Промислова власність, як частина інтелектуальної власності, виникає в результаті науково-технічної творчості. Науково-технічні досягнення сприяють підвищенню технічного рівня суспільного виробництва, його ефективності, продуктивності тощо. Тому результати науково-технічної творчості користуються особливо великим попитом на ринку науково-технічної продукції. Ця продукція (товар) зумовлює науково-технічний прогрес у суспільстві, який не можна розглядати як відокремлене явище. Сучасне виробництво не може розвиватись без його належного забезпечення. Тому науково-технічні дослідження і виробничий прогрес є єдиний процес розвитку науки, техніки і виробництва. Ці процеси взаємообумовлені, безперервні і нескінчені. Виробництво завжди буде вимагати від науки і науково-технічних досліджень усе нових і нових рішень (винаходів та інших досягнень), які б невпинно підвищували ефективність суспільного виробництва. Цього вимагають закони ринкової економіки та здорова конкуренція виробництва.

24 серпня 1991р. Верховна Рада України прийняла Акт проголошення незалежності України та створення самостійної держави – Україна, що створило умови для розробки своєї власної національної правової системи, у тому числі національного законодавства про промислову власність.

Основні засади інтелектуальної діяльності закладені в чинній Конституції України. В статті 54 Конституції записано: “Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом”.

Правові засади науково-технічної творчості як складової інтелектуальної діяльності певною мірою визначаються Адміністративним, Цивільним і Господарським кодексами України.

Початком становлення законодавства України про інтелектуальну власність була дата прийняття Закону України “Про власність” – 7 лютого 1991р., де були вперше визнані об’єкти права власності. Метою цього закону є забезпечення вільного економічного само визнання громадян, використання природного, економічного, науково-технічного та культурного потенціалів держави для підвищення рівня життя її народу.

Першим нормативним актом, який започаткував створення законодавства про промислову власність, було затверджене Указом Президента України Тимчасове положення про правову охорону об’єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні від 18 вересня 1992р. Цим Положенням закладені правові засади охорони результатів науково-технічної творчості.

В Законі України “Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності” від 13 грудня 1991р. проголошено, що результати науково-технічної діяльності є об’єктами власності творців (розробників) науково-технічної продукції. Він визначає загальні правові засади науково-технічної діяльності в Україні. Законом України “Про науково-технічну інформацію” від 25 червня 1993р. встановлені правові засади створення і користування науково-технічною інформацією, яка визнана товаром і є об’єктом права інтелектуальної власності. Цим Законом регулюються правові основи і економічні відносини громадян, юридичних осіб, держави, що виникають при створенні, одержанні, використанні та поширенні науково-технічної інформації, а також визначаються правові форми міжнародного співробітництва в цій галузі. 21 квітня 1993р. прийнято Закон України “Про охорону прав на сорти рослин”, який регулює відносини, що виникають у зв’язку з одержанням, використанням, захистом, відчуженням і припиненням дії права щодо сортів рослин в Україні. Цей закон регулює майнові і особисті немайнові відносини, що виникають у зв’язку з набуттям, здійсненням та захистом прав на сорти рослин.

Вважають основним джерелом права інтелектуальної власності пакет законів, прийнятих у грудні 1993р.: “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, який забезпечив регулювання відносин, що склалися у зв’язку з набуттям і здійсненням права власності на винаходи і корисні моделі в Україні; “Про охорону прав на промислові зразки”, для регулювання відносин, що виникли у зв’язку з набуттям і здійсненням права власності на промислові зразки в Україні; “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, для аналогічних цілей; “Про племінне тваринництво”. Закон України “Про авторське право і суміжні права” від 23 грудня 1993р. призначений для охорони особистих немайнових і майнових прав авторів та їх правонаступників, пов’язаних із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва – авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організації мовлення – суміжних прав. Верховна Рада України постановою від 19 січня 1995р. затвердила Положення про порядок оформлення та використання прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, що становлять державну таємницю.

