Для того, щоб підготувати надполив'яні фарби до декорування необхідно до порошкоподібної фарби додати трохи скипідарного масла, перемішати шпателем до стану в'язкої каші. Після цього до фарби додають таку кількість свіжого скипідару, щоб суміш не розтікалась. Кульку приготованої фарби використовують поступово, відділяючи шпателем невелику її частину і змішуючи на палітрі до потрібної густини з скіпідаром. Щоб зберегти свіжість фарби на довгий час, в неї додають краплю ефірного масла.

При використанні керамічних фарб оптичні закони змішування кольорів не діють, або є умовними.

Білет №18

Питання №2.Формування у гіпсових формах та його види

Формування у гіпсових формах можливе двома способами:

1) Способом лиття

2) Пластичним способом

Способи лиття:

1) Наливний

2) Зливний

3) Комбінований

Формування способом лиття широко використовується в керамічній

промисловості. Способом лиття виготовляють вироби складної конфігурації, які не

можна виготовити іншими відомими способами.

Вологість шлікерної маси складає 35-38%. Суть процесу лиття заключається в

осадженні твердої фази лікеру на внутрішній поверхні гіпсової форми.

Пластичне формування має найбільш широке використання у керамічній

промисловості.

Розрізняють два основних методи плачного формування

1) ручний і 2)машинний.

Вологість пластичної маси складає 22-24%.

Ручне пластичне формування заклечається у тисненні пластичної маси в гіпсових формах( це виготовлення невеликих панно, окремих деталей, якими декорують керамічні вироби).

Формування в гіпсових формах пластичним способом використовують також при машинному формуванні на формувальних станках. Напівавтоматах та автоматах.

Машинне формування використовують для виготовлення кер. виробів, які мають форму тіл обертання.

Формування тут здійснюється за рахунок тиснення шаблону або формуючого ролика. Пластичне формування включає:

1. Ручне (ліплення іграшки, скульптури та ін.)

2. Тиснення в гіпсових формах.

3. Витягування на гончарному крузі.

4. В гіпсових формах за допомогою ролика або шаблона (механізований спосіб).

Суть пластичного ручного формування заключається в тому, що вироби виготовляють вручну з використанням найпростіших інструментів. Ручне формування один з найдавніших способів виготовлення керамічних виробів.

Вимоги до пластичної маси при ручному формуванні:

1. Маса повинна бути однорідною по структурі.

2. Не повинна розшаровуватись і містити газових кульок.

3. Повинна бути рівномірно перемішана з добавками.

4. Зволожена до стану пластичного тіста.

Білет № 19

Питання №1 Призначення і суть процесу поливання. Властивості полив'яного поливу. Вимоги до полив.

Для покращення експлуатаційних та технічних властивостей, а також для підвищення декоративних якостей тонко керамічні вироби покривають поливою. Нанесена у вигляді тонкої склоподібної плівки полива:

- підвищує механічну міцність.

- запобігає прониканню рідин і газів в пори виробів.

- Надає поверхні блиску, робить її гладкою.

- Підвищує декоративність кер. вир.

- Зберігає підполивяний декор.

Види полив і вимоги до них залежать від призначення виробів.

Вимоги до полив:

- повинна бути кисло стійкою.

- мати високу термостійкість.

- Мати високу механічну міцність.

- Мати твердість по шкалі Мооса 6-7 одиниць.

- Мати гарний блиск.

- Мати рівний розлив.

- Бути добре сплавленою, без дефектів поверхні.

Полив'яне покриття являє собою силікатне скло непостійного хімічного складу. В поверхневому слої полива має рівномірну будову, яка змінюється по мірі наближення до поверхні черепка. В результаті проростання кристалами, взаємодії з матеріалом черепка і проникнення його в пори. Полива, нанесена на тонкостінні вироби, підвищує їх міцність на 30 - 60%, так як складає 10 — 15% загальної товщини виробу.

Білет №19

Питання №2 Дефекти, що виникають при формуванні литтям.

