|
Дайте визначення основних педагогічних понять та розкрийте взаємозв’язок між ними.
Основні педагогічні поняття: Виховання, навчання, освіта, самовиховання, перевиховання, розвиток, навичка, формування особистості, вміння, знання, соціальна педагогіка. Виховання — не простий процес, а цілеспрямований, бо наша мета — виховати всебічно і гармонійно розвинену особистість, він вимагає відбору засобів виховання, певних умов, тривалості, накопичення якостей особистості. Існує багато визначень виховання, а найвдаліше трактується як передача старшими поколіннями й активне засвоєння новими поколіннями соціального досвіду, необхідного для життя і праці. Таке визначення "підігнано" до умов школи, коли старший передає досвід молодшому. Національне виховання — це виховання дітей на культурно-історичному досвіді свого народу, його традиціях, звичаях, обрядах, багатовіковій мудрості й духовності. Воно духовно відтворює в дітях народ, увічнює в підростаючих поколіннях як специфічне, самобутнє, що є в кожній нації, так і загальнолюдське, спільне для всіх націй. Навчання — це цілеспрямований процес взаємодії вчителів і учнів, під час якого здійснюється освіта людини. Але оскільки існує неперервна освіта, яка охоплює і післяшкільний період, то навчання слід розглядати як цілеспрямований процес взаємодії двох сторін та оволодіння учнями системою наукових знань, пізнавальних умінь і навичок. Освіта — це результат організованого навчання і самостійного засвоєння знань, формування на їх основі наукового світогляду, моральних та інших якостей особистості, розвиток її творчих .сил і здібностей. Головне призначення освіти — підвести до самоосвіти. Самоосвіта — цілеспрямована робота людини над самовдосконаленням в інтелектуально-духовному, морально-вольовому, естетичному та фізичному напрямах. Самоосвіта необхідна у зв'язку з науково-технічним прогресом. Самовиховання — систематична і свідома діяльність людини, спрямована на вироблення і вдосконалення своїх позитивних якостей та подолання негативних. Перевиховання — індивідуальна цілеспрямована робота дорослих з усунення недоліків у важковиховуваного або педагогічно занедбаного учня. Перевиховання тісно пов'язане з соціальною педагогікою, яка є основою роботи не лише школи, а й інспекцій у справах неповнолітніх при РВВС, органів опіки і піклування. Соціальна педагогіка — окрема галузь теорії виховання, яка охоплює виховну діяльність позашкільних установ: роботу школи і педагогів з батьками учнів; працю в інспекціях РВВС із неповнолітніми; культурно-освітню педагогічну діяльність у клубах і бібліотеках, їхніх дитячих секторах; особливості навчально-виховного процесу в інтернатних установах, дитячих будинках і групах продовженого дня. Розвиток (формування) особистості — це процес і результат її змін під впливом середовища, спадковості, навчання і виховання. У живому педагогічному процесі всі педагогічні категорії між собою взаємопов'язані та взаємообумовлені. Формування особистості –становлення людини, як соціальної істоти, яке приходить у результаті впливу середовища та виховання на внутрішні фактори. Уміння –це сформовані у учнів здібності виконувати певні дії на основні отриманих знань . Уміння проявляються в діяльності. Навичка –автоматизована дія. Дія, яка доведена до автоматизму і здійснюється дітьми швидко, ефективно, при відсутності концентраці уваги на виховання.