Крім згаданих Законів України були прийняті нормативні акти України, в певній мірі мають відношення до охорони прав інтелектуальної власності, до яких відносяться закони України: “Про підприємства”, “Про зовнішньоекономічну діяльність”, “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”, “Про охорону атмосферного повітря”, “Про телебачення і радіомовлення”. Одночасно були прийняті декрети Кабінету Міністрів України: “Про державне мито”, “Про режим іноземного інвестування”; та постанови Кабінету Міністрів України: “Про мінімальні ставки авторської винагороди за використання творів літератури і мистецтва”, “Про державну реєстрацію прав автора на твори науки, літератури і мистецтва”.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1993року №29 було створено Державне патентне відомство України (Держпатент України). Положення про Держпатент України затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року №411. Згідно з діючим Положенням Держпатент України здійснює функції центрального органу державної виконавчої влади в сфері правової охорони об’єктів промислової власності, до яких належать винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг.

Вирішення питань, пов’язаних з правовою охороною об’єктів авторського права, покладено на Державне агентство України з авторського та суміжних прав при Кабінеті Міністрів України (ДААСП).

На розвиток законодавства Держпатентом України було розроблено і прийнято ряд відомчих актів, які регулюють діяльність Держпатенту з оформлення прав на об’єкти промислової власності.

Державне управління інтелектуальною діяльністю здійснює Кабінет Міністрів України, який визначає державну політику в цій галузі суспільної діяльності. Він утворює державні органи управління інтелектуальною діяльністю. Так, питання, пов’язані з творчою діяльністю гуманітарної сфери, покладено на державне агентство з авторського права і суміжних прав при Кабінеті Міністрів України (ДААСП України).

Управління науково-технічною діяльністю покладено на Міністерство освіти і науки України (МОНУ), якому підпорядковане Державне патентне відомство України (Держпатент України), що було створене постановою Кабінету Міністрів від 27 січня 1993р. №29. Положення про Держпатент України затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992р. №411, на основі якого Держпатент України здійснює функції центрального органу державної виконавчої влади в сфері правової охорони об’єктів промислової власності.

МОНУ також підпорядкований Науково-дослідний центр патентної експертизи (НДЦПЕ) та республіканський фонд (патентна бібліотека).

Основні засади науково-технічної політики визначає Верховна Рада України, яка затверджує програми науково-технічного розвитку держави та закони про промислову власність.

МІЖНАРОДНА СИСТЕМА ОХОРОНИ ПРАВА

ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ

Найважливішим джерелом права інтелектуальної власності є міжнародні конвенції і договори, до яких приєдналась Україна. В 1970 році Україна вступила до Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ), членами якої є більше 150 країн світу. Конвенція, яка заснувала ВОІВ, була підписана в Стокгольмі 14 липня 1967р. 39 країнами, в тому числі і колишнім СРСР. Вказана конвенція набула чинності 26 квітня 1974 року. ВОІВ стала чотирнадцятим спеціалізованим закладом Організації Об’єднаних націй (ООН) з питань освіти, науки і культури – ЮНЕСКО.

Метою діяльності ВОІВ є сприяння охороні інтелектуальної власності у світі шляхом співробітництва між державами, а також здійснення адміністративної взаємодії між Союзами та регіональними структурами у цій сфері. У 1993 та 1995 роках Україна вперше обиралась до Виконавчого комітету Паризького Союзу, а також до Координаційного комітету ВОІВ.

Хоч ВОІВ є наймолодшою міжурядовою установою ООН, витоки Всесвітньої організації інтелектуальної власності знаходяться в більш віддаленому історичному минулому ніж ООН.

Витоками ВОІВ прийнято вважати:

– Паризьку конвенцію з охорони промислової власності від 20 березня 1883 року;

– Бернську конвенцію з охорони літератури і художніх творів від 9 вересня 1886 року.

Законом України від 31 травня 1995р. Україна приєдналась до Бернської конвенції (Паризького акта від 24 липня 1971р., зміненого 2 жовтня 1979р.). 27 січня 1995 року Верховна Рада України ратифікувала Угоду про співробітництво в галузі охорони авторського права і суміжних прав країн СНД. Україна також приєдналась до Всесвітньої конвенції про авторське право.

26 серпня 1992р. своєю Заявою Кабінет Міністрів оголосив чинними на території України Паризьку конвенцію про охорону промислової власності, яка була прийнята 20 березня 1883р., з доповненнями і змінами зробленими в Стокгольмі 14 липня 1967р. і доповненнями 2 жовтня 1979р.; Мадридську угоду про міжнародну реєстрацію знаків, прийняту 14 квітня 1891р., в такому вигляді, як вона була переглянута в Стокгольмі 14 липня 1967р. і доповнена 2 жовтня 1979р.; Договір про патентну кооперацію (РСТ), прийнятий 19 червня 1970р., в тому вигляді, як він доповнений 2 жовтня 1979р. і модернізований 3 лютого 1984р. Уряд України заявив, що бере на себе обов’язки, які випливають із зазначених конвенцій, угоди і договору по відношенню до території України.

Україна першою з країн-суб’єктів колишнього СРСР у 1992 році приєдналась до Паризької Конвенції з охорони промислової власності, до Договору про патентну кооперацію (РСТ), а також до Мадридської Угоди про міжнародну реєстрацію знаків, які діють під адміністративним управлінням ВОІВ.

У жовтні 1994 року в Женеві на Дипломатичній конференції від імені Уряду України підписано Договір про законодавство по товарних знаках, який у жовтні 1995 року ратифіковано Верховною Радою України (Україна однією з перших країн світу ратифікувала згаданий Договір).

Верховна Рада України в 1995 році ратифікувала приєднання України до:

– Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів;

– Міжнародної конвенції по охороні нових сортів рослин і входження України до відповідної Міжнародної організації (UPOV).

У 1993 році були укладені Угоди між Урядом України та Урядами Російської Федерації і Республіки Бєларусь про співробітництво у сфері охорони промислової власності.

В 1995 році Держпатентом України укладені угоди про співробітництво з національними патентними відомствами Польщі та Угорщини.

У березні 1993 року главами урядів дев’яти країн-суб’єктів колишнього СРСР було підписано Угоду про заходи щодо охорони промислової власності та про створення Міждержавної Ради з питань охорони промислової власності країн СНД.

Встановлені ділові зв’язки з патентними відомствами Німеччини, Австрії, Великобританії. Налагоджено співробітництво з Європейським патентним відомством (ЄПО).

3.4. ОХОРОНА ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА РЕЗУЛЬТАТ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
(ВИНАХОДИ, КОРИСНІ МОДЕЛІ, ПРОМИСЛОВІ ЗРАЗКИ)

Винахідницька діяльність в Україні регулюється Законами України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, “Про охорону прав на промислові зразки”, “Про охорону прав на сорти рослин” та інші.

Важливим джерелом охорони прав інтелектуальної власності є міжнародні договори і конвенції. Кабінет Міністрів України заявою від 26 серпня 1993р. проголосив приєднання України до Паризької конвенції про охорону промислової власності, до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків, до Договору про патентну кооперацію.

В Україні законодавство про науково-технічну творчість постійно удосконалюється, патентне законодавство формується досить активно.

До об’єктів права промислової власності відносяться: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, нерозкрита інформація, в тому числі секрети виробництва (ноу-хау), селекційні досягнення та раціоналізаторські пропозиції. Основними об’єктами промислової власності є результати винахідництва та промислові зразки. Винахідництво є одним із найбільш поширених і масових видів творчості. У нашій державі винахідницька діяльність регулюється Законом України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”; творча діяльність у створенні і використанні промислових зразків – Законом України “Про охорону прав на промислові зразки”. Зазначені закони регулюють не творчу діяльність, а суспільні відносини, які складаються в процесі створення, виявлення, оформлення, використання і охорони результатів науково-технічної творчості.

Чинне законодавство встановило вимоги, яким мають відповідати винахід, корисна модель і промисловий зразок.

Винахід – це технічне рішення в будь-якій галузі суспільно корисної діяльності, яке відповідає умовам патентоспроможності, тобто є новим, має винахідницький рівень і придатне для використання.

Корисна модель – це конструктивне виконання пристрою, яке відповідає умовам патентоспроможності, тобто є новим і промислово придатним.

Промисловій зразок – це нове конструктивне вирішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд, придатне для відтворення промисловим способом.

Аналізуючи вимоги закону до винаходу, корисної моделі і промислового зразка видно, що законодавство не обмежує поле творчої діяльності в будь-якому випадку.

Об’єктом винаходу може бути: продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин); спосіб (технології, біотехнології, способи лікування і діагностики та профілактики). Правила складання та подання заявки на видачу патенту України на винахід і корисну модель від 17 листопада 1974р. дають конкретні визначення цих понять.

Згідно із Законом України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” (далі – Законом про винаходи) не можуть одержати правову охорону: відкриття, наукові теорії та математичні методи; методи організації та управління господарством; умовні позначення; розклади; правила; методи виконання розумових операцій; програми для обчислювальних машин; результати художнього конструювання; топології інтегральних мікросхем та ін. (п.3. ст.5). Правова охорона не надається також винаходу, що суперечить інтересам, принципам гуманності і моралі та не відповідає умовам патентоспроможності (є новий, має винахідницький рівень і є придатним для користування).

Винахід є новим, якщо його сутність не відома з рівня техніки за всіма видами інформації, загальнодоступними в України та за кордоном до дати пріоритету винаходу. Винахід повинен давати нове технічне рішення, не відоме сучасному рівню техніки. У разі розголошення суті пропозиції до її заявки, хоча б і самим автором, останній втрачає право на одержання правоохоронного документа.

Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця його сутність не випливає з рівня техніки. Винахідницький рівень свідчить про творчий характер пропозиції. Рішення повинно істотно відрізнятися від подібних відомих рішень (прототипів) такими суттєвими ознаками чи перевагами, що роблять доцільним його використання. Винахідницьким рівнем відзначаються технічні рішення, які істотно поліпшують умови і безпеку праць, а також самої продукції, виробленої на основі пропозиції.

Винахід є придатним для використання. У цій нормі закону (п.7. ст.6) йдеться про такі поняття промислової придатності: галузі застосування винаходу і технічної можливості використання винаходу. Отже, винаходом є пропозиція, яка може бути використана в тій чи іншій області виробництва при сучасній техніці його застосування на практиці, він придатний для відтворення, повторення і тиражування як у даний час, так і в майбутньому.

Корисність може виявитись у будь-якій формі і способі:

– давати певний економічний ефект;

– поліпшувати умови і безпеку праці;

– підвищувати якість продукції;

– зменшувати енергетичні затрати;

– зменшувати затрати матеріалів;

– зменшувати негативний вплив на навколишнє середовище тощо.

Корисна модель визнається новою, якщо вона не є частиною рівня техніки. На новизну корисної моделі не впливає розкриття інформації про неї протягом 12 місяців до подання заявки до Держпатенту України.

Винаходи і корисні моделі близькі між собою, вони мають відповідати таким умовам патентоспроможності, як умови світової новизни і промислової придатності, але до корисної моделі не висуваються умови винахідницького рівня. Принципова їх відмінність в тому, що об’єктом винаходу є продукти і способи, а корисної моделі – конструктивне виконання пристрою.

Промисловий зразок у процесі його створення і використання складає відповідні суспільні відношення, які регулюються Законом України “Про охорон прав на промислові зразки” від 15 грудня 1993р. (далі – Закон про промислові зразки). Відповідно до цього закону об’єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб.

Промисловий зразок відповідає умовам патентоспроможності, якщо він новій і промислово придатний. Він визнається новим, коли його суттєві ознаки не є загальнодоступними у світі до подання заявки до Держпатенту України. На новизну промислового зразка не впливає розкриття інформації про нього протягом шести місяців до дати подання заявки до Держпатенту України.

Промисловий зразок визнається придатним, якщо може бути використаний в промисловості або в будь-якій іншій галузі діяльності.

Поняття “суб’єкти права на винахід, корисну модель чи промисловий зразок” стосується як автора результату творчої праці (фізичної особи), так і його правонаступників – будь-яких фізичних і юридичних осіб, яким автор передав своє суб’єктивне майнове право. При переході суб’єктивних прав автора до інших осіб за автором залишаються його особисті немайнові права.

Закони про винахідництво, корисні моделі та промислові зразки містять норми, відповідно до яких право на одержання патенту має роботодавець, якщо винахід, корисну модель чи промисловий зразок створено у зв’язку з виконанням службових обов’язків чи доручення за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачене інше. Проте якщо роботодавець протягом чотирьох місяців від дати одержання такого повідомлення не подав заявки до Держпатенту України, то право оформлення заявки переходить до винахідника.

Оформлення прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки належить Держпатенту України, який визначає кваліфікацію творчої пропозиції. Лише після визнання Держпатентом України, що заявлена пропозиція є винаходом, корисною моделлю чи промисловим зразком, прийме рішення про внесення її до відповідного Державного реєстру і видачу патенту автору, він офіційно визнається автором і йому надаються певні права та пільги, встановлені чинним законодавством.