1) Литтєві п’ятна: Вони з'являються в місцях удару струменях шлікеру об стінки гіпсової форми.

Вони утворюються при:

1. Надмірній текучості шлікеру

2. При надлишковій висоті наливання

3. При занадто сухій формі

В місцях литтєвих плям можливе відслоювання

2) Наколи та отвори:

Виникає на виробі при швидкому заливанні шлікеру та його спінюванні. Шлікер необхідно наливати з найменшої висоти використовуючи спеціальні накопичники, або паличку по якій зливають шлікер у форму.

3) Неоднорідність структури черепка:

Виникає при використанні шлікеру схильного до коагуляції, а також при надмірному вмісті води.

4) Нерівномірна товщина виробів -утворюється при повільному зливанні шлікеру з форми.

5) Виплавки -утворюються при порушенні умов відливки гіпсових та їх експлуатації. Забруднення відливок кусочками гіпсу.

6) Деформація виробів -виникає внаслідок недостатньої міцності при передчасному витягуванні виробу з форми, або при надлишковому вмісті води в шлікері.

7) Тріщинипісля сушки з'являються в результаті недостатньої пластичності маси при заливанні форм в дуже сухі або вологі форми, наявність повітря в шлікері.

Коагуляція – відбувається в шлікері , відбувається з надлишком електролітів , шлікер збирається клубочками, а коли перемішаєм він розбивається.

Білет №20 допов.23.2

Питання №1 Відливання керамічних виробів та його види. Переваги та недоліки цього способу.

Лиття кер. вир. призначене для одержання якісних кер.вир. складної конфігурації, які не можна сформувати пластичним способом, використовують рідку суспензію (шлікер) і гіпсові форми.

Шлікер являє собою рідку суспензію, яка містить тверду(сировинні матеріали), рідку (вода) і газоподібну(повітря) фази. Шлікер призначений для виготовлення виробів складної конфігурації, способом лиття в гіпсових формах.

Переваги способу лиття:

1. Скорочується виробничий цикл обезводнення маси

2. З’являється можливість транспортувати шлікер на значні відстані

3. Можливість отримати тонкостінні вироби (3 – 5мм.).

Недоліки формування виробів способом лиття:

1. Висока трудоємкість 2. Важкі умови праці

3. Необхідність використання електролітів

4. Значні виробничі площі

5. Швидке зношування гіпсових форм.

Існують слідуючі способи формування литтям:

1) Наливний

2) Зливний

3) Комбінований

Білет № 20

Питання №2Дефекти підглазурного розпису, способи попередження та методи усунення.

1) Стягування поливи(недостатній вміст у фарбах плавні та пластифікуючих добавок). Необхідно підвищити їх вміст.

2) Зміна тону фарб(відхилення газового режиму при политому випаленню). Чітко витримувати газове середовище в печі.

3) Розтікання фарб(надлишок плавнів у фарбах та поливі). Підвищити в'язкість фарб за рахунок вводу декстрину, або гліцерину і наносити малюнок на висушений черепок.

4) Закипання фарбу вигляді бульбашок на поверхні поливи, що покриває декор(надлишок вмісту у фарбах оксидів металів, які при випаленні виділяють багато кисню). Вдосконалити склад фарб, наносити рівномірним слоєм. Дотримуватись режиму випалення.

5) Відновлення кольорових фарб і полив(закипання). Дотримуватись режиму випалювання та газового середовища.

Білет № 21

Питання №1 Обробка невипалених виробів. Волога та суха зачистка.

Призначення виробу – гарний естетичний вигляд , тільки після цього вироби готові до утильного випалення (без наявності:отворів,наколів,подряпин).

Обробку кер. Вир. ведуть в три етапи:

1. По сирому: обрізання літника , зрізання бокових швів усунення видимих дефектів.

2. Суха зачистка: шліфування верхньої і нижньої поверхні на наждачному папері.

3. Волога обробка: замивання відшліфованих кер. вир. вологою паралоновою губкою(замивання верхніх і нижніх поверхонь , розмивання швів , розмивка видимих дефектів).