10) В контакті ДНЗ і школи визначають 3 взаємопов`язаних аспекти : 1) інформаційно - просвітницький - передбачає взаємне ознайомлення вчителів та вихователів з завданнями навчально- виховної роботи в ДНЗ та школі., вивчення програм , знайомство з особливостями дітей певного віку. Форми зв`язку: · Сімейно – педагогічні наради з проблем наступності , готовності дитини до школи. · Семінари – практикуми по обговоренню спільних проблем з програм. · Обмін лекціями про вікові особливості дітей , труднощів переходу з дит. садка до школи. 2)методичний аспект передбачає взаємне ознайомлення з методами і формами навчально – виховної роботи з дітьми старшої групи та першокласників , встановлення наступності. Форми зв`язку : · Взаємовідвідування педагогами ДНЗ і школи уроків і занять з послідуючим спільним обговоренням відкритих уроків і звнять. · Участь у семінарах - практикумах з окремими методиками. · Педагогічні наради з обміну трудовим досвідом. 3) практичний аспект визначає передчасне знайомство майбутніх учнів з вчителем , відвідування вихователем колишніх вихованців. Форми зв`язку: · Відвідуваня вчителем старших груп для знайомства з майбутніми учнями. · Спостереження за їхньою діяльністю , поведінкою. · Бусіда з вихователем , знайомство з характерами дітей. · Присутність вихователя на уроці в школі . · Бесіда з вчителем з причин неуспішності.
11)Дидактика — галузь педагогіки, яка розробляє теорію освіти І навчання, виховання у процесі навчання. Термін цей вживається в педагогічних працях з XVII ст. Я.-А. Коменський у «Великій дидактиці» (1657) розробив зміст освіти, дидактичні принципи, методи навчання, вперше обґрунтував класно-урочну форму навчання. Його дидактична концепція зводилася до таких основних положень: 1) джерелом пізнання є зовнішні органи чуттів; на основі чуттєвих сприймань у процесі навчання учні пізнають явища, переходять від конкретного до абстрактного, від простого до складного; 2) учні засвоюють знання не пасивно, а аналізують досліджувані речі, «відкривають» невідомі для себе явища, обговорюють, повторюють, виявляючи при цьому певну активність і самодіяльність; 3) у процесі навчання з'ясовуються причинні зв'язки явищ; 4) навчання повинно бути легким, приємним, викликати в учнів бажання вчитися й водночас має забезпечувати глибокі та міцні знання; 5) результат навчання — освічена людина, яка вміє використовувати здобуті знання в житті, у практичній діяльності
Принцип навчання – це основоположні ідеї, вихідні положення, які визначають зміст, форми і методи навчальної роботивідповідно до мети виховання і закономірностей процесу навчання. Принцип науковості. Принцип науковості вимагає, аби виучувані учнями знання відображали досягнення сучасної науки і методи наукових досліджень. Учні мають засвоювати достовірні факти, явища,розуміти сутність законів, бачити перспективи нових наукових пошуків. Важливо залучати школярів до самостійних досліджень, озброювати доступними методами дослідницької роботи. Все це має передусім сприяти формуванню наукового світогляду вихованців .
Принципи активності та самостійності у навчанні. Процес оволодіння знаннями – це результат активної самостійної пізнавальної діяльності. Учитель не має змоги «передавати» знання. Він може лише спонукати учня до навчальної праці, озброїти методами такої роботи. 12) Права та обов`язки педагогічних працівників Згідно з п. 1 статті 55 закону України «Про освіту» педагогічні та науково-педагогічні працівники мають право на:
Відповідно до п. 1 статті 56 закону України «Про освіту» педагогічні та науково-педагогічні працівники забов'язані:
У cтатті 28 закону України «Про загальну середню освіту» зазначено, що права та обов'язки педагогічних працівників системи загальної середньої освіти визначаються Конституцією України [254к/96-ВР], законом України «Про освіту», Кодексом законів про працю України [322-08], цим законом та іншими нормативно-правовими актами. Відпустки - це найбільший за обсягом час відпочинку. Державні гарантії та відносини, пов'язані з відпусткою як одним із видів відпочинку, регулюються Конституцією України, законом України "Про відпустки", Кодексом законів про працю України, іншими законами та підзаконними нормативно-правовими актами Право на відпустку Відповідно до статті 2 закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах із підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої приналежності, а також працюють за трудовою угодою фізичної особи. Право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості зі збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього закону. Види відпусток
1) щорічні відпустки - основна відпустка (стаття 6); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15); 3) творча відпустка (стаття 16); 4) соціальні відпустки - відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (стаття 19); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток. |
|
|