ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №

Тема: ГОСПОДАРСТВО АФРИКАНСЬКИХ КРАЇН. ГЕОГРАФІЯ

ПРОМИСЛОВОВСТІ

Мета:З’ясувати закономірності розвитку галузевої структури

господарства постколоніального типу, прослідкувати її вплив на

формування територіальної структури в різних типах країн, що

розвиваються (на прикладі країн Африки);

На основі аналізу статистичних, картографічних, літературних

джерел охарактеризувати сучасний стан галузево-територіальної

структури господарства африканських країн, визначити

перспективи їх подальшого розвитку;

У процесі аналізу рейтингів африканських країн за різними

соціально-економічними показниками продовжити формування

діалогічних умінь студентів.

ЗАСОБИ НАВЧАННЯ:

1. Асоян Б.Р. Все еще удивительная Африка. – М.: Мысль, 1987.

2. Асоян Б.Р. Сквозь 300 лет – от Кейпа до Трасвааля. Штрихи к портрету Южной Африки. – М.: Новости, 1991.

3. Африка. Энциклопедический справочник. Т. 1 – 2. М.: Советская энциклопедия, 1986 – 1987.

4. Безуглий В.В., Козинець С.В. Регіональна економічна та соціальна географія світу. Посібник. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2003. – С. 467 – 581.

5. Блій Г. де, Муллер Пітер. Географія: світи, регіони, концепти / Пер. З англ..; Передмова та розділ “Україна” О. Шаблія. – К.: Либідь, 2004. – С. 390 – 501.

6. Гладкий Ю.Н. Индустриализация и региональное развитие в Африке. - Л.: Наука, 1987. - 235 с.

7. Гладкий Ю.Н., Чистобаев А.И. Регионоведение. – М.: Гардарики, 2000.

8. Грицак Ю.П. Социально-географические типы стран. – Харьков, 1998.

9. Дмитриевский Ю.Д. Африка. Очерки экономической географии. – М.: Мысль, 1975. – 389 с.

10. Максаковский В.П. Географическая картина мира. В 2 кн. Кн. II: Региональная характеристика мира. – М.: Дрофа, 2005. – С. 289 – 299.

11. Максаковский В.П. Всемирное культурное наследие. – М.: Просвещение, 2003.

12. Максаковский В.П. Историческая география мира: Учебное пособие для вузов. – М.: Экопрос, 1997. – 584 с.

13. Моценко И.Б. Африка: социальное развитие и стратегия самообеспечения. – М.: Наука, 1990. – 254 с.

14. Социально-экономическая география зарубежного мира / Под ред. В.В. Вольского. – М.: Дрофа, 2001. – С. 393 – 439.

15. Страны Африки: Политико-экономический справочник / Под ред. А.А. Громыко, Ю.С. Грядунова, П.И. Манчхи. – М.: Политиздат, 1988. – 336 с.

16. Страны мира. Научно-популярное географо-этнографическое издание в 20 т.- М.: Мысль, 1978 – 1985.

17. Економіка зарубіжних країн: Підручник / А.С. Філіпенко, В.А. Вергун, І.В. Бураківський та ін. – К.: Либідь, 1996. – 416 с.

18. Економічна і соціальна географія світу: Навч. посібник / За ред. С.П. Кузика. – Львів: Світ, 2003. – С. 507 – 529.

19. Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны. Учебник / Под ред. С.Б. Лаврова, Н.В. Каледина. – М.: Гардарики, 2002.

ПИТАННЯ ДЛЯ СПІВБЕСІДИ

1. Назвіть та коротко охарактеризуйте фактори, що стримують соціально-економічне зростання у країнах Африки.

2. Дайте загальну оцінку кожної групи передумов розвитку африканської промисловості.

3. Розкрийте специфічні риси сучасного етапу індустріалізації країн Північної Африки.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ РОБОТИ В АУДИТОРІЇ

Завдання 1. Пригадайте показники, які можуть бути підставами для зіставлення рівнів соціально-економічного розвитку країн чи регіонів світу. Одним з таких показників вважається коефіцієнт розвитку (КР).

На основі даних табл. 1 визначте КР субрегіонів Африки за досягнутим ними рівнем розвитку. Через побудову стовбчастої діаграми проілюструйте рейтинг субрегіонів Африки за показником коефіцієнту розвитку.

