільки пов'язані з властивостями самої мови|язика|, зокрема з|із| дуалізмом мовного знаку, тобто йдеться про процеси мовної компресії інформації (це засоби|кошти| економії мовних ресурсів).

Проте|однак| є|наявний| способи і|та| іншого характеру, що прямо не відносяться до мови|язика|. Наприклад, в науковому тексті, особливо в тексті науково-технічному, напруженість створюється використанням схем, формул, цифрових і|та| буквених символів, використанням термінів – носіїв місткої|ємкої,ємної| наукової інформації. У творах|вигадуваннях| такого типу|типа| вербальний текст служить лише пакувальним|упаковочним| матеріалом, єднальним|пов'язувати| засобом|коштом|, що не несе власне наукової інформації. Наприклад: вирішимо|розв'яжемо| рівняння..; далі розглянемо|розглядуватимемо|..; введемо|запроваджуватимемо| позначення.. і так далі.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти