Класифікація і основні характеристики світильників. Прожектори. Види і системи освітлення. Вибір типу джерела світла і світильника. Розміщення світильників у приміщенні. Методи розрахунку освітлення: точковий, метод коефіцієнта використання світлового потоку, лінійних ізолюксів (світних ліній), питомої потужності.

Типові схеми керування освітлювальними установками.

Прочитайте і опрацюйте

Короткі теоретичні відомості та методичні вказівки

Роль світлового режиму в технологічних процесах тваринництва і птахівництва.

Більшість технологічних процесів сільськогосподарського виробництва пов'язана з життєдіяльністю живих організмів, еволюція яких відбувалася в природних умовах, де дуже сильний вплив на їх розвиток чинило випромінювання Сонця.

При утриманні тварин і птиці в штучних умовах світлове випромінювання також відіграє дуже важливу роль в їх розвитку і життєдіяльності.

Світловий фактор впливає на біологічні ритми тварин і при оптимальних умовах позитивно впливає на ріст і розвиток молодняку, нормалізує білковий, мінерально-вітамінний і вуглеводний обмін, що у свою чергу призводить до підвищення продуктивності і репродуктивної функції сільськогосподарських тварин.

Основними параметрами видимого випромінювання, що діє на тварин, є періодичність освітлення, рівень освітленості і спектральний склад.

Періодичність освітлення впливає на статеве дозрівання тварин і птиці: короткий світловий день його затримує, а довгий - прискорює. Залежно від рівня освітленості змінюється фізіолого-клінічний стан, продуктивність тварин і якість приплоду.

Особливо важливу роль у життєдіяльності птиці відіграє тривалість світлового дня. У період вирощування молодняку несучок тривалість світлового дня поступово на дві-три хвилини за добу зменшують аж до початку яйцекладки.

При такому режимі затримується статевий розвиток курочок, вони краще ростуть і вступають в яйцекладку фізично розвиненими, що сприяє підвищенню їх продуктивності і якості яєць.

При початку яйцекладки тривалість світлового дня поступово збільшують, що стимулює яйцекладку і забезпечує підтримання високого рівня яйценосності на весь період використання несучок.

Нарощування освітленості в пташнику вранці і зменшення її ввечері обумовлено нормами і повинно відбуватися поступово на протязі 15...20 хвилин за законом зміни освітленості в природних умовах.

У приміщеннях для утримання молодняку ВРХ рівень освітленості також має велике значення. За даними В.М. Юркова, освітленість на рівні 50... 100 лк при дотриманні інших зоотехнічних вимог збільшує молочну продуктивність корів у середньому на дев'ять відсотків, витрати кормів на одиницю продукції зменшуються на 8,2...24 відсотки, перетравлюваність протеїну зростає на 8,7...61,6 відсотка.

Високий рівень освітленості необов'язково створювати у всьому приміщенні. Його необхідно підтримувати тільки в зоні годування і тільки під час годування. Оптимальна тривалість світлового дня для дійного стада - 16 годин.

Класифікація і основні характеристики світильників.

Багато джерел світла мають велику яскравість, від засліплюючої дії якої необхідний захист. Крім того, джерела світла, як правило, розподіляють свій світловий потік у всі напрямки, у той час як вимагається, щоб він був спрямованим на поверхні, що освітлюються. Часто доводиться захищати джерело світла від механічних пошкоджень і руйнівної дії навколишнього середовища.

Ці причини змушують використовувати освітлювальні прилади, які являють собою сукупність джерел світла і пристрою, призначеного для його кріплення, вмикання в мережу, перерозподілу світлового потоку, обмеження засліплюючої дії, захисту від механічних пошкоджень і дії навколишнього середовища.

Освітлювальний прилад, призначений для освітлення об'єктів, що знаходяться від нього на відстані (менше 20-кратних розмірів освітлювального приладу), називається світильником, а для більш дальньої дії - прожектором.

Світильники класифікуються за такими ознаками: за характером світлорозподілу, за призначенням, за виконанням і способом установки.

За призначеннямсвітильники можуть бути для освітлення закритих приміщень, відкритих просторів, судові, залізничні тощо.

За виконанням світильники класифікуються залежно від ступеня захисту від шкідливих факторів навколишнього середовища, наприклад, від пилу на три класи: пилонезахищені ІР2 (2), пилозахищені ІР5 (5) і пилонепроникні ІР6 (6); від вологи на вісім класів: незахищений - 0, краплезахищений - 2, дощозахищений - З, бризкозахищений - 4, струменезахищений - 5, водонепроникний - 7, герметичний - 8.

Залежно від ступеня вибухозахисту світильники поділяють на підвищеної безпеки проти вибуху, вибухобезпечні, особливо вибухобезпечні.

За способом установки світильники діляться на підвісні, стельові, вбудовані, настінні тощо.

Основними світлотехнічними характеристиками світильників є: світлорозподіл (криві сили світла), коефіцієнт підсилення, к.к.д. та захисний кут.

Криві сили світла являють собою побудовані в полярній системі координат графіки залежності сили світла від напрямку світлового потоку джерела світла, який характеризується кутом між напрямком світлового потоку і віссю симетрії світильника. У ГОСТ 13828 - 74 передбачено такі типи кривих сили світла: К - концентрована; Г - глибока; Д - косинусна; Л - напівширока; Ш - широка; М -рівномірна; С-синусна.

Увага

Тип кривої сили світла впливає на оптимальну відстань між світильниками.

Коефіцієнт корисної дії світильника являє собою відношення світлового потоку світильника до світлового потоку джерела світла. Найбільш поширені світильники мають к.к.д. в межах від 0,6 до 0,85.

Під коефіцієнтом підсилення розуміють відношення максимальної сили світла до середньої сферичної сили світла джерела

Іср.сф = Фл/47І. (1.5.1)

Захисним кутом називають кут між горизонталлю, що проходить через тіло розжарювання лампи, і лінією, що з'єднує крайню точку тіла розжарювання з протилежним краєм відбивача.

Світильники ділять на класи залежно від того, яку частку всього потоку світильника становить потік нижньої півсфери, а саме: прямого світла (П) - потік нижньої півсфери становить понад 80 відсотків; переважно прямого світла (Н) - 60...80; розсіяного світла (Р) - 40...60; переважно відбитого світла (В) - 20...40 і відбитого світла (О) - менш ніж 20 відсотків.

Для освітлення територій і робочих місць на відкритому просторі часто використовують прожектори. Від світильника прожектор відрізняється значно більшою концентрацією світлового потоку джерела світла, що значно підвищує коефіцієнт підсилення прожектора і дає можливість створювати необхідну освітленість на відстані.

Основними світлотехнічними характеристиками прожектора є: криві сили світла, кут розсіювання, коефіцієнт підсилення і к.к.д.

Корисним кутом розсіювання називають кутову ширину пучка прожектора, у межах якої забезпечується задана освітленість на робочих площинах.

Під к.к.д. прожектора розуміють відношення світлового потоку, що випромінюється в межах корисного кута розсіювання, до світлового потоку джерела світла.

ПЗС - прожектор заливаючого світла із скляним відбивачем; ПСМ - прожектор середнього світлорозподілу з металевим відбивачем; ПФС - прожектор із спеціальною прожекторною лампою типу ПЖ; ПЗР - прожектори з лампами ДРЛ; ПКН - прожектори з галогенними лампами розжарювання. Цифри після букв позначають діаметр вихідного отвору в сантиметрах.

Умовні позначення світильників (за ГОСТ 13828 - 74) розшифровуються так:

хххх-хххх

12 3 4 5 6 7 8

1- тип джерела світла: Н - лампа розжарювання загального призначення; С - дзеркальні та дифузійні; И - розжарювання галогенні; Л - прямі трубчасті люмінесцентні; Ф - фігурні люмінесцентні; Е - еритемні; Р - ДРЛ; Б - бактерицидні; К – ксенонові трубчасті;

2- спосіб установлення: С - підвісні; П - стельові; Б - настінні; Н - настільні; Т - підлогові; К - консольні;

3- основне призначення: П - для промислових підприємств; Р - для копалень і шахт; О - суспільних будівель; Б – житлових приміщень; У - зовнішнього освітлення;

4- номер серії (01.. .99);

5- кількість ламп у світильнику;

6- потужність ламп, Вт;

7- номер модифікації;

8- кліматичне виконання та категорія розміщення.

Види і системи освітлення.

Видиме випромінювання дуже впливає на життєдіяльність і розвиток людей, тварин і рослин. Освітленість є одним з основних параметрів мікроклімату в тваринницьких приміщеннях.

Електричне освітлення в сільськогосподарських приміщеннях застосовують для створення достатньої освітленості робочих місць, при якій забезпечується нормальний хід протікання технологічних процесів.

Штучне освітлення виробничих приміщень поділяється на такі види: робоче (технологічне), чергове та аварійне.

Робоче освітлення призначене для забезпечення достатнього рівня освітленості під час виконання технологічного процесу згідно з нормами.

Чергове освітлення використовується для догляду за тваринами і птицею в нічний час.

Світильники для чергового освітлення виділяються з числа світильників загального освітлення в кількості десяти відсотків у приміщеннях, де утримують тварин, та 15 відсотків - у родильних відділеннях. їх рівномірно розміщують над проходами приміщення.

Існують системи загального, місцевого і комбінованого освітлення/

Штучне освітлення виконується системою загального освітлення або системою комбінованого, коли до загального освітлення додається місцеве.

Загальне освітлення ділиться на загальне рівномірне і загальне локалізоване (виконується з урахуванням розташування обладнання).

Місцеве освітлення обладнують на окремих робочих машинах, щитах і пультах керування .

Розміщення світильників у приміщенні.

При проектуванні електроосвітлення необхідно виконати такі вимоги: забезпечити найсприятливіші умови роботи, найменшу протяжність проводок і зручність монтажу та безпеку при експлуатації.

При розміщенні світильників враховують архітектурні особливості приміщення, розміщення вікон, будівельних конструкцій, технологічного обладнання тощо. Світильники з точковими джерелами світла розміщують у вершинах квадратів або прямокутників чи в шаховому порядку. Світильники з люмінесцентними лампами рекомендується встановлювати суцільними або переривчастими рядами.

Розрахункову висоту підвішування світильників визначають за формулою:

Н_р=Н-{Н₃-Н_р), м, (1.5.2)

де Н - висота приміщення, м;

Ь₃-висота звисання (залежить від конструкції світильника), Ь₃ = 0,2...0,8 м (для приміщень зерноочисних агрегатів, майстерень можна брати і більші значення);

Ь_р - рівень робочої поверхні від підлоги, м. Відстань між сусідніми світильниками або рядами люмінесцентних світильників:

Ь = ХН_р,л<_<(1.5.3)

де X - найвигідніша відносна відстань між світильниками, яка залежить від кривої сили світла світильника (ГОСТ 17677-82). X приймаємо за умовою:

х_е<л<л_е,

де Х_с і А.е - відповідно світлотехнічна та економічно найвигідніша відносна відстань між світильниками (табл. 1).

Таблиця 1

Рекомендовані значення X для світильників з типовими кривими сили світла (ГОСТ 17667-82)

Типова крива	к	Я_е
Концентрована (К)	0,4...0,7	0,6...0,9
Глибока (Г)	0,8...1,2	1,0...1,4
Косинусна (Д)	1,2...1,6	1,6...2,1
Рівномірна (М)	1,8...2,6	2,6...3,4
Напівширока (Л)	1,4...2,0	1,8...2,3

Для приміщень, у яких біля стін розміщені робочі місця, відстань від крайніх світильників до стін приймають Ь_с = (0,25...0,3 )Ь, а для приміщень, у яких біля стін робочих місць немає Ь_с = (0,4...0,50)Ь.

Методи розрахунку освітлення.

Розрахунок освітлення виконують такими методами: коефіцієнта використання світлового потоку, точковим, світних ліній, питомої потужності.

Метод коефіцієнта використання світлового потоку застосовують при розрахунку загального рівномірного освітлення закритих приміщень при відсутності істотних затінювачів.

Точковий метод застосовують при розрахунку загального рівномірного і локалізованого освітлення, місцевого освітлення, освітлення вертикальних і похилих площин, зовнішнього освітлення, а також для перевірки освітленості в окремих точках робочої поверхні.

Метод лінійних ізолюксів (світних ліній) застосовують у тому випадку, коли довжина світильника перевищує половину розрахункової висоти його установки, тобто [_с > 0.5Нр ■

Метод питомої потужності застосовують при розрахунках освітлення допоміжних і підсобних приміщень .

Метод коефіцієнта використання світлового потоку.

Цей метод доцільно застосовувати при розрахунку загального рівномірного освітлення горизонтальних поверхонь з урахуванням відбиття світлових потоків від стін і стел

Увага

Метод коефіцієнта використання світлового потоку не можна використовувати при розрахунку локалізованого освітлення, освітлення похилих площин, місцевого освітлення.

Відомо, що світловий потік, який досягнув освітлюваної поверхні, значно менший за сумарний потік ламп даної освітлювальної установки за рахунок різного виду втрат. Суть методу коефіцієнта використання світлового потоку полягає в тому, що при відомій кількості і типові світильників, рівномірно розміщених у приміщенні, яке характеризується відомими коефіцієнтами відбиття стін, стелі і робочої поверхні, визначають коефіцієнт використання світлового потоку:

Л = Фр.п/Ф_да, (1-5-4)

Де Фр.п. - світловий потік, який досягнув розрахункової поверхні, лм; Фдж - сумарний світловий потік джерел світла освітлювальної установки, лм.

Запам'ятайте

Коефіцієнт використання світлового потоку прямо пропорційний к.к.д. світильника і залежить від таких факторів:

• офарблення стін, стелі і робочої поверхні;

• характеру світлорозподілу світильника (зазвичай, чим вужча крива світлорозподілу, тим вищий коефіцієнт використання світлового потоку);

• розрахункової висоти Н_р, із зменшенням якої коефіцієнт використання світлового потоку збільшується;

• площі приміщення, із збільшенням якої коефіцієнтт використання світлового потоку збільшується;

• форми приміщення: чим менше приміщення відрізняється від квадрата, тим вищий коефіцієнт використання світлового потоку.

Значення коефіцієнтів використання світлового потоку приведено в додатку.

Приклад 1.Розрахувати методом коефіцієнта використання світлового потоку освітлення корівника розмірами 70x21x3 м

Розв'язання.

1. Вибираємо загальну рівномірну систему освітлення. Враховуючи умови навколишнього середовища, вибираємо світильник типу ЛСП18.

2. Визначаємо розрахункову висоту підвішування світильників:

Н_р = Н-(п₃ + п_р) = 3-(0,5-0)= 2,5 м.

3. З табл. 1 вибираємо значення найвигіднішої відносної відстані між світильниками (для кривої Д Х= 1,4... 1,6).

4. Визначаємо оптимальну відстань між світильниками:

Ь=ХН_р = (1,4...1,6)*2,5 = 3,5...4,0 м.

Приймаємо Ь = 3,7 м.

5. Приймаємо схему розміщення світильників по вершинах

прямокутника.

6. Визначаємо кількість рядів світильників:

п_Р= І-."-5,67.

Ь 3,7

Приймаємо п_р = 6 .

7. Визначаємо відстань від крайніх світильників до стін:

Ь_с = 0,5-3,7 «1,8 м.

8. Розрахункова відстань між рядами:

_и=В-2Ьс ₌ 21-208 .

п_р-\ 6-1

9. Розрахункова відстань між світильниками в ряду:

І² М^г

Ь_а=і^ ₌ £іІ_ ₌ 3,93л*. І_е 3,48

10. Кількість світильників у ряду:

п_а^-21_с₊₁₌ 70-2-1.8

К 3,93

Приймаємо п_а = 17 . 11. Загальна кількість світильників:

И = п_рп_а= 6-17 = 102. 12. Визначаємо індекс приміщення:

АВ 70-21 і = = = 6,46 •

Н_р(А + В) 2,5(70 + 21

З додатка 11 беремо коефіцієнти відбивання: стелі р_ст = 50%; стін р_с = 30%; підлоги р_п = 10%.

13.З додатка 8 беремо коефіцієнт використання світлового потоку ті = 0,51.'

14.З додатка 5 приймаємо нормовану освітленість Е_н = 75 лк.

15. З додатка 9 приймаємо коефіцієнт запасу К=1,3. іб.Визначаємо розрахунковий світловий потік світильника:

Фро = ^Е-^АВКІ ЛМ,

N7] '

де 2 - коефіцієнт нерівномірності освітлення (для світильників з лампами розжарювання 2 = 1,15, а для світильників з люмінесцентними лампами 2 = 1,1.

Ф_Р.с= = 3030,7, лм ■

102-0,51

Вибираємо лампу типу ЛБ36 : Р_л = 36 Вт; Ф_л = 3050 лм. Остаточно вибираємо світильник ЛСП18-40-001-УХЛ4. 17. Визначаємо фактичну освітленість:

Е_Ф=Е_Н^ лк,

Ф ' де т-кількість ламп у світильнику.

30504 _. Еф = 75 = 75,5лк •

3030 Визначаємо відхилення освітленості у відсотках:

Е = ^--^юо = ~~⁷⁵'⁵₇~⁷⁵~~ 100 =0,67% •

Допустиме відхилення фактичної освітленості від нормованої повинно бути в межах +20...-10%.

18. Визначаємо установлену потужність освітлювальної установки:

Р_у = Р_лпіН = 36 • 1 ■ 102 = 3672 Вт.

Загальна кількість світильників И=п_а • п_р.

Розрахунок освітлення точковим методом.

Точковий метод розрахунку дає можливість визначити світловий потік ламп, необхідний для створення заданої освітленості в будь-якій точці довільно розміщеної поверхні при будь-якому розміщенні світильників, якщо відбитий від стін і стелі не має великого значення.

Суть методу полягає в тому, що потрібний світловий потік освітлювальної установки визначають, виходячи з умов, що в будь-якій точці освітлюваної поверхні освітленість не повинна бути меншою за нормовану. На плані приміщення, на якому вказано розміщення світильників, визначають контрольні точки, освітленість в яких може виявитись найменшою. У кожній з цих точок вираховують освітленість.

Оскільки світловий потік світильника ще невідомий, вираховують не дійсну освітленість, а умовну, таку освітленість, яка була б створена в цих точках, якби в світильниках вибраного типу знаходились лампи з умовним світловим потоком у 1000 лм. Ту з точок, у якій освітленість виявиться найменшою, приймають за розрахункову. Задачею подальшого розрахунку є визначення світлового потоку світильників, при якому освітленість у розрахунковій точці буде не нижчою за нормовану. Якщо точка освітлюється одночасно декількома світильниками, то освітленість рівна сумі освітленостей, створюваних кожним з них окремо. Криві сили світла світильників побудовані, як правило, для умовної лампи із світловим потоком 1000 лм. Освітленість, що вираховується за допомогою цих кривих, називається умовною.

Порядок розрахунку освітлення точковим методом аналогічний методу коефіцієнта використання світлового потоку.

На плані приміщення розміщують світильники, намічають контрольні точки на робочій поверхні в місцях з імовірними мінімальними та максимальними освітленостями.

Визначають освітленість у кожній точці від кожного окремого світильника за розрахунковою формулою:

_ Ідсоіа

~^' де Е - горизонтальна освітленість у точці розрахунку, лк;

І_а - сила світла від світильника в напрямку до контрольної точки, кд;

а - кут між віссю симетрії світильника та напрямком до контрольної точки, град;

К - коефіцієнт запасу світильника;

Н_р - розрахункова висота підвісу світильника, м

Визначають тангенс кута падіння світлового променя від світильника в контрольну точку:

де і - відстань від контрольної точки до проекції осі симетрії світильника на площину, яка перпендикулярна їй і проходить через контрольну точку, м.

За знайденим тангенсом розраховують а та соя³а . Визначають силу світла:

Д^е (Іа)ш - сила світла світильника з умовною лампою 1000 лм (див. додаток 10);

Ф_л - світловий потік вибраної лампи, лм.

Якщо контрольна точка освітлюється декількома світильниками, то визначають освітленість у ній від кожного світильника. _І_аісо5³а₁ /_а2со5³а₂ /_ц„со8³ог„

Якщо загальна освітленість д значно відрізняється від

нормованої Е_н , то вибирають іншу лампу і розрахунки повторюють.

Приклад 2.Розрахувати точковим методом освітлення приміщення зернооочисного відділення комплексу КЗС-20. Розміри приміщення 12,5 х 6,5 х 4. Нормована освітленість Е_н = 30 лк. Розв'язання.

Вибираємо локалізовану систему освітлення. Враховуючи умови навколишнього середовища, вибираємо світильник типу НСП09-200 з лампою Г220-230-200, світловий потік лампи Ф_л = 2920 лм. Передбачаємо підвішування світильників на кронштейнах вздовж стін. Визначаємо розрахункову висоту підвісу світильників:

Н_р=Н-Н₃-Н_р, де Н - висота приміщення, м ;

Ь₃ - відстань від стелі до світлового центру світильника, м; Ь_р - рівень робочої поверхні над підлогою, м.

Н_р = 4-1,5-0 = 2,5м.

З табл. 1. вибираємо значення найвигіднішої відносної відстані між світильниками (для кривої сили світла М X = 1,8 .. .2,6 м).

Визначаємо оптимальну відстань між світильниками:

Ь = ХН_Р= 2-2,5 = 5л«. Визначаємо кількість рядів світильників:

В 6,5 ,

^Й>⁼ГТ⁼¹'³-

Враховуючи розміщення технологічного обладнання, приймаємо п_р = 2.

Визначаємо кількість світильників у ряду :

А-21_С ,

де А - довжина приміщення, м ; І_с- відстань від крайніх світильників до стін. Приймаємо

І_с=2м.

Приймаємо п_а=3.

Визначаємо загальну кількість світильників: М = п_р-п_а =2-3 = 6-

На плані приміщення розміщуємо світильники і наносимо контрольну точку М.

Рис 1. План приміщення з розміщенням світильник

Визначаємо відстані від проекцій світильників на підлогу до точки М:

Визначаємо тангенси кутів а:

знайденими тангенсами розраховуємо а та сов³ а

Користуючись додатком 10, визначаємо силу світла світильника з умовною лампою 1000 лм: (І_а1 )_т = 79 кд; (Іаз )т = 70 кд. Визначаємо силу світла:

_д

Визначаємо загальну освітленість у точці М:

Визначаємо відхилення фактичної освітленості від нормованої:

Допустиме відхилення фактичної освітленості від нормованої повинно бути в межах -10%.. .+20%. Оскільки відхилення фактичної освітленості від нормованої виходить за допустимі значення, то збільшуємо кількість світильників. Приймаємо N = 8.

Визначаємо установлену потужність освітлювальної установки: Ру = Р« ■ АГ = 200- 8 = ібООВта

Розрахунок освітленості від безперервної лінії із світильників з люмінесцентними лампами.

Безперервні ряди світильників з люмінесцентними лампами або інші світильники, відстань від яких до точки розрахунку менша за трикратну довжину всього ряду або довжину світильника, утворюють світловипромінювальні лінії (світні лінії).

Розрахунок освітленості в точці А від безперервної лінії із світильників виконують за формулою:

Е_А= А_._С08*_г,(а + ^-^),лк,
2Н_р2

де Е_А - освітленість у точці розрахунку, лк;

І„ - сила світла з одиниці довжини лінії, що світиться в площині, перпендикулярній осі лінії, кд/м;

і) - кут між перпендикуляром, опущеним з кінця світної лінії на горизонтальну площину, і лінією, що з'єднує цей кінець з точкою розрахунку, рад;

Н_р - розрахункова висота підвісу світильників, м.

; ——-,

(Я_р²+Р²)^1/2

де Ф - світловий потік лінії, що світиться, лм;

Р - відстань від проекції кінця лінії, що світиться, до точки розрахунку, яка лежить у цій же площині, м; Ь - довжина лінії

Рис. 2. До розрахунку освітленості від лінії, що світиться

Приклад 3. Визначити освітленість на розрахунковій площині в точці А (рисі). Люмінесцентна лампа ЛБ-40 ; Ф_л = 3000 лм, Н_р = 3 м, Р = 3м, Ь=1,2м, К=1,5.

Розв'язання. 1.Сила світла зодиниці довжини лампи:

, _ Ф 3000 ...

м> -— =-- ; = 250га/ м.

п^г-і ЗД4² -1,2

2. Значення кута а; 8іп2а і сози:

а= агсів (---- к------ ) = агсі2{- —--- ) = 16°;

(н_р² + р²)¹¹² *Чз²+з²)"²

Аналогічно проводиться розрахунок від сусідніх ліній і визначається сумарна освітленість точки А від усіх ліній та порівнюється з нормованим значенням.

Послідовність розрахунку освітлення за питомою потужністю.

1. Вибирають тип світильника, нормовану освітленість. Визначають розрахункову висоту і кількість світильників так, як і в розрахунку освітленості методом коефіцієнта використання світлового

потоку.

2. Приймають значення питомої потужності з таблиці для конкретного світильника (див. додатки 12, 13).

3. Визначають розрахункову потужність лампи за наведеною

розрахунковою формулою.

4. Вибирають тип лампи, потужність якої дорівнює або близька

до розрахункової.

Примітка. Таблиці питомої потужності не враховують форми приміщення і рекомендовані до використання за умови А/В < 2,5.

Для видовжених приміщень значення питомої потужності приймають для умовної площі 2В² і воно розповсюджується на всю площу приміщення.

ф Питання для самоперевірки

1.3 яких основних частин складається світильник?

2. За якими ознаками класифікуються світильники?

З.Які ви знаєте основні світлотехнічні характеристики

світильників?

4.Які ви знаєте типи кривих сили світла і на що вони впливають.'

5.Що ви розумієте під к.к.д. світильника?

6.Що ви розумієте під коефіцієнтом підсилення світильника?

7.Що називають захисним кутом світильника?

8.Як розшифрувати умовне позначення світильника ?

9. Які ви знаєте основні світлотехнічні характеристики прожекторів?

10.Які ви знаєте види освітлення?

11.Які ви знаєте системи освітлення?

12.Як розміщуються світильники в приміщенні?

13.Назвіть методи розрахунку освітлення і випадки їх застосування.

14. У чому полягає суть розрахунку освітлення методом коефіцієнта використання світлового потоку?

15. Від яких факторів залежить коефіцієнт використання світлового потоку?

16. Як визначити необхідну кількість світильників у приміщенні?

17. У чому полягає суть розрахунку освітлення точковим методом?

18.У чому полягає суть розрахунку освітлення від світної лінії?

19.У чому полягає суть розрахунку освітлення методом питомої потужності?