Таблиця 1

Показники економічного і соціального розвитку регіонів і окремих

Країн Африки

Для держав і регіонів (1):

2 –валовий внутрішній продукт (ВВП) на душу населення, дол. США, 1995;

3 – очікувана тривалість життя при народженні, років;

4 – середнє добове споживання калорій на 1 чоловіка, ккал.;

5 – середнє добове споживання білків на 1 чол., г;

6 – загальний коефіцієнт народжуваності, ‰;

7 – загальний коефіцієнт смертності, ‰;

8 – коефіцієнт смертності немовлят, ‰;

9 – частка неграмотного населення старше 15 років.

Джерело: Мартынов В.Л. Показатели экономического и социального развития государств мира // География в школе. – 1997. - № 6. – С. 29 – 33.

Методичні вказівки: Коефіцієнт розвитку – це комплексний показник, який дозволяє досить об’єктивно оцінити рівень економічного розвитку окремої країни або регіону. Визначення даного показника базується на восьми показниках (табл.1). Визначення коефіцієнту розвитку здійснюють за формулою:

Х₁ + Х₂ + Х₃ + Х₄

КР = -----------------------, де у % до еталонного показника:

У₁ + У₂ + У₃ + У₄

Х₁ – валовий внутрішній продукт на душу населення на рік;

Х₂ – очікувана тривалість життя при народженні, років;

Х₃ – середнє добове споживання калорій на 1 чоловіка, ккал.;

Х₄ – середнє добове споживання білків на 1 чол., г;

У₁ – загальний коефіцієнт народжуваності, ‰;

У₂ – загальний коефіцієнт смертності, ‰;

У₃ – коефіцієнт смертності немовлят, ‰;

У₄ – частка неграмотного населення старше 15 років.

Перед тим, як на основі цих показників починати обчислювати узагальнені коефіцієнти, їх необхідно привести до “спільного знаменника”, чого можна досягти завдяки переведенню абсолютних показників (долари США, кілокалорії, роки тощо) у відносні. Для цього необхідно визначити процентне відношення кожного показника до відповідного показника, що приймається за еталон вимірювання.

Чим більші показники, що стоять у чисельнику формули, тим краще живуть люди у досліджуваній країні. ВВП на душу населення – одна з найважливіших характеристик економічного розвитку країни, яка відображуєу той же час рівень маєтності її жителів. Очікувана тривалість життя при народженні характеризує стан соціальної сфери. Середнє споживання калорій та білків свідчить про обсяги та збалансованість харчування населення країни.

Чим вищі показники у знаменнику формули, тим гірше живе країна і люди у ній. Високий рівень народжуваності сьогодні є скоріше перепоною на шляху до стійкого розвитку. Високий рівень смертності свідчить про негаразди у демографічному розвитку держави. Рівень смертності немовлят відображує розвиток системи охорони здоров’я, а частка неграмотного населення старше 15 років – про розвиток системи освіти.

Існує кулька варіантів виконання роботи. Найпростіший варіант оснований на зіставленні рівнів економічного і соціального розвитку держав, при якому за еталонні показники приймають показники однієї з досліджуваних держав.

Робота за другим варіантом полягає у визначенні рівня економічного і соціального розвитку тих чи інших держав за умови використання як вихідних середньосвітових показників, розрахованих як середні показники за регіонами світу. Самі ж розрахунки при другому варіанті повністю ідентичні розрахункам у першому варіанті, змінюються лише вихідні дані (еталонний показник): замість відомостей про яку-небудь країну у якості середньосвітового показника використовують середньосвітові дані, розраховані наведеним вище способом.

У якості вихідних даних при виконанні вашого варіанту завдання використовуйте дані табл.1.

Наприклад: Спів ставимо рівні соціально-економічного розвитку США та Сьєра-Леоне. За 100% приймемо показники США. Відповідно КР США становитиме 1. Показники Сьєрра-Леоне становлять: ВВП на душу населення 914 дол. (4% від рівня США); очікувана тривалість життя при народженні – 41,1 рік (55%); середнє добове споживання калорій на 1 чол. 1935,5 ккал. (53%); середнє добове споживання білків на 1 чол. 39,9 (36%); коефіцієнт народжуваності – 48,2 ‰; коефіцієнт смертності – 23,4‰ (272%); частка смертності немовлят – 154 ‰ (1730%); частка неграмотного населення старше 15 років – 79,3% (3965% від рівня США).

4 + 55 + 53 + 36

КР= --------------------------------- = 0,02

296 + 272 + 1730 + 3965

Таким чином, рівень соціально-економічного розвитку США у 50 разів перевищує рівень розвитку Сьєрра-Леоне.