Патент – це техніко-юридичний документ, який засвідчує визнання заявленої пропозиції винаходом, корисною моделлю чи промисловим зразком, авторство на них, пріоритет і право власності на зазначені об’єкти.

Для оформлення прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки необхідно подати належним чином оформлену заявку до Держпатенту України. Заявка повинна відповідати вимогам, що встановлені Правилами складання і подання заявки на винахід і заявки на корисну модель, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 22 січня 2001р. №22 з врахуванням змін, затверджених наказом МОН України від 14 квітня 2005р. №223.

Право на подання заявки на винахід, корисну модель чи промисловий зразок передусім має автор, а також роботодавець, якщо винахід, корисна модель чи промисловий зразок створено у зв’язку з виконанням службового обов’язку чи доручення роботодавця та правонаступники як авторів, так і роботодавців.

Заявка складається державною мовою і стосується тільки одного технічного рішення. Вона містить заяву про видачу патенту України, креслення (при необхідності), реферат та документ про сплату встановленого збору за подання заявки.

Заявка надсилається на адресу Науково-дослідного центру патентної експертизи.

Складання заявки – справа не проста, але цей етап мА принципове значення для успішного ведення справ по одержанню охоронного документа. Адже заявка, складена без урахування вимог “Правил …”, завдасть заявнику і органу експертизи багато клопоту. На стадії експертизи за формальними ознаками заявник одержуватиме запити з пропозицією виправити вади заявки, що призведе до досить тривалого листування і уповільнить процес розгляду не тільки цієї але і всіх інших заявок.

Крім того, невдало складена заявка не дасть змоги заявнику одержати повноцінний охоронний документ. Отже, заявники повинні добре усвідомлювати, що саме з своїх власних інтересів вони повинні зробити все необхідне аби заявки відповідали встановленим вимогам. Найкраще доручити цю роботу досвідченому патентознавцю.

Особливу увагу слід приділяти заповненню “заяви”, де більшість записів мають юридичне значення, а також складенню формули винаходу (корисної моделі), від якої залежить обсяг майбутньої правової охорони.

Оскільки майбутній патент являтиме особисту власність заявника, експертиза не повинна і не має права самостійно вносити якісь суттєві зміни, доповнення або виправлення до заявки.

Після подання заявки, що являє собою важливу, юридично значиму дію, заявник може вже робити необхідні приготування, публікувати відомості про винахід, шукати виробників і спонсорів тощо. Він може також здійснювати заходи щодо зарубіжного патентування, для чого зовсім не обов’язково чекати на завершення експертизи за формальними ознаками.

Слід мати на увазі, що, незважаючи на досить велику тривалість першого етапу експертизи, заявник, який діє грамотно і свідомо, може одержати патент України із строком дії до 20 років, тобто після проведення експертизи по суті, за 16 – 18 місяців, що зовсім небагато. Для довідки: термін видачі патенту, наприклад, у Франції становить не менше 30 місяців, у США – близько двох років, у Японії – 3 – 4 роки.

Наступним етапом є проведення експертиз даної заявки в тих випадках, коли вони передбачені. Останній етап – занесення до спеціального Державного реєстру об’єктів, які відповідають умовам патентоспроможності.

Опис винаходу чи корисної моделі викладається у визначеному порядку і має розкривати їх сутність настільки ясно і повно, щоб їх могли здійснити у зазначеній галузі.

Формула винаходу чи корисної моделі повинна виражати їх сутність, ґрунтуватись на описі та викладатись у визначеному порядку ясно і стисло так, як вона є словесною характеристикою технічної суті об’єкту, що містить сукупність його суттєвих ознак.

Реферат складається як інформаційний матеріал.

Після надходження заявки до Держпатенту України вона підлягає спеціальній експертизі. Усі заявки перевіряються за формальними ознаками (формальна експертиза), крім того заявка на винахід підлягає експертизі по суті.

Правова охорона надається винаходу (корисній моделі), що не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоспроможності.

Об’єктом винаходу може бути:

– продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин росли і тварин тощо);

– спосіб;

– застосування раніше відомого продукту чи способу за новим призначенням.

Об’єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою.

Згідно з Законом України не можуть одержати правову охорону:

– відкриття, наукові теорії та математичні методи;

– методи організації та управління господарством;

– плани, умовні позначення, розклади, правила;

– методи виконання розумових операцій;

– комп’ютерні програми;

– результати художнього конструювання;

– топографії інтегральних мікросхем;

– сорти рослин і породи тварин тощо.

Пріоритет, авторство і право власності на винахід засвідчуються патентом (деклараційним патентом).

Строк дії патенту України на винахід становить 20 років від дати подання заявки до Установи. Строк дії деклараційного патенту на винахід становить 6 років від дати подання заявки до Установи.

Строк дії патенту на винахід, об’єктом якого є лікарський засіб, засіб захисту тварин, засіб захисту рослин тощо, використання якого потребує дозволу відповідного компетентного органу, може бути продовжено за клопотанням власника цього патенту на строк, що дорівнює періоду між датою подання заявки та датою одержання такого дозволу, але не більше ніж на 5 років. Порядок подання клопотання та продовження строку дії патенту у цьому випадку визначається Установою.

Строк дії деклараційного патенту на корисну модель становить 10 років від дати подання заявки до Установи.

Строк дії патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід і деклараційного патенту на секретну корисну модель дорівнює строку засекречування винаходу (корисної моделі), але не може бути довшим від визначеного за цим Законом строку дії охорони винаходу (корисної моделі).

Дія патенту припиняється достроково за умов, викладених у статті 32 Закону.

Обсяг правової охорони, що надається, визначається формулою винаходу (корисної моделі). Тлумачення формули повинно здійснюватися в межах опису винаходу (корисної моделі) та відповідних креслень.

Дія патенту (деклараційного патенту), виданого на спосіб одержання продукту, поширюється і на продукт, безпосередньо одержаний цим способом.

Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. Рівень техніки включає також зміст будь-якої заявки на видачу в Україні патенту (у тому числі міжнародної заявки, в якій зазначена Україна) у тій редакції, в якій цю заявку було подано спочатку, за умови, що дата її подання (а якщо заявлено пріоритет, то дата пріоритету) передує тій даті, яка зазначена у частині четвертій цієї статті, і що вона опублікована на цю дату чи після цієї дати.

На визнання винаходу (корисної моделі) патентоздатним не впливає розкриття інформації про нього винахідником або особою, яка одержала від винахідника прямо чи опосередковано таку інформацію, протягом 12 місяців до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. При цьому обов’язок доведення обставин розкриття інформації покладається на особу, заінтересовану у застосуванні цієї частини.

Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно із рівня техніки.

Умови охороноспроможності об’єктів промислової власності в Україні визначаються законом.

Винахід володіє правовою охороною, якщо він є новим, має винахідницький рівень і може бути промислово застосований.

Винахід признається новим, якщо він не є частиною рівня техніки; має винахідницький рівень, якщо він для спеціаліста явно не витікає з рівня техніки.

Рівень техніки визначається по всім джерелам інформації, загальнодоступним в Україні і в закордонних країнах до дати пріоритету винаходу.

Винахід признається промислово придатним, якщо він може бути використаний в промисловості, сільському господарстві, охороні здоров’я і других областях громадського виробництва.

Об’єктами винаходів можуть бути пристрої, методи, речовини, штами мікроорганізмів, культура клітин рослин і тварин, а також використання відомого раніше пристрою, методу, речовини, штаму по новому призначенню.

Не признаються винаходами:

– наукові теорії;

– методи організації і управління господарством;

– умовні позначення, розклади, правила;

– методи виконання розумових операцій;

– алгоритми і програми для обчислювальних машин;

– проекти і схеми планування споруд, будинків, територій;

– пропозиції, які стосуються лише зовнішнього виду виробів і направлених лише на задоволення естетичних потреб;

– пропозиції, які не сумісні з принципами гуманності і громадської моралі.

Винаходи, які утримують відомості, розголошення яких може нанести шкоду безпеки України, повинні бути признані секретними в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.

До промислового зразка відноситься форма, рисунок, розкраска або їх сукупність, які визначають зовнішній вид промислового виробу.

Патент видається на промисловий зразок, який є новим і промислово прийнятним.

Промисловий зразок признається новим, якщо сукупність його суттєвих ознак невідома в Україні або закордонних країнах до дати пріоритету промислового зразка.

Промисловий зразок признається оригінальним, якщо заявлені форма, рисунок, розкраска або їх сукупність для спеціаліста в цій області не є явними при їх здоровому сприйнятті і оцінці.

Суттєві ознаки визначають відмінності зовнішнього виду промислового виробу в естетичних і ергономічних особливостях його форми, рисунку, розкраски або їх сукупності.

Промисловий зразок признається промислово придатним, якщо він може бути відтворений промисловим методом у відповідному виробі для включення в оборот.

Не надається правова охорона рішенням:

– які обумовлені винятково технічною функцією виробу;

– які суперечать суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі;

– у відношенні об’єктів архітектури (в тому числі промислових, гідротехнічних та інших стаціонарних споруд), крім малих архітектурних форм;

– у відношенні печатної продукції;

– у відношенні об’єктів нестійкої форми з рідинних, газоподібних, сипучих і подібних їм речовин.

Товарний знак і знак обслуговування (далі – товарний знак) – це позначення, призначене для ознаки відповідного товару і послуги, які виготовляють або оказують одні фізичні або юридичні особи, від однорідних товарів і послуг (далі – товари), які виготовляють або оказують другі фізичні або юридичні особи.

Товарний знак може бути зареєстрованим в будь-якому кольорі або кольоровій гамі.

Не допускається реєстрація товарних знаків, які складаються тільки з позначень, які:

– не мають суттєвих ознак;

– представляють собою державні герби, стяги і емблеми; офіційні назви держав; емблеми, скорочення яких або повні назви міжнародних організацій; офіційні контрольні, гарантійні і пробивні клейма, печатки, нагороди і другі відзнаки. Такі позначення можуть бути включені в товарний знак як елементи, не підлягаючи охороні, якщо на це є згода відповідного компетентного органу або їх власника;

– ввійшли в суспільне використання як позначення товарів визначеного виду;

– є загальноприйнятими символами і термінами;

– показують на вид, якість, кількість, властивості, призначення, цінність товарів, а також на місце і час їх виготовлення або реалізації;

– є неправильними або можуть ввести споживача в оману відносно товару (послуги) або його виготовлювача (того, хто оказує послугу);

– суперечать по своєму змісту суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі.

Не можуть бути зареєстрованими як товарні знаки позначення, тотожні або похожі настільки, що їх можна спутати:

– з товарними знаками, раніше зареєстрованими або заявленими для реєстрації в Україні на ім’я другої особи відносно однорідних товарів;

– з товарними знаками других осіб, які охороняються без реєстрації на основі міждержавних угод;

– з фірмовими найменуваннями (або їх частиною, які належать другим особам, які одержали право на ці найменування раніше дати подачі заявки на товарний знак відносно однорідних товарів).

Не можуть бути зареєстрованими як товарні знаки позначення або їх елементи, які утримують найменування місць походження товарів, крім випадків, коли включені в товарний знак як елемент, не підлягаючий охороні, і володар свідоцтва на товарний знак має право користуватися таким найменуванням.

Не реєструються як товарні знаки позначення, які повторюють:

– промислові зразки, права на які в Україні належать другим особам;

– назви відомих в Україні наукових робіт і творів літератури і мистецтва або цитати з них, твори мистецтва або фрагменти без згоди утримувача авторського права або відповідного компетентного органу;

– прізвища, імена, псевдоніми і вихідні від них, портрети і факсимільє осіб без їх згоди.

Раціоналізаторською признається пропозиція, яка є новою і корисною для підприємства, якому вона подана, і передбачає створення або заміну конструкції виробів, технології виробництва і техніки, яка використовується або складу матеріалу.

Раціоналізаторська пропозиція є новою для підприємства, якому вона подана, якщо згідно з відомими на даному підприємстві джерелами інформації ця або тотожна поданій пропозиції не була відома в мірі, достатній для її практичного використання. Не признається обставиною, яка впливає на новизну раціоналізаторської пропозиції, її використання по ініціативі автора на протязі не більше трьох місяців до подачі заявки.

Раціоналізаторська пропозиція є корисною для підприємства, якому вона подана, якщо її використання дасть можливість підвищити економічну ефективність або одержати інший позитивний ефект на цьому підприємстві.

Не признаються раціоналізаторськими пропозиціями ті, які знижують надійність і другі показники якості продукції або погіршують умови праці, а також викликають або збільшують рівень забруднення навколишнього природного середовища.

Предыдущая 1 2 3 4 5 6 789 10 11 12 13 14 15 Следующая