Тести

1.Світильником називається:

• освітлювальний прилад, призначений для освітлення об'єктів, що знаходяться від нього на відстані, меншій за 20-кратні розміри освітлювального приладу;

• освітлювальний прилад, призначений для освітлення об'єктів, що знаходяться від нього на відстані, більшій за 20-кратні розміри освітлювального приладу;

• освітлювальний прилад, призначений для опромінення об'єктів, що знаходяться від нього на відстані, меншій за 20-кратн розміри освітлювального приладу.

2. Прожектором називається:

• освітлювальний прилад, призначений для опромінення об'єктів, що знаходяться від нього на відстані, меншій за 20-кратні розміри освітлювального приладу;

• освітлювальний прилад, призначений для освітлення об'єктів, що знаходяться від нього на відстані, більшій за 20-кратні розміри освітлювального приладу.

3. Основними світлотехнічними характеристиками світильників є:

• криві сили світла, кут розсіювання, коефіцієнт підсилення і к.к.д.;

• криві сили світла, коефіцієнт підсилення, к.к.д. та захисний кут ;

• коефіцієнт світловіддачі, світловий потік, сила світла, освітленість.

4. Основними світлотехнічними характеристиками світильників є:

• коефіцієнт світловіддачі, світловий потік, сила світла, освітленість;

• криві сили світла, коефіцієнт підсилення, к.к.д. та захисний кут ;

• криві сили світла, кут розсіювання, коефіцієнт підсилення і к.к.д.

5. За виконанням світильники діляться на:

• підвісні, стельові, вбудовані, настінні;

• судові, залізничні, шахтні, рудникові;

• пилонезахищені, пилозахищені, пилонепроникні, герметичні.

6. Коефіцієнт корисної дії світильника являє собою:

• відношення світлового потоку світильника до світлового потоку джерела світла;

• відношення світлового потоку джерела світла до світлового потоку світильника;

• відношення максимальної сили світла до середньої сферичної сили світла джерела.

7. Назвіть види освітлення:

• загальне, місцеве, комбіноване;

• природне, штучне, комбіноване;

• робоче (технологічне), чергове, аварійне.

8. Назвіть системи освітлення:

• робоче (технологічне), чергове, аварійне;

• загальне, місцеве, комбіноване;

природне, штучне, комбіноване

9. Тип кривої сили світла впливає на:

• оптимальну відстань між світильниками;

• на висоту підвісу світильників;

• к.к.д. світильника.

10. Метод коефіцієнта використання світлового потоку використовують для:

• розрахунку освітлення допоміжних і підсобних приміщень;

• розрахунку загального рівномірного освітлення закритих приміщень при відсутності істотних затінювачів;

• розрахунку загального рівномірного і локалізованого освітлення, місцевого освітлення, освітлення вертикальних і похилих площин, зовнішнього освітлення, а також для перевірки освітленості.

11. Точковий метод використовується для:

• розрахунку загального рівномірного освітлення закритих приміщень при відсутності істотних затінювачів;

• розрахунку освітлення допоміжних і підсобних приміщень.

12. Метод питомої потужності використовується для:

• розрахунку освітлення допоміжних і підсобних приміщень;

• розрахунку загального рівномірного освітлення закритих приміщень;

• при відсутності істотних затінювачів.

13. Значення коефіцієнта використання світлового потоку залежить від:

• коефіцієнтів відбиття, характеру світлорозподілу світильника, розрахункової висоти, площі і форми приміщення;

• норми освітлення, площі приміщення, типу світильника, розрахункової висоти;

• кількості світильників і їх типу, світлового потоку, сили світла.

14. Значення питомої потужності залежить від:

• норми освітлення, площі приміщення, типу світильника, розрахункової висоти;

• кількості світильників і їх типу, світлового потоку, сили світла;

• коефіцієнтів відбиття, характеру світлорозподілу світильника, розрахункової висоти, площі і форми приміщення.

Лабораторна робота

Дослідження роботи електрообладнання пристрою автоматичного керування освітлювальною установкою.

123 4 5 6