Завдання 2.Спираючись на матеріали лекційного курсу та даних з навчальної літератури, складіть картосхему “Гірничодобувна промисловість Африки”. На ній зобразіть: а) умовні кордони гірничопромислових районів та набір корисних копалин у кожному з них; б) підпишіть назви найбільших родовищ кожного виду корисних копалин; в) основні транспортні магістралі (нафто- та газопроводи, шосейні та залізничні магістралі тощо), по яким відбувається транспортування видобутої сировини; г) основні напрямки експорту гірничорудної сировини.

Завдання 3. На основі аналізу рейтингу африканських країн за показником викидів СО₂ в атмосферу (дидактичні матеріали) покажіть залежність між рівнем розвитку промисловості країни та станом її атмосфери. Висновок обґрунтуйте.

Завдання 4. Ознайомтесь з текстами статей (дидактичні матеріали), що аналізують повідомлення про наміри так званого клубу кредиторів, до складу якого входять країни великої вісімки, списати борги найбіднішим країнам Африки. У вигляді письмового висновку обґрунтуйте соціально-економічні наслідки такого кроку для країн регіону.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ

1. За навчальною літературою вивчіть розділ “Географія сільського господарства і транспорту африканських країн”.

2. Підготуйте індивідуальні повідомлення:

· Про один з сучасних видів транспорту, що отримав розвиток у країнах Африки;

· Про екологічні проблеми, пов’язані з розвитком транспорту (можна на прикладі одного з регіонів);

· Про наслідки та шляхи вирішення продовольчої проблеми у країнах Африки.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 2

Тема: НАСЕЛЕННЯ АФРИКИ

Мета:На основі аналізу інформаційних джерел проаналізувати фактори

формування сучасної демографічної ситуації у країнах Африки;

з’ясувати характер проблем, похідних від демографічної у країнах

Африки на південь від Сахари;

у ході аналізу шляхів подолання демографічної кризи в найбідніших

країнах Африки формувати діалогічні уміння майбутніх педагогів.

ЗАСОБИ НАВЧАННЯ:

1. Абрамова И.О. Африканская миграция: опит системного анализа. – М.: Ин-т Африки РАН, 2009. – 354 с.

2. Абрамова И.О. Население Африки в новой глобальной экономике. – М.: Ин-т Африки РАН, 2010. – 496 с.

3. Асоян Б.Р. Все еще удивительная Африка. – М.: Мысль, 1987.

4. Асоян Б.Р. Сквозь 300 лет – от Кейпа до Трансвааля. Штрихи к портрету Южной Африки. – М.: Новости, 1991.

5. Африка. Энциклопедический справочник. Т. 1 – 2. М.: Советская энциклопедия, 1986 – 1987.

6. Африка и мир в XXI веке / Отв. ред. Т.Л. Дейч, Е.Н. Корендясов. – М.: Ин-т Африки РАН, 2010. – 322 с.

7. Африка. Гендерное измерение. Сост. и отв. ред. Н.Л. Крылова и Н.А. Ксенофонтова. – М.: Ин-т Африки РАН, 2010. – 366 с.

8. Безуглий В.В., Козинець С.В. Регіональна економічна та соціальна географія світу. Посібник. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2003. – С. 467 – 581.

9. Блій Г. де, Муллер Пітер. Географія: світи, регіони, концепти / Пер. з англ..; Передмова та розділ “Україна” О. Шаблія. – К.: Либідь, 2004. – С. 390 – 501.

10. Гладкий Ю.Н., Чистобаев А.И. Регионоведение. – М.: Гардарики, 2000.

11. Грицак Ю.П. Социально-географические типы стран. – Харьков, 1998.

12. Дмитриевский Ю.Д. Африка. Очерки экономической географии. – М.: Мысль, 1975. – 389 с.

13. Жданов С.И. Судан: большие перемены // Мировое и национальное хозяйство. – 2011. - № 3. // http://mirec.ru/

14. Економічна і соціальна географія світу: Навч. посібник / За ред. С.П. Кузика. – Львів: Світ, 2003. – С. 507 – 529.

15. Максаковский В.П. Географическая картина мира. В 2 кн. Кн. II: Региональная характеристика мира. – М.: Дрофа, 2009. – С. 289 – 299.

16. Максаковский В.П. Всемирное культурное наследие. – М.: Просвещение, 2003.

17. Максаковский В.П. Историческая география мира: Учебное пособие для вузов. – М.: Экопрос, 1997. – 584 с.

18. Маценко И.Б. Африка: социальное развитие и стратегия самообеспечения. – М.: Наука, 1990. – 254 с.

19. Маценко И. Б.Развивающиеся страны Африки: трудовые ресурсы и урбанизация: монография / И.Б.Маценко. - М. : Ин-т Африки РАН, 1995. – 51 c.

20. Міщенко Т. Суспільно-географічне дослідження соціально-демографічних проблем Африки, як основа формування статистичних знань школярів. Кваліфікаційна робота студентки 5 курсу географічного факультету заочної форми навчання. – Кривий Ріг: КДПУ, 2009. – 79 с.

21. Народонаселение мира в 2011 году. Доклад ООН. – Нью-Йорк: UNFPA, 2011. – 132 с. / [Электронный ресурс] // [Режим доступа] http://www.un.org/ru/development/surveys/docs/population2011.pdf.

22. Обзор экономического и социального положения в Африке, 2012 год. Доклад Экономического и социального совета ООН [Электронный ресурс] // [Режим доступа]http://daccess-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N12/293/74/PDF/N1229374.pdf?OpenElement.

23. Социально-экономическая география зарубежного мира / Под ред. В.В. Вольского. – М.: Дрофа, 2001. – С. 393 – 439.

24. Страны Африки: Политико-экономический справочник / Под ред. А.А. Громыко, Ю.С. Грядунова, П.И. Манчхи. – М.: Политиздат, 1988. – 336 с.

25. Страны мира. Научно-популярное географо-этнографическое издание в 20 т.- М.: Мысль, 1978 – 1985.

26. Шитов В.Н. Социальные проблемы Африки южнее Сахары // Мировое и национальное хозяйство. – 2006. - № 1. // http://mirec.ru/

27. Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны. Учебник / Под ред. С.Б. Лаврова, Н.В. Каледина. – М.: Гардарики, 2002.

28. www.inafr.ru

29. http://rating.rbc.ru

30. http://africa.unfpa.org/.

ПИТАННЯ ДЛЯ СПІВБЕСІДИ

1. Поясніть причини демографічної революції, що відбулася в Африці у другій половині XX ст.

2. Поясніть залежність між показниками середньорічного приросту населення у країнах Африки та характером демографічної політики, що її проводять уряди цих країн.

3. Фахівці визначають Африку як регіон “міського вибуху”. Наведіть аргументи, що підтверджують цю тезу.

4. Які прогнози відносно розвитку демографічної ситуації в африканських країнах вам відомі? Хто займається складанням цих прогнозів?

ЗАВДАННЯ ДЛЯ АУДИТОРНОЇ РОБОТИ

Завдання 1. Проведіть бліцопитування товаришів по академічній групі на предмет з’ясування їх майбутніх намірів стосовно кількості дітей, яку вони хотіли б мати за умови, коли єдиним гальмом у цьому процесі є їх власне бажання.

Узагальніть та інтерпретуйте результати опитування. Отримані дані порівняйте з демографічними характеристиками населення Африки.

Зробіть письмовий висновок про головні чинники, що визначають характер демографічної поведінки населення у країнах та регіонах з різним типом відтворення населення.

Завдання 2. Рольова гра з імітації особливостей демографічної поведінки представників різних соціальних верств населення Африки.

I етап. Розподіл ролей.

Варіант А: жінки-домогосподарки з сільської місцевості, її дівера (брата чоловіка, який знаходиться на заробітках у місті), членів її сім’ї (діти, родичі), представника урядової організації, відповідальної за реалізацію демографічної політики, представника розвинутої країни (американця, європейця, австралійця тощо), який випадково потрапив до селища, у якому розгортається задана ситуація;

Варіант Б: членів сім’ї, що проживає у великому місті, представника урядової організації, відповідальної за реалізацію демографічної політики, європейця (можливо, українця), який випадково став свідком і учасником ситуації спілкування, яка відбулася між членами сім’ї з представником уряду*.

II етап. Узгодження змісту ситуації, що буде розігруватися. Розробка сценарію подій.

III етап. Обрання членів журі. Визначення критеріїв оцінювання учасників гри.

IV етап. Реалізація ігрової ситуації. Настанова: “Пам’ятай: тут оцінюють не акторські здібності, а твоє вміння аргументовано висловлювати точку зору, представляти позицію від імені свого героя”.

V етап. Формулювання висновку.

VI етап. Групова та індивідуальна рефлексія розіграної ситуації.

VII етап. Оцінювання та взаємне оцінювання.

* Можливі й інші ролі та варіанти ситуацій за вибором студентів.

** Іншим варіантом завдання з визначення особистісної позиції студентів з даного питання може бути проведення дискусії на тему: “Планування народжуваності в Африці: міфи і реалії”.

Завдання 3. На основі аналізу даних табл. 1 побудуйте стовбчасту діаграму “Найбільш поширені причини смерті в Африці”.

Таблиця 1

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ

1. За інформаційними джерелами вивчити зміст теми “Промисловість африканських країн”.

2. Вивчити номенклатуру політичної карти Африки.

3. Підготувати повідомлення про стан найгостріших суспільно-демографічних проблем, які мають місце в сучасній Африці:

· Проблема “тиску” населення на довкілля;

· Проблема збільшення “демографічного навантаження”, тобто співвідношення чисельності дітей та людей старшого віку до населення у працездатному віці;

· Продовольча проблема;

· Проблема здоров’я населення;

· Проблема освіти.

Додаток 1

Додаток 2

Додаток 3

В.Н. Шитов,
д.э.н., профессор

Мировое и национальное хозяйство. – 2006. - № 1.

http://mirec.ru/old/index.php%3Foption=com_content&task=view&id=15.html

БЕДНОСТЬ

Международный уровень бедности – это доход, обеспечивающий потребление менее чем на 2 долл. в день в ценах 1985г. или менее чем на 2,15 долл. в день в ценах 1993 г. Международный уровень чрезвычайной бедности (или иначе – сверхбедности) – доход, обеспечивающий потребление менее чем на 1долл. в день в ценах 1985 г. или менее чем на 1,08 долл. в день в ценах 1993 г. По данным ООН, в Африке южнее Сахары проживает 25% всех сверхбедных мира. В абсолютном выражении это 250-300 млн. человек или 36-44% совокупного населения региона[12]. На страновом уровне показатель чрезвычайной бедности в целом ряде случаев еще выше. Например, менее чем на 1долл. в день вынуждено существовать порядка 70% населения в Центрально-Африканской Республике, 63% - в Замбии, 61% -в Буркина-Фасо и Нигере, 57% - в Сьерра-Леоне, 49% - на Мадагаскаре[13]. Уместно также отметить, что если в других регионах развивающегося мира в последние 20 лет отчетливо проявлялась тенденция к сокращению численности сверхбедных, то в Африке южнее Сахары наблюдался постоянный ее рост.

Последствия такого положения дел катастрофичны для населения региона. Достаточно сказать, что почти в половине стран Африки южнее Сахары от недоедания страдает от 20 до47% детей в возрасте до 5 лет[14]. Неутешительны и прогнозы сокращения масштабов сверхбедности в регионе. Эксперты Мирового банка полагают, что к 2015 г. численность населения, вынужденного существовать в Африке южнее Сахары менее чем на 1долл. в день, не только не сократится, но, наоборот, возрастет по сравнению с 1990 г. на 35%[15].

Высокий уровень сверхбедности сочетается в регионе с большим неравенством в распределении доходов. Почти в половине стран Африки южнее Сахары коэффициент Джинидоставляет от 40 единиц и выше, в том числе в десяти – более 50 единиц.

В качестве конкретных примеров можно указать Ботсвану и Лесото (коэффициент Джини - 63), Центрально-Африканскую Республику (61), ЮАР (58).[16] Чрезвычайная бедность, с одной стороны, и высокая степень неравенства в распределении доходов, с другой, - главные причины социальной напряженности в регионе, порождающие гражданские и этнические конфликты.

КРИЗИС ЗДРАВООХРАНЕНИЯ

Неизбежным следствием неблагоприятных демографических тенденций в Африке южнее Сахары, низкого уровня доходов как государств, так и большей части населения выступает то крайнее напряжение, которое испытывает социальная инфраструктура региона и, прежде всего сфера здравоохранения. В расчете на тысячу человек населения в регионе приходится всего 0,1 врача и 1,1 места в стационарных медицинских учреждениях[17]. Менее 58% детей в возрасте до 1 года проходят необходимую вакцинацию. Совокупные годовые расходы на здравоохранение составляют в Африке южнее Сахары в расчете на душу населения всего 29 долл. (против 2 735 долл. в развитых странах)[18].

В результате регион выступает эпицентром многих опасных заболеваний и, прежде всего, СПИДа, туберкулеза и малярии. Численность ВИЧ – инфицированных, например, оценивается здесь в 28,5 млн.человек, включая 2,6 млн детей в возрасте до 15 лет и 15 млн. женщин. На страновом уровне наибольшее распространение СПИД получил в Ботсване, Замбии, Зимбабве, Лесото, Малави, Мозамбике, Намибии и Свазиленде[19].

СПИД, малярия и туберкулез – одни из главных причин высокой смертности регионального населения. По оценкам ООН, 81% смертей, вызванных в мире СПИДом, 90%, вызванных малярией, и 23% мировых летальных исходов от заболевания туберкулезом приходятся на Африку южнее Сахары. Указанные заболевания выступают в современных условиях и значимым тормозом экономического развития региона. Подсчитано, что СПИД снижает здесь ежегодный рост ВВП в среднем на 0,5 – 2,6%. По другим оценкам, региональный ВВП был бы больше на 100 млрд долл., если бы за последние десятилетия удалось искоренить малярию. В африканских странах с высокой степенью распространения туберкулеза связанные с этим потери производительности труда оцениваются в 4-7% ВВП ежегодно[20]. Таким образом, недостаточное внимание к здравоохранению, обусловленное в конечном итоге низким уровнем экономического развития стран Африки южнее Сахары, оборачивается еще большими экономическими проблемами и ведет по сути к консервации хозяйственной отсталости региона.

ПРОБЛЕМЫ ОБРАЗОВАНИЯ

В кризисном состоянии находится система образования стран Африки южнее Сахары. Быстрые темпы прироста населения вкупе с хроническим недофинансированием образования поставили образовательную инфраструктуру в регионе на грань выживания.

Государственные расходы на образование в странах Африки южнее Сахары являются самыми низкими в мире. При этом подавляющая часть расходов идет на школьное образование (на послешкольное остаются крохи), но и для школы этих денег катастрофически не хватает. Кроме того данные по целому ряду стран региона свидетельствуют о том, что начальное, среднее школьное обучение и высшее образование финансируются из государственных бюджетов большей частью на фонд заработной платы преподавателей. Так, в Кении на оплату преподавателей идет 96% государственных расходов на образование, в Демократической Республике Конго – 90%, в Танзании – 86%, еще в 14 странах, по которым имеются соответствующие данные, - от 68 до 86%[21]. Нет необходимости доказывать, что при такой структуре государственных расходов на образование учебные заведения испытывают острый недостаток средств на материально-техническое обеспечение учебного процесса, что нередко приводит к отсутствию в образовательных учреждениях даже самого необходимого, например, учебников.

Общее количество учащихся в регионе проявляет тенденцию к росту. Вместе с тем, процентная доля посещающих даже начальную школу в расчете от соответствующей возрастной группы на протяжении последних двадцати лет увеличивалась крайне медленно и непоследовательно. Так, если в 1980 г. 80% детей соответствующей возрастной группы были охвачены начальным образованием, то в середине 80-х гг. – только 76%, а в 2000 г. – 86%. Среднюю школу в 1980 г. посещало 15% детей соответствующей возрастной группы, а в 2000 г. – 27% от соответствующей возрастной группы. Наконец, послешкольным образованием были охвачены 1% от соответствующей возрастной группы в 1980 г. и 4% в 2000 г. ^[22]

Получается, что большинство детей в регионе если и оканчивают, то только начальную школу. Особенно трудная ситуация сложилась с обучением девочек. 36 миллионов девочек в странах Африки южнее Сахары вообще не охвачены школьным обучением. 50% девочек, поступивших в начальную школу, к четвертому году обучения покидают ее. Среднюю школу посещают только 10% девочек соответствующей возрастной группы против 36% мальчиков. В то же время, по данным Африканской федерации в поддержку женского образования, увеличение среднего периода обучения в школе для девочек всего на четыре года могло бы обеспечить 8-9 процентный рост сельскохозяйственного производства в регионе, а увеличение этого периода лишь на один год могло бы понизить детскую смертность примерно на 6 случаев в расчете на тысячу младенцев.[23]

Именно с серьезными проблемами в школьном образовании связан высокий уровень неграмотности в регионе. В Африке южнее Сахары неграмотны 39% населения старше 14 лет. При этом на страновом уровне этот показатель часто гораздо выше. Например, в Нигере неграмотны 86% населения старше 14 лет, В Мали – 81%, в Чаде – 73%, в Сьерра –Леоне – 70%, в Бенине – 66%[24]

БЕЗРАБОТИЦА

Серьезной проблемой стран Африки южнее Сахары является безработица. По социальным данным на 2003 г. региональный уровень безработицы составляет 10, 9% совокупной рабочей силы. (По этому показателю Африка южнее Сахары уступает только региону Ближнего Востока и Северной Африки (12,2%)[25].) Вместе с тем, достоверность уровня региональной безработицы в 10,9% вызывает сомнения и он представляется заниженным. Об этом косвенно свидетельствует ЮАР, где более тщательно ведется учет безработных, и где их численность составляла в 1998-2001 гг. более 23% национальной рабочей силы[26].

Безработица региона имеет ряд черт, которые еще больше обостряют проблему незанятости. В странах Африки южнее Сахары безработица носит преимущественно застойный характер. В отличие от большинства регионов развивающегося мира мужская безработица превышает женскую. В 2003 г. в Африке южнее Сахары безработица среди мужчин составляла 11,8% (11,6% в 2001 г.), а среди женщин – 9,6% (9,3 в 2001 г.)[27]. Наиболее быстро растет городская безработица. Среди молодежи безработица в 3-4 раза выше, чем среди лиц среднего возраста.

К вышеуказанному необходимо добавить, что имеющиеся данные международной статистики об уровне и характерных чертах безработицы в Африке южнее Сахары далеко не полностью отражают реальную ситуацию с незанятостью. С одной стороны, наряду с собственно безработицей в регионе большое распространение получила неполная занятость. С другой стороны, значительных масштабов достигла занятость в теневом секторе региональной экономике, так называемая «неформальная» занятость. По некоторым данным последняя достигает в Африке южнее Сахары 72% от «световой» занятости в сферах промышленного производства и услуг[28].

ВЫНУЖДЕННАЯ МИГРАЦИЯ

Еще одной сложной социальной проблемой Африки южнее Сахары является вынужденная миграция. Согласно подходу, принятому в Верховном комиссариате ООН по делам беженцев, вынужденными мигрантами (беженцами) в отличие от мигрантов экономических считаются те, кто испытывают преследование по политическим расовым, религиозным, национальным мотивам или из-за принадлежности к определенным социальным группам. В соответствии с данным подходом в Африке южнее Сахары непосредственными причинами вынужденной миграции являются политические, этнические, религиозные, и гражданские конфликты, возникающие на фоне кризисной социально-экономической ситуации. Именно они порождают исход из стран Африки южнее Сахары значительных масс населения. На 1 января 2005 г. общая численность беженцев в мире оценивалась в 19,2 млн. чел., из них порядка 4,9 млн. приходилось на страны региона[29].

Вынужденная миграция в Африке южнее Сахары проявляется как в региональном, так и межрегиональном разрезе. Так, в 2004 г. по данным Верховного комиссариата ООН по делам беженцев во всем мире имелось 10 основных потоков вынужденных мигрантов. 5 из них приходились на Африку южнее Сахары и при этом носили преимущественно внутрирегиональный характер (см. нижеследующую таблицу).

Численность, происхождения беженцев в Африке южнее Сахары
и основные страны их приема (2004 г.)

Источник: Refugees by numbers 2005, UNHCR.

Одновременно высоки и масштабы беженцев из региона в развитые страны. Например, за 1992-2001 гг. в развитых странах обратились с просьбой о предоставлении убежища порядка 0,9 млн. выходцев из Африки южнее Сахары[30]. И это только обратилось. Реально же «просочилось» намного больше. При этом основными странами приема в этой ситуации выступают бывшие метрополии африканских государств.

Освещая вопрос о вынужденной миграции в Африке южнее Сахары, нельзя не отметить еще одно обстоятельство. Речь идет о том, что с учетом специфических социально-экономических условий региона, оценка в нем численности вынужденных мигрантов в соответствии с подходом, принятым в Верховном комиссариате ООН по делам беженцев, в реальности оказывается заниженной. Более конкретно имеется в виду следующее. Во-первых, принимая во внимание уровень чрезвычайной бедности в странах Африки южнее Сахары, значительная часть экономических мигрантов региона вполне может и, по нашему мнению, должна рассматриваться как вынужденные мигранты, (в силу принадлежности к особой группе населения, находящейся на грани человеческого выживания). Во-вторых к этой же категории должны относиться так называемые, экологические мигранты, вынужденные покидать свои страны, например, по причине длительной засухи, потери урожая из-за набегов саранчи и других экологических бедствий.

