Цей процес характеризується змінами і рухливістю. ПП у зв’язку з цим розглядають як взаємодію суб’єктів і об’єктів виховання, спрямовану на вирішення задач освіти і загального розвитку вихованців. Процесуальними компонентами є не педагоги і вихованці, не умови виховання, а мета, зміст, методи і засоби , форми взаємодії педагогів та вихованців, досягнені результати. Їх можна назвати:

- Цільовий (мета);

- Змістовий (зміст);

- Організаційно-діяльнісний;

- Аналітико-результативний.

Єдність компонентів ПП , їх зв’язків і властивостей складають структуру ПП. Крім педагогів і учнів, у системі взаємодіють керівництво навчального закладу і педагогічний колектив.

Внутрішньою рушійною силою ПП є протиріччя між вимогами пізнавального, трудового, практичного, суспільно-корисного характеру і можливостями їх реалізації.

2. Закономірності педагогічного процесу.

1. ПП зумовлений вимогами і можливостями суспільства у формуванні всебічно розвинутої особистості та колективу.

2. Ефективність ПП залежить від умов (матеріальних, гігієнічних, естетичних, морально-психологічних).

3. У ПП закономірно пов’язані навчання, виховання, освіта, розвиток, самодіяльність, самовиховання, педагогічне керування.

4. Ефективне функціонування ПП залежить від єдності дій всіх суб’єктів виховання.

5. Суспільно зумовлені задачі виховання залежать від вікових та інших особливостей дитини, рівня розвитку колективу.

6. Зміст конкретного ПП зумовлений поставленими задачами.

7. Методи і засоби виховання зумовлені задачами і змістом у конкретній ситуації.

8. Форми організації ПП зумовлені його задачами , змістом, методами і засобами виховання.

9. Тільки цілісне врахування внутрішніх і зовнішніх факторів, взаємозв’язків ПП забезпечує досягнення максимальних результатів.

Етапи педагогічного процесу.

1) Підготовчий– педагогічна мета втілюється у спрямованості і структурі змісту навчального плану , програм навчання і виховання, підручниках, методичних розробках, що розкривають форми і методи навчально-виховної роботи. На підготовчому етапі створюється навчально-матеріальні, гігієнічні, морально-психологічні, естетичні умови. Розподіляється час, планування змісту, форм, методів навчання, реалізується у тематичних і поурочних планах, планах виховної роботи…Цей етап включає і діагностику реальних можливостей учнів, рівня їх освіченості, вихованості, розвитку.

2) Основний(здійснення ПП) – складається з елементів:

- постановка й роз’яснення мети, задач діяльності;

- реалізація вибраних методі, засобів, форм організації ПП;

- забезпечення взаємодії всіх суб’єктів виховання;

- створення сприятливих умов;

- здійснення різноманітних заходів стимулювання активності;

- оперативний контроль – зворотний зв’язок.

3) Заключний(аналіз результатів) – виявлення ступеню реалізованих задач, причин невідповідності мети і результату ( аналіз, спостереження, обговорення, самоаналіз, проектування заходів з усунення недоліків..)

ПП – це спосіб організації виховних стосунків, цілеспрямований відбір і використання зовнішніх факторів розвитку учасників. ПП створюється педагогом.

Мета ПП – відбиває кінцевий результат прагнень учня і педагога.

Принципи - призначені для визначення напрямків досягнення мети..

Щоб ПП запрацював необхідне педагогічне керування.

Структура та функції сучасної системи освіти України.

План.

1. Поняття про систему освіти України.

2. Освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти та післядипломна освіта.

3. Україна і Болонський процес.

1. Система освіти – це сукупність навчальних і навчально-виховних закладів, які відповідно до законів забезпечують загальну, середню, і вищу освіту та здобуття спеціальності . Закон України «Про освіту» (ст. 3) гарантує громадянам право на безкоштовну освіту в усіх державних закладах незалежно від раси, статі, національного, соціального, майнового стану, релігії тощо. Це право забезпечується:

- мережею закладів освіти державних та інших форм власності;

- відкритим характером закладів освіти;

- різними формами навчання (стаціонарна, заочна, вечірня, екстернат).

З 2003 – 2004 року в практику зош України втілюється Концепція профільного навчання, яка ґрунтується на основних положеннях Концепції ЗСО (12-річна школа). Освіта в Україні є світською, відділеною від релігійного виховання, проте, за бажанням учнів/батьків деякі релігійні предмети можуть вивчатись у навчальних закладах.

Система освіти складається з навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Структура освіти:

- Дошкільна освіта;

- Загальна середня освіта;

- Позашкільна освіта (спортивні школи, студії мистецтв..);

- ПТО (ПТУ, ліцей, училище, навчальний центр..);

- Вища освіта (технікуми, училища, коледжі, університети, інститути, академії, консерваторії);

- Післядипломна освіта (академія, інститут);

- Аспірантура;

- Докторантура;

- Самоосвіта (ЗМІ, бібліотеки, народні університети..).

Наукові ступені:

- Кандидат наук;

- Докор наук.

Вчені звання:

- Старший науковий співробітник;

- Доцент;

- Професор.

Рівні акредитації вищих навчальних закладів.

І рівень –технікуми, училища та прирівняні до них – молодший спеціаліст;

ІІ рівень – коледжі та прирівняні до них – бакалавр;

ІІІ рівень – університет, інститут, академія, консерваторія - спеціаліст, магістр.

ІУ рівень - університет, інститут, академія, консерваторія - спеціаліст, магістр.

2. Освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти.

1) Молодший спеціаліст - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої світи особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула неповну вищу освіту, спеціальні уміння і знання, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

2) Бакалавр – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту , фундаментальні і спеціальні знання та уміння щодо узагальненого об’єкту праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

3) Спеціаліст – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання достатні для виконання завдань та обов’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

4) Магістр – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов’язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності , що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Післядипломна освіта.

Це спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки шляхом поглиблення , розширення і оновлення професійних знань, умінь, навичок, отримання іншої професії на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду.

Перепідготовка - отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду.

Спеціалізація - набуття особливої здатності виконувати окремі завдання та обов’язки, які мають особливості в межах спеціальності.

Розширення профілю (підвищення кваліфікації) – набуття особою здатності виконувати додаткові завдання та обов’ язки в межах спеціальності.

Стажування – набуття особою досвіду виконання завдань та обов’язків певної спеціальності.

123 4 5 6