Обробка невипалених виробів ( сирцю). Після формування більшість керамічних виробів потребує доробки (оправки).

Звичайно оправку виробів здійснюють після їх підв'ялки до шкіряноподібного стану, тобто коли вони ще можуть добре піддаватись обробці ножем; при цьому використовують спеціальні інструменти і залізні різці.

В политих виробах найчастіше спостерігається порушення кривизни бортів, тому їх піддають оправці на спеціальних правилах.

Вироби з фаянсу, майоліки і інших подібних матеріалів зачищають як у підв'яленому стані так і в сухому. Вироби в сухому стані спочатку шліфують на наждачному папері (верх, низ), а потім за допомогою вологої губки замивають.

Ручки, ножки, носики та інші деталі, підв'ялені до однакової вологості з основним виробом, підрізають різачком і прикріпляють до виробу за допомогою густого шлікеру.

Шви на виробах, які пройшли формування в гіпсових формах, зрізають металевим різаком, після чого вся поверхня загладжується капроновою губкою.

Білет №21Питання №2 Дефекти надглазурного розпису, Способи попередження і усунення.

Після випалення виробів з надполнвяним декором можливі дефекти:

1. Сухість фарб(матова поверхня). - низький вміст флюсу у фарбах і недостатня температура випалення, тонкий слой фарби.

2. Зміна і знебарвлення фарб- порушений температурний і газовий режими.

3. Спучення фарб- тонкий слой фарб, з надлишком пігменту - порушення процесу випалення.

4. Стягування фарб і деколі- виникає при швидкому підйомі температури, поганому глазуруванні і сушці виробів при нанесенню деколі.

5. Потік фарби- при надлишку скіпідару або масел, при перемішуванні фарб на

6. Розрив малюнка деколі неуважне наклеювання деколі, надмірне

зволожування, швидкий підігрів виробів при випаленні.

7. Цек фарб- нанесення фарб тонким слоєм, швидке охолодження виробів після випалення.

8. Помарки фарбою- результат низької технологічної дисципліни.

Декорування виробів у виробництві художньої кераміки здійснюється, як після

утильного випалення, так і в сирому вигляді.

Білет №22

Питання №1 Ангоби. Ангобування керамічних виробів. Приготування ангобів

Ангоби - білі або кольорові рідкі керамічні маси, які являють собою розчинені у воді кольорові або безкольорові (білі) частинки глиняної маси.

Наносять ангоби на сухий, підв'ялений виріб суцільним, або частковим шаром.

При ангобуванні обов’язково враховуємо КТЛР(коефіцієнт теплового лінійного розширення).

Ангоби на кер. вир. наносять грушею.

Ангоб використовують для:

♦ маскування небажаного кольору черепка

♦ утворення рельєфного малюнка та ін. За складом ангоби ділять на:

♦ глинисто-піщані

♦ флюсні

Глинисто-піщані:

♦ глини, каоліни

♦ пісок або шамот, крейда, оксиди кольорових металів (якщо кольоровий ангоб). Флюсні ангоби:

♦ глини, каоліни

♦ пісок

♦ плавні

Легкоплавкі флюсні ангоби- температура випалення 1050°С (використовують у якості плавнів свинцеві сполуки)

Тугоплавкі флюсні ангоби - температура випалення більше 1050°С (у якості плавнів: польовий шпат, крейда, доломіт, вапняк).

Флюсні ангоби використовуються в архітектурно-будівельній кераміці.

Приготування ангобів:

1. всі вихідні матеріали подрібнюють у кульових млинах

2. дозують вихідні матеріали і знов загружають у кульовий млин + 40% води і пігменти (якщо потрібно).

3. мелють 20-25 годин

4. цідять

Наносять ангоб на:

♦ сирі

♦ підв’ялені

♦ сухі

♦ утильовані

Способи нанесення ангобів:

1. окунанням

2. поливом

3. пульверизацією.

Після ангобування виріб можна покрити поливою (поливати бажано ангобовані потім етильовані вироби, щоб ангоб закріпився.

Товщина шару ангоба - 2 мм (якщо більше, то при висиханні можливе відстоювання).

Білет №22.

Питання №2 Інструмент гончара. Властивості глиняної маси для гончарного Формування.

Основним інструментом гончара є руки, крім того в своїй роботі він використовує різні допоміжні інструменти:

1. Товщиноміри і циркулі, необхідні для визначення розмірів виробів а також кронциркуль для вимірювання діаметру.

2. Губки - використовують для зволоження поверхні виробів під час витягування, для вибирання надлишку води з середини виробів.

3. Проволока або струна - необхідна для зрізування виробу з гончарного круга. Шаблон або лекало - дозволяє перевіряти і створювати декілька однакових керамічних виробів, вони виготовляються з пластмаси.

Глиняна маса з якою працює гончар повинна відповідати слідуючим вимогам: ® повинна бути однорідною за структурою (тобто всі сировинні матеріали повинні рівномірно розділитись по всій масі); ® не повинна розшаровуватись і не повинна мати повітря; ® рівномірно перемішана з добавками; ® повинна мати постійну вологість необхідну для пластичного формування

(22-24%).

Білет №23

Питання №1. Приготування глазурей. Підготовка керамічного виробу до глазурування.

Поливами називають тонку (товщиною 0,1 - 0,3 мм) склоподібну плівку, яка покриває поверхню керамічного виробу. Полива утворюється в результаті нанесення на поверхню керамічного виробу спеціальної речовини більш легкоплавкої, ніж матеріал виробу з послідуючим закріпленням цієї речовини, тобто поливи на поверхні виробу випаленням.

Поливу можна розглядати, як силікатне скло, але вона відрізняється від скла тим, що вона може утворювати при плавленні проміжний (контактний) шар, зовнішньої скловидної плівки до спеченого матеріалу.

Властивості поливи:

♦ Підвищує механічну міцність керамічного матеріалу

♦ Захищає від забруднення

♦ Захищає від дії кислот, лугів

♦ Робить керамічний матеріал непроникним для рідин і газів

♦ Підвищує декоративні властивості виробу

Приймаючи за основу температуру розливу полив їх ділять на:

♦ Тугоплавкі (температура политого випалення більше 1230°С) (фарфор, твердий фаянс)

♦ Легкоплавкі (температура политого випалення менше 1230°С)

Легкоплавкі поливи ділять на:

♦ Свинцеві (м'який фаянс, майоліка, гончарні вироби)

♦ Лужно-свинцеві

♦ Борносвинцеві

♦ Безсвинцеві

За способом приготування поливи ділять на сирі та фритовані.

Сирі поливи - це полив'яна маса одержана з ретельно помелених, не сплавлених один з одним вихідних матеріалів. Сировинні матеріали (кварц, білий кварцовий пісок, польові шпати, СаСОз, МgСО₃).

Фритовані поливи - полив'яна маса, одержана з ретельно розмеленої фрити, добре перемеленої з сирими матеріалами або без них. Сировинні матеріали (фрита, кварцовий пісок, польові шпати, солі лужних металів).

Перед нанесенням поливи на матеріал його необхідно очистити, так як полива добре покриває тільки достатньо пористий, чистий матеріал. Тому перед поливанням вироби звільняють від пилу і інших забруднень за допомогою м'якої широкої кісточки з довгою ворсою. На заводах очистку виробів ведуть за допомогою стисненого повітря, яким обдувають вироби і цим самим звільняють від пилу.

Іноді окремі частинки виробу, які не потребують поливання, покривають маслом, тоді полива до тих ділянок не пристає.

Поверхні виробів, які не повинні бути покритими поливами (наприклад денце чашок, блюдець та ін., краї чашок, блюдець) проходять мокру зачистку, тобто мокрим поролоном змивають поливу з поверхонь виробів. На заводах використовують спеціальні пристрої для мокрої очистки.

Отже вироби вже готові до поливання, але поливати поливами, якими захочеться не можна, бо полива може облущитися, недопалитися, стектись та ін. Щоб такого не сталося до кожного керамічного матеріалу (фарфор, фаянс, майоліка та ін) поливу підбирають за певними факторами. Ці фактори обов'язкові умови, для одержання якісних керамічних виробів.

Основні фактори, які впливають на підбір поливи до матеріалу:

1. Температура плавлення поливи, повинна відповідати температурі випалення

керамічного матеріалу.

2. Коефіцієнт теплового розширення поливи повинен наближатись до коефіцієнту

теплового розширення матеріалу.

Коефіцієнт теплового розширення (лінійного) - це приріст одиниці довжини якого-небудь лінійного розміру, виробу при нагріванні його на 1°С.

Перший фактор:

♦ Якщо полива дуже легкоплавка по відношенню до матеріалу, на який вона нанесена, тобто коли температура розливу поливи набагато нижча температури политого випалення, то при випаленні відбувається стікання поливи з матеріалу, або вбирання її порами виробу.

♦ При надмірній тугоплавкості поливи по відношенню до матеріалу, тобто коли температура розливу поливи набагато вище температури политого випалення, в наслідок поганого розливу поливи одержується мілко бугриста матова поверхня.

Другий фактор:

♦ Значна різниця між коефіцієнтами розширення поливи і матеріалу призводить до відшарування поливи від матеріалу або до утворення цеку.

♦ Відшарування може виникнути, якщо коефіцієнт розширення поливи набагато менше ніж коефіцієнт розширення матеріалу. В цьому випадку під час випалення (період охолодження) полива слабше скорочується в розмірах, ніж матеріал і останній відходить від поливи, яка відшарується.

♦ Цек (волосяні тріщинки) виникає коли коефіцієнт розширення поливи набагато більше, ніж коефіцієнт розширення матеріалу. В цьому випадку під час випалення (в період охолодження) полива буде швидше скорочуватись у розмірах, ніж матеріал, утворюючи розриви (тріщини), причому в результаті вільної внутрішньої напруги у випадку тонкостінного виробу вони можуть призвести навіть до руйнування виробів.

При наявності цеку характер сітки тріщин дає можливість судити про ступінь невідповідності коефіцієнту розширення поливи і матеріалу. Чим сітка тріщин мілкіша, тим відповідність між поливою і матеріалом менша і навпаки - більш крупніша сітка тріщин говорить про більшу відповідність коефіцієнтів розширення поливи і матеріалу. Цек зникає при достатньому наближенні цих коефіцієнтів.

Отже, для підбору поливи до заданого матеріалу велике значення має визначення коефіцієнта розширення поливи.

Білет № 23

Питання №2. Суть процесу лиття, набір черепка у гіпсовій формі.

Шлікерне лиття основане на властивості компонентів маси давати стійкі суспензії у водному середовищі, і на поглинанні води з шлікеру порами гіпсової форми, дякуючи дії капілярних сил, з утворенням на її поверхні твердого слою маси.

Механізм набору стінки виробів заключається в осадженні твердої фази шлікеру на внутрішній поверхні гіпсової форми при одночасному поглинанні рідкої фази порами форми.

Швидкість набору стінки виробу залежить від:

1) швидкості поглинання форми рідкої фази шлікеру,

2) гранулометричного складу твердої фази, (розмір частинок)

3) співвідношення твердої і рідкої фаз,

4) від швидкості дифузії води з шлікеру шаром маси, який утворюється на гіпсовій формі.

Швидкість набору черепка зростає із збільшенням пористості гіпсової форми.

Швидкість поглинання рідкої фази шлікеру пористими стінками форм повинна бути вища або рівна швидкості підходу її до поверхні форми.

При значному випередженні швидкості поглинання води формою на зовнішній стороні виробу утворюється більш щільний шар, ніж в останній частині, що приводить до відшарування від стінки форми і появи тріщин.

При запізненні швидкості поглинання води формою вона накопичується в її поверхневих шарах, що призводить до розмивання форми і прилипання виробів до неї.

1 2 345