* теорію та методику національного виховання й навчання, специфіку роботи
класного керівника, вихователя групи продовженого дня, вихователя
школи-інтернату та дитячого будинку, громадських дитячих
організацій, виховної роботи в дитячих клубах за інтересами та в
позашкільних виховних закладах;

* принципи, форми й методи організації навчально-виховної роботи з дітьми
різних вікових груп;

* принципи організації різних дитячих об'єднань, учнівських колективів та
керівництва ними;

* методику позакласної роботи з учнями зі свого предмета.
Майбутній педагог повинен уміти:

* визначати конкретні завдання навчально-виховного впливу, виходячи із
загальної мети національного виховання, рівня вихованості дитячого
колективу і умов навколишнього середовища;

* володіти методами і формами організації навчально-виховного процесу,
педагогічної діагностики та педагогічного прогнозування;

* визначати мету навчання і виховання у відповідності з рівнем вихованості
учнів, будувати навчально-виховний процес на основі глибокого і
систематичного вивчення учнів, їх інтересів, запитів;

* регулювати і корегувати міжособистісні стосунки в учнівському колективі,
проводити в ньому профілактику розмежування, конфронтації; формувати
гуманні відносини з учнями на рівні співпраці з урахуванням національних
традицій;

* зробити учнівське самоврядування ефективним виховним засобом;

* об'єднати зусилля вчителів і вихователів, які працюють у класі;

* налагоджувати стосунки з батьками учнів, вести педагогічну пропаганду,
домагаючись єдності виховних впливів школи, позашкільних установ, сім'ї та
громадськості:

* сприяти самовихованню, самоосвіті та саморозвитку учнів;

* використовувати у навчально-виховній роботі духовні надбання
рідного народу, традиції української етнопедагогіки;

* застосовувати принцип наукової організації педагогічної праці;

* аналізувати, узагальнювати й використовувати передовий педагогічний досвід і досягнення психолого-педагогічної науки, систематично підвищувати свою педагогічну кваліфікацію.

З метою надання допомоги майбутнім педагогам у самостійній роботі над засвоєнням курсу педагогіки, в даному посібнику подано стислий зміст усіх його тем. До кожної теми подаються список пропонованої літератури, запитання та завдання, над якими студенти можуть працювати самостійно. Дані розробки можуть послужити певним орієнтиром у самостійній роботі студента над іншими посібниками з педагогіки під час підготовки до лекції, семінарського чи лабораторно-практичного заняття, опрацювання основної і додаткової літератури та підготовки до курсових і державних іспитів з педагогіки.

Посібник відповідає навчальній програмі з курсу педагогіки. Він може стати помічником у роботі і для практичних працівників освітніх закладів, які мають бажання оновити свої знання з педагогіки.

РОЗДІЛ І

ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ

Предмет і завдання педагогіки

Розвиток і формування особистості

Мета та ідеал виховання

Загальна характеристика логіки і методів науково-педагогічного

дослідження

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ

Тема 4. Загальна характеристика логіки і методів науково-педагогічного

Дослідження

1. Наукові дослідження як шлях вирішення проблем педагогіки.

2. Основні елементи педагогічного дослідження.

3. Поняття виміру в педагогіці, вимірні шкали.

4. Методи науково-педагогічного дослідження.

5. Етапи дослідження. Аналіз і оформлення результатів дослідження.

6. Документація дослідження.

1. Наукове дослідження — це особлива форма процесу пізнання, систематичне
цілеспрямоване вивчення об'єктів, в якому використовуються засоби і методи науки
і яке завершується формулюванням знання про досліджуваний об'єкт.

Фундаментальні дослідження мають мету розкрити суть педагогічних явищ, знайти глибоко приховані основи педагогічної діяльності, дати їй наукове обґрунтування. Прикладні дослідження вирішують питання, що безпосередньо зв'язані з практикою.