Масштабы социального кризиса в Африке южнее Сахары указывают на то, что региону требуется четко сформулированная политика, нацеленная на решение важнейших проблем в социальной сфере.

Такая политика должна исходить из ясно очерченной системы приоритов, что особенно важно в условиях региона, являющегося одним из беднейших в мире. Такая политика далее должна предусматривать разные подходы к решению социальных проблем в городских и сельских районах африканских стран, по возможности максимально учитывая специфику последних. Наконец, региональная, и национальная социальная политика государств Африки южнее Сахары обязательно должна быть скоординирована с международной помощью, предоставляемой мировым сообществом региону. В этой связи, на наш взгляд, требуется, прежде всего, неукоснительное соблюдение всеми сторонами решений копенгагенсокго социального комитета ООН 1995 г. и особенно принципа «двадцать на двадцать». Согласно этому принципу страны-доноры должны резервировать 20% своей помощи для нужд социального развития Африки, а страны-реципиенты выделять на те же цели 20% своих бюджетных расходов. Разумеется, выдерживать последнее – очень непростая задача для государств региона. Но ее необходимо стремиться выполнять, ибо только таким образом можно обeспечить преодоление африканского социального кризиса.

ЛИТЕРАТУРА

1. P.Hugon. The Economy of Africa. Pretoria,2004.

2. World Bank. A Continent in transition: Sub-Saharan Africa in the mid. 1990s. Washington D.C., 1995.

3. World Bank. Attacking Poverty. Washington D.C., 2000.

4. Report on the Economic and Social Situation in Africa, Addis Ababa, 1996.

5. К. Салиму. Социальные последствия структурной перестройки в странах Африки южнее Сахары // Актуальные проблемы глобальной экономики. М., 2003.

[1] World Development Report 1990. – Washington D.C., The World Bank, 1990, p.229.

[2] 2003 World Development Indicators. – Washington D.C., The World Bank, 2003 p.40.

[3] Расcчитано по: 2003 World Development Indicators. – Washington D.C., The World Bank, 2003, p.40; World Development Report 2006 Washington D.C., The World Bank, 2006, p.293.

[4] Рассчитано по: 2004 World Development Indicators CD-ROM, The World Bank.

[5] World Development Report 2006. – Washington D.C., The World Bank, 2006, p. 293.

[6] 2003 World Development Indicators. – Washington D.C., The World Bank, 2003, p.40.

[7] 2004 World Development Indicators CD-ROM, The World Bank, 2003, p.40.

[8] 2003 World Development Indicators. – Washington D.C., The World Bank, 2003, p.40.

[9] Ibid.,pp.38-40.

[10] World Development Report 2006. - The World Bank, 2006, p.297.

[11] World Development Report 2004. - The World Bank, 2004, p.253.

[12] World Development Report 2003. - The World Bank, 2003, p.2.

[13] Ibid., pp.236-237.

[14] World Development Report 2004. – Washington D.C., The World Bank, 2004, pp. 254-255.

[15] World Development Report 2004. – Washington D.C., The World Bank, 2004, p.3.

[16] World Development Report 2006. – Washington D.C., The World Bank, 2006, p.p280-281.

[17] World Development Indicators 2001. – Washington D.C., The World Bank, 2001, p.p. 100, 104.

[18] World Development Report 2004. – Washington D.C., The World Bank, 2004, p.p. 259,257.

[19] UN document E (2003) 17 13 May 2003, p.p. 11.

[20] Ibid., p.11.

[21] World Development Report 2004. – Washington D.C., The World Bank, 2004, p.40.

[22] World Development Report 2004. – Washington D.C. The World Bank, p.40.

[23] 2003 World Development Indicators. Washington D.C., The World Bank, 2003, p. 82; UN Document E/ECA/CM 22 April 1999, p. 29.

[24] World Development Report 2006. – Washington D.C., The World Bank 2006 pp. 292 – 293.

[25] Global Employment Trends, January 2004, ILO, p.2.

[26] 2003 World Development Indicators. – Washington D.C., The World Bank, 2003, p52.

[27] Global Employment Trends, January 2004, ILO, p.2.

[28] Women and Men in the Informal Economy: A Statistical Picture. – ILO, 2002, p.19.

[29] www.unhr.org/cgi-bin/texis/vtx/basics

[30] UNYCR Statistical Year book 2001, MNHCR, Geneva, p. 116.

ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №