А) виховання в широкому соціальному розуміння – це виховний вплив всього суспільства і всієї дійсності, яка містить у собі не лише позитивну спрямованість, а й конфлікти,

Б) виховання у широкому педагогічному розумінні. Це процес і результат цілеспрямованого і систематичного впливу на розвиток і формування особистості (її рис і якостей, поглядів і переконань, способів поведінки в суспільстві), що здійснюється у системі навчально-виховних установ.

В) виховання у вузькому педагогічному розумінні – це спеціальна виховна робота педагога, спрямована на формування системи певних якостей, поглядів,переконань.

1.1. Самовиховання –це процес цілеспрямованої роботи над розвитком і самовдосконаленням людини. Основні сфери самовдосконалення: інтелектуальна, духовно-культурна, морально-вольова, фізично-гігієнічна. В теорії цілеспрямованого самовиховання виділяють три взаємозв»язані і взаємозумовлені процеси:

· Самопізнання (вивчення себе як особистості)

· Самоутримування від негативних думок, дій, вчинків, способів поведінки

· Саморегуляція (само примушування) до здійснення позитивних дій, кроків, добрих справ.

1.2.Перевиховання –це система певних дій, спрямованих на усунення у вчинках, способі життя людини негативних звичок, вад характеру і поступову заміну їх на позитивні риси і якості. Важко виховані, педагогічно занедбані діти.

Навчання

· Це процес засвоєння інформації у вигляді знань, умінь і навичок.

· Це цілеспрямований процес взаємодії учителя і учнів, в ході якої здійснюється засвоєння інформації

· Це активна форма пізнавальної діяльності

Освіта – це результат навчання. Це процес і результат оволодіння людиною певної системи знань, умінь і навичок, на основі яких формується світогляд, ціннісні орієнтації людини.

Освіта – це те, що залишається в людині, коли все вивчене забулося.

На зміну традиційній, предметноорієнтованому підходу сьогодні проголошується особистісно-орієнтована парадигма освіти,де

· Людина розглядається як складна саморозвиваюча система, визнається унікальність і неповторність кожної особистості, її самоцінність;

· Цільові установки освіти зміщуються з інформатизації особистості на створення умов і допомогу в розвитку і саморозвитку особистості.

· Змінюється позиція самої людини в освітньому процесі. Суб”єкт. Він вибудовується у відповідності до потреб, інтересів, можливостей людини.

4. Розвиток – це процес і результат кількісних і якісних змін, що відбуваються в організмі людини під впливом всіх соціальних і природніх факторів, в числі яких цілеспрямоване навчання і виховання відіграють провідну роль.

5. Формування людини- це процес становлення людини як соціальної істоти. Це певна завершеність особистості.

Особливості виховного процесу

1. Процес виховання – це багатофакторний процес. Успіх виховання залежить не від одного якогось джерела впливу, а від багатьох факторів і умов.

Виховання - це тривалий процес.

Клод Андріан Гельвецій: Все життя є, власне кажучи, лише одне тривале виховання.

Розпочинається ще до народження дитини, найбільш активно протікає в шкільні роки, коли створюються найбільш сприятливі умови для формування і розвитку особистості, триває і в наступні роки.

3. Процес виховання має ступінчатий характер, свою побудову (структуру)

Основні ланки(етапи)

3.1. Оволодіння знаннями, нормами і правилами поведінки.

3.2. Формування етичних понять – стійких емоційних відношень людини до дійсності

3.3. Формування переконань, вироблення стійких навиків поведінки, дальший розвиток і збагачення почуттів. На цьому етапі в учнів більш чіткіше виявляються мотиви діяльності.

4.Концентризм у змісті виховної роботи.Це означає, що у процесі виховання до одних і тих же якостей особистості приходиться повертатися неодноразово.

5. Процес виховання – це двосторонній і активний процес.

6. Результати процесу виховання малозамітні для зовнішнього сприймання.

7. Процес виховання являє собою діяльність, спрямовану у майбутнє.

Етапи розвитку педагогіки

1. Ранній етап – етап народної мудрості, народної педагогіки. Характеризується нагромадженням значного фонду емпіричного матеріалу у вигляді окремих розрізнених педагогічних відомостей, які фіксувалися у формі вірувань, правил, вимог, традицій, звичаїв, обрядів.

2. Розвиток педагогіки як частини філософії. Має місце теоретичне осмисленням навчально-виховного досвіду у філософських трактатах, виникненням і закріпленням у користуванні ряду педагогічних понять. Конфуцій (550-479 р. до н.е) – перша вища школа. Його класична праця- трактат “Лунь Юй” (“Міркування і бесіди) Древньогрецькі філософи: Демокріт (“Фрагменти про виховання”: Виховання і навчання не тільки облагороджують людину, розвивають її розум, але і роблять людину щасливою”), Аристотель, Платон, Сократ, Квінтіліан (започаткував учительську професію). Спартанська та афінська системи виховання.

3.Формування педагогіки як самостійної науки. Концептуальний етап. Кінець ХУІ – поч. ХХ ст.. характеризується створенням окремих теоретичних концепцій виховання й освіти. Формування педагогіки як самостійної науки. Саме на поч..ХУІІ ст.. англійський філософ і природодослідник Френсіс Бекон у 1623 р. видав свій трактат «Про гідність та збільшення наук», де намагається здійснити класифікацію існуючих на той час наук і як окрему галузь наукових заннь виділив педагогіку під назвою «керівництво читанням». Проте народження педагогіки як окремої самостійної науки пов»язують з Ян Амос Коменський(1592-1670 рр.). “Велика дидактика”, видана у Амстердамі у 1654 р. є першою фундаментальною науково-педагогічною працею. Принципи, форми, методи, систему шкіл...

4. Період системний триває з початку ХХ ст.. і характеризується високим рівнем узагальнення, систематизації та структурування педагогічних знань, створенням науково-обгрунтованих систем організації навчально-виховного процесу, становленням педагогіки як наукової системи.

Метод спостереження

Методами педагогічного дослідження називають сукупність прийомів і операцій, направлених на вивчення педагогічних явищ, вирішення різноманітних науково-педагогічних проблем.

1.Метод педагогічного спостереження- це цілеспрямоване, систематичне вивчення дослідником пед.явищ і процесів у природніх умовах. Завдання – нагромадження фактів та науково-педагогічний аналіз їх. Широко застосовується. Головна перевага: дозволяє побачити реальну картину педагогічної дійсності.

Приклади: поведінка учня, характер спілкування, відносин, особливості мовлення, мислення та ін.

Основні вимоги

• чіткість (наявність плану, де визначається мета, завдання спостереження, час,
тривалість, очікувані результати та ін.);

• систематичність і різнобічність;

• достатня кількість зафіксованих фактів;

• своєчасніть, правильність, об'єктивність фіксації;

• простота та економність техніки запису;

• вдумливе, копітке опрацювання зібраного матеріалу;

• урахування всіх впливів на перебіг досліджуваних явищ;

• виділення істотних, стійких, повторюваних фактів і відокремлення від другорядних,
випадкових елементів;

• відсутність упередженості в тлумаченні матеріалу; в оцінюванні фактів і висновків

щодо них.

Основна умова – не порушувати нормального, природнього ходу пед.процесу.

Розрізняють

· пряме спостереження (безпосереднє) - між об"єктом і його дослідником встановлюються прямі відносини.

· опосередковане - не передбачає безпосередньої участі дослідника у процесі, який вивчають. Здійснюється через уповноважених осіб, які працюють за програмою і з авданнями дослідника.

· самоспостереження (інтроспекція) - унікальний метод "проникнення" усередину психічних процесів та явищ.

Методика проведення спостереження:

1.Вибір ситуації чи об"єкту, постановки мета.

2.Побудова програми спостереження.

З.Опис способу обробки отриманих даних.

Метод дискусії

Від лат. - розгляд Це публічне обговорення якогось спірного питання. Обмін думками

Сприяє:

- розвитку критичного мислення

- дає змогу визначити власну позицію,

- формує навички обстоювати свою думку

- поглиблює знання з обговорюваної проблеми.

Головні заповіді

1.Дискусія виступає методом вирішення проблеми, а не формою з”ясування відносини

2.Не говори занадто довго, дай висловитися іншим.

3.Зважуй слова, контролюй емоції.

4.Прагни зрозуміти позицію опонента, віднестися до нього з повагою.

5. Висловлюйся тільки по предмету дискусії, не бравуй своєю ерудицією...

Умови ефективної дискусії

1.Ретельне планування. Складання плану дає змогу організувати як збирання учнями необхідної інформації, так і проведення самої дискусії.

2.Чітке дотримання правил дискусії всіма її учасниками.

3.Обов”якове дотримання регламенту. Краще, коли час залишиться, ніж його брауватиме на колективне обговорення і підбиття підсумків.

4.Добре продумане й ефективно здійснене керівництво перебігом дискусії з боку викладача: надання учням часу на обміркування питань, зміна напрямку думок учнів у разі відхиленя від основної теми і мети дискусії, навність системи уточнюючих питань ...

ФОРМИ ДИСКУСІЇ:

1.Круглий стіл - бесіда, у якій на рівних бере участь невелика група студентів ( \до 5 чол.), відбувається обмін думками як між студентами та з „аудиторією” (решта групи)

2.Засідання експертної групи - спільне обговорення висунутої проюлеми

3.Форум.

4.Метод „Акваріуму”

– постановка проблеми, її презентація групі викладачем;

– розподіл аудиторії на групи (3-4 чол.);

– обговорення проблеми в групах протягом короткого часу;

– вибір групою того, хто буде представляти позицію цілої групи;

– представники груп збираються у центрі аудиторії і відстоюють свої позиції;

проводиться критичне обговорення

23)три визначення поняття “Виховання”

1 2 345