Характерні риси педагогічних процесів, які слід мати на увазі в ході їх
дослідження, розвитку і виховання: а)неоднозначність їх протікання: результати
навчання, розвитку і виховання залежать від одночасного впливу дуже багатьох
причин; б) для педагогічних процесів характерна неповторність: під час повторного
дослідження педагог вже має справу з іншим "матеріалом", навіть умови не вдається
зберегти попередні; в) в педагогічних процесах беруть участь люди всіх вікових
категорій, тому експерименти, що суперечать моральності і етичним нормам,
забороняються. Об'єктивні висновки у процесі дослідження можуть очікуватись
тільки за умови багаторазових спостережень, не інакше як в усередненій,
узагальненій формі. \

Основними критеріями ефективності науково-педагогічного дослідження є одержання нового наукового результату, поповнення теоретичних знань, які сприяють процесу виховання, навчання і розвитку вихованців.

Дієвість конкретних педагогічних і методичних досліджень характеризується не тільки новизною і теоретичною значимістю одержаних результатів, а й ступенем їх впливу на ефективність і якість вирішення конкретних навчально-виховних завдань.

До результатів науково-педагогічних досліджень ставляться вимоги: суспільна актуальність; наукова новизна; теоретична і практична значущість; наукова об'єктивність і достовірність; доступність висновків і рекомендацій для використання їх в інших конкретних наукових дослідженнях або в практичній діяльності; показ міри, меж і умов ефективного застосування одержаних результатів.

Негативні явища в педагогічних дослідженнях: а) вся наука зосереджена; в центрі; б) відсутність привілеїв для науковців; в) недостатня мобільність дослідницької системи; г) ізольованість від зарубіжної педагогічної науки; д) бідність системи дослідження; е) недостатнє втілення в життя результатів наукових досліджень; є) слабка техніка і комп'ютерна забезпеченість системи дослідження.

2. Проблема дослідження в широкому розумінні — складне теоретичне або
практичне питання, що включає вивчення, вирішення.

Об'єкт дослідження — це частина об'єктивної реальності, яка на даному етапі стає предметом практичної і теоретичної діяльності людини як соціальної істоти (суб'єкта).

Предмет дослідження — це зафіксовані в досвіді, включені в процес практичної діяльності людини сторони, якості і відносини об'єкта, що досліджуються з певною метою в даних умовах.

Предмет дослідження більш вузьке поняття, ніж об'єкт дослідження. В ролі об'єкта, наприклад, можуть виступити методи виховання, а предмета — тільки одна група цих методів, приміром методи стимулювання виховання.

Мета дослідження — це ціль, яку поставив перед собою дослідник.

Гіпотеза дослідження — наукове передбачення його результатів.

Завдання дослідження — конкретизована його мета.

Завдання дослідження можуть включати в себе такі елементи:

а) вирішення певних теоретичних питань, що входять до загальної
проблеми (наприклад, виявлення суті дидактичного явища, дальше
вдосконалення його визначення, розробка ознак);

б) експериментальне вивчення практики вирішення даної проблеми,
виявлення її типового стану, типових недоліків, їх причин, типових рис передового
досвіду та ін.;

в) обґрунтування необхідної системи заходів для вирішення
поставленого завдання;

г) експериментальна перевірка пропонованої системи заходів з точки зору
відповідності її критеріям оптимальності;

д) розробка методичних рекомендацій для тих, хто буде
використовувати результати дослідження на практиці.

3. Вимір — це приписування чисел речам у відповідності з певними правилами (коефіцієнт інтелектуальності "ай-к'ю"). Вимірні шкали:

а) виміри в шкалі найменувань (номінальні виміри): згруповуючи об'єкти в
класи, кожному з них присвоюється якась цифра. Психологи часто кодують "стать",
позначаючи особу жіночої статі нулем, а чоловічої — одиницею. При цьому
використовується виключно та особливість чисел, що О відрізняється від 1 і якщо
предмет А має 0, а предмет Б — І, то А і Б відрізняються по відношенню до
вимірюваної якості. Але це не означає, що у Б міститься більше якості, ніж у А;

Тема 4. Загальна характеристика логіки і методів науково-педагогічного дослідження

б) порядок виміру: мається на увазі, що у вимірюваних предметах різна
кількість якості. В даному випадку використовують якість "впорядкованих" чисел і
вони приписуються предметам таким чином, що коли число, приписане А,
більше числа, приписаного Б, то це значить, що в А міститься більше даної якості,
ніжу Б;

в) інтервальні виміри — це таке присвоєння чисел предметам, коли рівні
різниці чисел відповідають рівним різницям значення вимірювальної ознаки або
якості предмета (час між 1940 і 1945 pp. дорівнює часові між 1980 і 1985 pp.);

г) вимір відношень відрізняється від інтервального тільки тим, що
нульова точка не довільна, а вказує повну відсутність вимірюваної якості. Ріст і вага
є прикладом цього виду шкали. Нульового росту взагалі не існує, а чоловік ростом у
183 ему два рази вищий від хлопчика, що має зріст 91,5 см.

Змінні і їх вимір. Змінними є характеристики людей або речей, наприклад, вага, вік, швидкість читання, кількість дітей. Деякі з цих змінних є неперервні, тобто виміри-їх можуть мати будь-яке значення в певній області (такими є вага, вік, час

реагування). Інші змінні дискретні, тобто виміри можуть давати тільки окремі значення (наприклад, кількість дітей).

Різні якості особистості можна оцінити:

"5" — якість проявляється дуже сильно і постійно.

"4" — якість проявляється сильно і часто.

"З" —важко визначити (прояви і не прояви однакові).

"2" — якість проявляється слабо і рідко.

" 1" — якість проявляється дуже слабо або взагалі не проявляється.

4. Метод науково-педагогічного дослідження — це шлях вивчення і опанування складних психолого-педагогічних процесів формування особистості, встановлення об'єктивної закономірності виховання і навчання.

Для досліджень підбирають оптимальний комплекс методів. При цьому керуються такими вимогами:

а) застосовувати таке поєднання методів, яке дозволяє одержати
різнобічні відомості про розвиток особистості, колективу або іншого об'єкту
виховання чи навчання;

б) використовувані методи повинні забезпечити одночасно вивчення
діяльності, спілкування і інформованості особистості;

в) методи мають відображати динаміку розвитку певних якостей як у віковому
плані, так і протягом певного проміжку часу;

г) важливо використати такі методи, які дозволяють одержати відомості про
учня з якнайбільшого числа джерел, від найкомпетентніших осіб, що знаходиться з
ним у постійному спілкуванні, у спільній діяльності;

д) методи мають дозволити аналізувати не тільки хід процесу, його
результати, а й умови, в яких він функціонує.

Метод педагогічного спостереження — спеціально організоване сприймання педагогічного процесу в природних умовах. Спостереження є пряме і опосередковане, відкрите й закрите, самоспостереження. При організації спостереження важливо мати план спостереження, визначити його термін, фіксувати результати.

Метод бесіди. Бесіда є джерелом і способом пізнання педагогічного явища шляхом безпосереднього спілкування з особами, яких дослідник вивчає в природних умовах. Для ефективного проведення бесіди бажано мати план, основні і додаткові запитання, створити сприятливу обстановку для відвертої бесіди; врахування індивідуальних особливостей співбесідника; проявити педагогічний такт; вміти запротоколювати бесіду. Результат бесіди варто порівняти з даними спостереження.

Метод інтерв'ю особливо корисний у тих випадках, коли дослідник наперед може бути впевнений в об'єктивності відповідей учнів. Це пояснюється тим, що інтерв'ю не передбачає постановки уточнюючих запитань, які мають місце під час звичайної бесіди. Слід враховувати, що є такі типи респондентів: несміливий, боязкий, базіка, жартівник, сперечальник, самовпевнений. Наслідки інтерв'ю залежить від продуманості питальника для інтерв'ю.

Метод анкетування. Використовується для одержання інформації про типовість тих чи інших явищ навчально-виховного процесу. Анкети можуть бути: відкриті, закриті, напіввідкриті, полярні. При анкетуванні дотримуються таких вимог: а) підбір питань, що найточніше характеризують явище і дають надійну інформацію; б) використання як прямих, так і непрямих запитань; в) виключення підказок у формуванні запитання; г) попередження двоїстого розуміння змісту запитання; д)

використання як закритих, так і відкритих запитань; е) використання попередньої перевірки ступеня розуміння запитань на невеликій кількості учнів і внесення корекцій до змісту анкети.

Метод експерименту. Педагогічний експеримент — це науково поставлений досвід організації педагогічного процесу в точно врахованих умовах.

В залежності від мети, яку передбачає експеримент, розрізняють: а) констатуючий експеримент, під час якого вивчаються наявні педагогічні явища; б) перевіряючий, уточнюючий експеримент, коли перевіряється гіпотеза, створена у процесі усвідомлення проблеми; в) творчий, перетворюючий, формуючий експеримент, у ході якого конструюються нові педагогічні явища.

За місцем проведення розрізняють природний і лабораторний педагогічний експеримент. Серед модифікації природного експерименту виділяють паралельний і перехресний експерименти. У процесі проведення експерименту мають бути експериментальні і контрольні групи.

На відміну від педагогічного спостереження педагогічний експеримент дозволяє: а) штучно відділити виучуване явище від інших; б) цілеспрямовано змінювати умови педагогічного впливу на вихованців; в) повторювати окремі педагогічні явища приблизно в таких же умовах.

Метод вивчення шкільної документації і учнівських робіт. Вивчення шкільної документації і учнівських робіт із заданою метою за спеціально розробленою програмою складає суть цього педагогічного дослідження. Сюди входить також робота з архівними матеріалами.

Метод рейтингу — оцінки тих чи інших сторін діяльності компетентними суддями (експертами). Вимоги до експертів: а) компетентність; б) креативність — здатність вирішувати творчі завдання; в) позитивне ставлення до експертизи; г) відсутність схильності до конформізму; д) наукова об'єктивність; е) аналітичність і широта мислення; е) конструктивність мислення; ж) якість колективіста; з) самокритичність.

Метод узагальнених незалежних характеристик передбачає узагальнення відомостей про учнів, одержаних іншими методами (учителями, батьками, товаришами учнів), співставленим цих відомостей зі своїми матеріалами про особистість вихованця.

Метод психолого-педагогічного тестування. Випробування учня на певний рівень знань, умінь або загальну інтелектуальну розвиненість за допомогою карток, малюнків, задач-шарад, ребусів, кросвордів, запитань. Екзаменаційні білети також слід вважати своєрідними тестами. Результати тестування визначаються через виявлення відсотків розв'язування тестів. Соціометрія (вивчення структури і стилю взаємовідносин у колективі). Математичні методи — реєстрування, виявлення середньої величини, моделювання, статистична обробка даних.

Реєстрація — виявлення певної якості в явищах даного класу і підрахунок за наявністю або відсутністю даної якості (наприклад, кількості допущених негативних вчинків учнями).

Ранжування — розклад зібраних даних у певній послідовності (спад чи зростання зафіксованих показників), визначення місця в цьому ряду об'єктів (наприклад, складання списка учнів у залежності від рівня успішності і т.п.).

Моделювання — це метод створення і дослідження моделей. Наукова модель — це смислове представлена і матеріально реалізована система, яка адекватно відображає предмет дослідження і здатна заміняти його так, що вивчення

моделі дозволяє отримати нову інформацію про цей об'єкт, (наприклад, можна моделювати оптимізацію структури навчального процесу, управління навчально-виховним процесом і т.п.).

Суть цих методів полягає в тому, щоб описати кількісними характеристиками педагогічні явища, а також використати кібернетичні моделі для визначення оптимальних умов управління процесом навчання і виховання.

Використання математичних методів для опису педагогічних явищ можливе тільки при дотриманні таких умов: масовий характер явищ; типовість явищ; явища, які можна виміряти.

Теоретичні методи педагогічного дослідження: аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, висновки.

5. Логіка (етапи) педагогічного дослідження:

1. Визначення проблеми дослідження, яка. має актуальне, життєве
значення.

2. Ґрунтовне, всебічне і глибоке вивчення вже встановлених наукою фактів,
положень, висновків.

Під час вивчення літературних джерел слід виявляти: а) основну ідею автора, його позицію з досліджуваної проблеми; б) що особливо вдалося автору в її вивченні; в) чим відрізняється його позиція від традиційної, що нового він вніс у вивчення цієї проблеми; г) в чому автор полемізує з іншими дослідниками; д) які ідеї автора особливо вдало аргументовані, а які не мають належної аргументації; е) які ідеї, висновки, рекомендації викликають заперечення і чому; є) які основні питання проблеми не знайшли відображення в його роботі; ж) які, в зв'язку з цим, завдання подальшого вивчення даної проблеми.

3. Вивчення шкільної практики.

Під час аналізу літератури про досвід школи слід виявити: а) що особливо успішно вдається здійснити вчителю при вирішенні даної проблеми; б) які труднощі він зустрічає у її вирішенні; в) які типові недоліки відзначаються в роботі вчителів з даного питання; г) які основні причини труднощів і недоліків: д) чи досягаються успіхи в роботі раціональними затратами часу вчителя, чи пов'язані з перевантаженням його роботою в якомусь одному напрямку на шкоду іншим напрямкам діяльності школи.

4. Формулювання гіпотези, тобто наукового припущення, ймовірного висновку
з дослідження.

5. Проведення експериментальної роботи.

6. Вивчення передового досвіду.

7. Співставленим експериментальних даних з масовою практикою.

8. Узагальнення результатів дослідження, формулювання наукових
висновків, доведення або спростування гіпотези.

9. Оформлення результатів дослідження, їх впровадження в життя.

6. Науково-педагогічне дослідження фіксується в такій документації: а) анкети; б) плани спостереження, проведення педагогічних експериментів, втілення результатів дослідження в практику; в) магнітофонні записи, фотокартки, кінострічки; г) протоколи обговорення уроків, виховних заходів та ін.; д) конспекти опрацьованої літератури, архівних матеріалів; е) описи досвіду роботи шкіл і інших виховних інститутів; є) статистичні дані, математичні обчислення.

Запитання і завдання

1. У якій групі вказані основні методи науково-педагогічного

Соціометричне вимірювання, аналіз, синтез, індукція, дедукція, експеримент.

1. Спостереження, експеримент, бесіда, вивчення учнівських робіт і
документації навчальних закладів, математичні методи.

2. Викладання нового матеріалу, бесіди, лабораторні роботи, екскурсії, вправи.

3. Узагальнення досвіду, тести, анкети, складання алгоритмів, моделювання.

4. Правильної відповіді немає.

2. Яке спостереження можна віднести до методу науково-педагогічного дослідження ?

1. Класний керівник спостерігає за "тихонею" на уроці.

2. Педагог веде спостереження за розвитком учнів за умови навчання їх на
високому рівні трудності.

3. Чергові ведуть спостереження за порядком в роздягальні.

4. Учитель на екскурсії разом з дітьми спостерігає захід сонця.

5. Заступник директора з навчальної роботи спостерігає на уроці уміння
молодого вчителя вести опитування учнів.

3. Які вимоги лежать в основі спостереження як методу дослідження ?

1. Швидкість протікання спостереження, можливість кількісного вимірювання
спостережуваного об'єкта, наукове передбачення результатів спостереження.

2. Чіткість мети спостереження, плановість і систематичність спостереження,
фіксування спостережуваних фактів.

3. Швидкість протікання спостереження, фіксування спостережуваних фактів.

4. Можливості кількісного вимірювання спостережуваних явищ, наукове
передбачення результатів спостереження.

5. Швидкість протікання спостереження, наукове передбачення ре
зультатів спостереження, фіксування результатів спостереження.

4. Яку з пропонованих бесід можна віднести до методу науково-педагогічного дослідження ?

1. Бесіда з учнями на уроці, що має на меті підвести їх до розуміння будови
компаса.

2. Бесіда з учнями з питань моральної поведінки.

3. Бесіда з учителем, у процесі якої виявляються використовувані ним прийоми
активізації пізнавальної діяльності учнів.

4. Бесіда директора школи з учнем, що порушив дисципліну.

5. Бесіда з батьками про виховання дітей в сім'ї.

5. Зробіть письмовий огляд тижневика "Освіта " за останній
тиждень. На одну із статей, яка вас зацікавила, напишіть відгук.

6. Напишіть реферат на одну з педагогічних проблем, яка вас цікавить.

Консультації. 1. Див. інформаційну частину посібника [4]. 2. Правильна відповідь 2. У випадках 1, 3, 4, 5 термін спостереження вживається як елемент .звичайної діяльності. 3. Правильна відповідь 2. 4. Правильна відповідь 3.

Рекомендована література: 4; 9; 11; 25; 38; 63.

РОЗДІЛ II

ТЕОРІЯ ВИХОВАННЯ

Суть процесу виховання

Основні закономірності і принципи виховання

Характеристика основних напрямів змісту виховання

Загальні методи виховання

Організаційні форми виховної роботи

Вибрані проблеми теорії виховання

РОЗДІЛ III

ДИДАКТИКА

Процес навчання, його структура, методологія

Зміст освіти в національній школі

Методи і засоби навчання

Форми організації навчання

Контроль і оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності

учнів

Вибрані проблеми дидактики

РОЗДІЛ IV

Ш колознавств о

^ Наукові основи внутрішкільного управління.

^ Методична робота в школі

^ Вивчення, узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду.

Втілення досягнень педагогічної науки в шкільну практику.

РОЗДІЛ IV. ШКОЛОШАВСТВО Тема 18. Наукові основи внутрішкільного управління*

1. Принципи управління освітою.

2. Органи народної освіти: їх функції, структура.

3. Керівництво навчально-виховною роботою школи. Рада школи.

4. Педагогічна рада школи. Зміст і організація її роботи.

5. Планування роботи школи.

6. Особливості внутрішкільного контролю.

1. Школознавство - галузь педагогічної науки, що має своєю метою дослідження змісту і методів управління шкільною справою, розкриття особливостей системи керівництва школою, організації її роботи.

Управління - діяльність, що забезпечує планомірний і цілеспрямований вплив на об'єкт управління.

Україна успадкувала від попередніх часів розвинуту та широко розгалужену систему освіти. Зараз в Україні функціонує 50508 навчальних закладів, у тому числі: дитячих дошкільних закладів - 23183, загальноосвітніх навчально-виховних закладів - 21350, профтехучилищ - 1176, вищих навчальних закладів І-II рівня акредитації -737, вищих навчальних закладів ІП-ІУ рівня акредитації - 161, закладів післядипломної освіти - 1549, позашкільних закладів - 2252. Всього в них навчається майже 15,5 млн. вихованців, учнів і студентів.

Нині 56% учнів, які закінчили основну школу, продовжують навчання у (старшій школі денної форми навчання. Однак серед підлітків, які досягли 15 років, зростає кількість тих, хто виходить із стін основної школи лише з довідкою про навчання замість документа про повну середню освіту. У 1994 році їх налічувалося майже 20 тисяч.

За кількісними показниками існуюча система освіти відповідає рівневі розвинутих країн, але за якісними показниками, характером завдань і

можливостями, технологією їх практичного втілення не може задовольнити потреби населення. Нині у держави з'явилися нові можливості і механізми розв'язку проблем освіти шляхом широкого використання кращого світового досвіду.

Законом України "Про освіту" передбачено виділення на потреби освіти коштів у розмірі, не меншому за 10 відсотків валового національного доходу. Крім того, передбачалося додаткове цільове фінансування витрат на реалізацію державної національної програми "Освіта" в розмірі 2,5 відсотка від усієї суми, тобто сукупні витрати мали становити 12,5% валового національного доходу. На жаль, ця вимога не виконується.

Принципи управління - це вихідне положення, якого дотримуються в управлінні СНО. До таких принципів належать: а) принцип науковості (опора на положення педагогіки, психології та інші науки про навчання, виховання і освіту); б) принцип демократизації (розвиток колегіальності в роботі, підзвітність керівництва трудовому колективу, конкурсний відбір керівних кадрів); в) принцип участі громадськості (створення різноманітних комісій, які сприяють роботі школи); г) принцип гуманізації (створення гуманних стосунків у дитячому і педагогічному колективах); д) принцип компетентності (знання справи); е) принцип оптимізації (раціональне використання засобів і одержання найкращих результатів); є) принцип об'єктивності і повноти інформації; ж) принцип правильного добору і використання кадрів; з) принцип ініціативи і активності.

2. Відповідно до Закону України "Про освіту" створено систему органів державного управління і систему органів громадського самоврядування. Органами державного управління освітою в Україні є: Міністерство освіти України; Міністерства і відомства України, які мають навчально-виховні заклади; Вища атестаційна комісія України; відділи (управління) освіти місцевих державних адміністрацій. Центральні органи державного управління освітою: беруть участь у виробленні та втіленні у життя державної політики в галузі освіти, професійної підготовки кадрів, у визначенні перспектив та напрямків розвитку освіти, вимог до її змісту, рівня і обсягу, нормативів матеріально-технічного, фінансового забезпечення навчально-виховних закладів і здійснюють координаційні, науково-методичні, контрольні функції та державне інспектування, забезпечують зв'язки з іншими державами, організовують впровадження в практику досягнень науки і передового досвіду; проводять атестацію та акредитацію навчально-виховних закладів.

Місцеві органи влади фінансують навчальні заклади, визначають їх мережу, беруть під соціальний захист працівників цих закладів і дітей, ведуть облік дітей шкільного віку і контроль щодо їх навчання до 15 років, встановлюють опіку над дітьми без батьків.

Органами громадського самоврядування в системі освіти є: загальні збори (конференція) колективу, рада навчально-виховного закладу; районна міська, обласна конференції працівників освіти; районна, міська ради з питань народної освіти; республіканський збір працівників освіти.

Зміст діяльності самоврядування: самостійне планування роботи, вирішення питань навчально-виховної, наукової, методичної, фінансової господарської, виробничо-комерційної діяльності; участь у формуванні планів прийому учнів, студентів, слухачів з урахуванням державного за мовлення та замовлень місцевого значення; визначення змісту шкільного комплексу освіти, форм і методів навчання: прийняття на роботу педагогічних і інших працівників; здійснення громадського контролю за організацією харчування у навчально-виховних закладах.

Інспектування навчально-виховних закладів: здійснення загальної середньої освіти молоді; організаційна робота школи, розстановка і використання педагогічних кадрів; стан внутрішнього керівництва, методична робота; система праці вчителів, уроки та інші форми організації навчання; виховна робота, зокрема, трудове виховання і навчання у школі, діяльність учнівського самоврядування, позакласна та позашкільна робота з учнями; зв'язок школи з сім'єю і громадськістю; навчально-матеріальна база школи, виконання планових бюджетних витрат; облік роботи і звітність школи; адміністративне-господарська діяльність.

Види інспектування: фронтальне, вибіркове, тематичне, комплексне.

3. Функції керівників школи:

директор школи: персонально відповідає перед державою за всю діяльність школи, за організацію і якість навчально-виховної роботи з учнями, виховну спрямованість навчального процесу, якість знань і поведінку школярів, їх профорієнтацію і трудову підготовку, зміцнення здоров'я і фізичний розвиток, фінансово-господарський стан і техніку безпеки в школі;

заступник директора з навчальної роботи: організовує і контролює хід процесу навчання школярів, їх загальноосвітню і трудову підготовку всебічний розвиток і поведінку; виконання навчальних планів і програм, якість знань, умінь і навичок учнів; керівництво методичною роботою з учителями школи;

заступник директора з виховної роботи: організовує позакласну виховну роботу і дозвілля учнів, надає необхідну допомогу класним керівникам, вихователям та іншим працівникам школи, що залучаються до проведення виховної роботи з учнями;

помічник директора по господарській частині: відповідає за збереження шкільних будов і майна, матеріальне забезпечення навчального процесу, санітарний стан школи, протипожежну охорону, правильну організацію роботи обслуговуючого персоналу.

До складу ради школи входять педагоги, батьки і учні. Збирається вона 4-5 разів на рік для вирішення важливих для школи проблем:

1)Стан навчально-виховної роботи в школі у світлі вимог Закону України "Про освіту" (вересень).

2) Стан навчальної та виховної роботи в 9 класі (грудень).

3) Затвердження структури і штатного розпису школи на навчальний рік
(лютий).

4) Організація літнього відпочинку дітей та працевлаштування випускників
(червень).

4. До складу педагогічної ради школи входять педагоги. Вона також збирається
4-5 разів у рік і на своїх засіданнях розглядає такі питання:

1) Стан трудового навчання в школі та завдання щодо його поліпшення
(листопад).

2) Стан викладання і рівень знань, умінь та навичок учнів з математики (січень).

3) Про роботу методичних об'єднань в школі та шляхи її вдосконалення
(березень).

4) Стан викладання і рівень знань, умінь та навичок учнів з української мови
(травень).

Щомісяця на нарадах за участю директора школи обговорюються такі питання навчально-виховного процесу:

1) Стан перевірки учнівських зошитів і дотримання мовного режиму в школі.

2) Про роботу учнівського самоврядування в школі.

3) Організація виховної роботи в групах продовженого дня.

4) Стан правового виховання учнів.

5) Про використання в навчально-виховній роботі основних положень народної
педагогіки.

6) Шляхи поліпшення роботи школи з батьками учнів.

7) Робота вчителів по підготовці учнів до екзаменів.

8) Завдання школи в організації літнього відпочинку дітей.

9) Планування роботи школи на наступний навчальний рік.

10) Результати перевідних та випускних екзаменів у школі.

5. Під час планування роботи школи на навчальний рік необхідно
дотримуватися таких принципів: науковість, що передбачає систему науково-
обгрунтованих завдань, змісту, методів, форм і засобів; реальності і оптимальності
заходів, які можна виконати і які забезпечували б рівномірний ритм роботи школи
протягом року; соціальна детермінація, що передбачає формування в учнів
необхідних суспільству моральних, правових, естетичних та інших якостей.

Школі важливо мати перспективний план її розвитку, який передбачав би приблизно такий зміст: аналіз роботи школи за попередній період; визначення важливих завдань на новий період; зміни контингенту учнів і класів-комплектів; організаційно-педагогічні проблеми розвитку школи; основні напрямки вдосконалення навчально-виховної роботи; робота з педагогічними кадрами; адміністративно-господарська діяльність і зміцнення матеріально-технічної бази.

Річний план охоплює такі розділи: аналіз роботи школи за попередній навчальний рік; завдання школи на новий навчальний рік; здійснення загальної середньої освіти і підвищення якості навчально-виховного процесу: позакласна і позашкільна виховна робота з учнями; спільна робота школи, сім'ї і громадськості; робота педагогічної ради школи; методична робота школи, підвищення кваліфікації та атестація учителів; втілення досягнень науки та передового досвіду; управління школою і внутрішній контроль; санітарно-оздоровча робота; організаційно-господарська робота і зміцнення навчально-матеріальної бази школи.

Поточне планування охоплює: плани роботи вчителів (тематичні і поурочні), класних керівників (на чверть або півріччя), директора школи і його заступників (на тиждень), учнівських гуртків та організацій, розкладу навчальних і позакласних занять і заходів та ін.

6. Організація перевірки стану будь-якого з питань навчального процесу
складається з кількох етапів: визначення мети контролю - складання плану
перевірки - вибір форм і методів контролю - констатування фактичного стану справ
- об'єктивна оцінка цього стану - висновки, які випливають з оцінки - пропозиції по
вдосконаленню навчально-виховного процесу або усунення недоліків - визначення
термінів усунення недоліків і, якщо потрібно, повторний контроль за виконанням
пропозицій.

До внутрішнього контролю ставляться такі вимоги: його індивідуальний характер, що вимагає здійснення контролю за роботою кожного члена колективу; систематичність і раціональність на всіх етапах навчально-виховного процесу; всебічність і різноманітність форм; об'єктивність, що виключає суб'єктивні і помилкові оціночні судження і висновки; диференційований підхід, що враховує специфічні особливості та індивідуальні якості контрольованих; єдність вимог осіб, що здійснюють контроль.

Контроль навчально-виховного процесу керівниками школи: розподіл сфер контролю між керівниками школи; види контролю; методи контролю; гласність результатів контролю; контроль і допомога вчителям.

Видивнутрішкільного контролю:

а) класно-узагальнюючий: рівень знань і вихованості учнів якогось класу, якість
і методи викладання в класі, якість роботи класного керівника, виконання
батьківських обов'язків у вихованні дітей;

б) фронтальний: стан викладання окремих предметів в усіх або окремих класах,
стан роботи класних керівників у всіх або окремих класах;

в) тематичний: робота всього колективу над якоюсь проблемою, рівень знань і
вмінь учнів з якоїсь теми або предмета, стан роботи класних керівників у якомусь
напрямку і т.п.;

г) персо

Загрузка...

Предыдущая12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 Следующая