- 4-й варіант:1-й рік життя – 12 мм папула, 2-й рік – 12 мм папула, 3-й рік – 12 мм папула. Можливо наступний варіант: 1-й рік життя – 10 мм папула, 2-й рік – 10 мм папула, 3-й рік – 12 мм папула.

Діти і підлітки з “віражом” туберкулінових реакцій підлягають обов’язковому обстеженню і спостереженню в протитуберкульозному диспансері, тому що поява чутливісті до туберкуліну, достовірний ріст її та гіперергічна реакція на туберкулін можуть бути першими проявами розвитку туберкульозу.

Дітей з “віражем” туберкулінової проби або для вирішення питання етіології алергії (післявакцинальна чи інфекційна) направляють до лікаря-фтизіатра з необхідною документацією і результатами проведеного обстеження.

Показання для направлення до фтизіатру:

- діти і підлітки в ранньому періоді первинного туберкульозного інфікування («віраж» туберкулінової проби) незалежно від рівня реакції Манту з 2 ТО і від наявності факторів ризику щодо захворювання на туберкульоз;

- діти і підлітки з гіперергічними реакціями Манту з 2 ТО незалежно від наявності факторів ризику;

- діти і підлітки із збільшенням чутливості до туберкуліну впродовж року на 6 мм і більше (за даними реакції Манту з 2 ТО);

- діти і підлітки з поступовим збільшенням чутливості до туберкуліну на протязі декілька років з утворенням середньої інтенсивності і високо інтенсивних реакцій Манту від наявності факторів ризику щодо захворювання на туберкульоз;

- діти і підлітки з монотонною чутливостю до туберкуліну при утворенні середньо- і високо інтенсивних реакцій і при наявності двох і більш факторів ризику щодо захворювання туберкульозом.

Необхідні дані при направленні дітей і підлітків до фтизіатру:

- проведення вакцинації БЦЖ і ревакцинації – терміни, місце проведення вакцинації, результат, динаміка розвитку прищеплювального знаку;

- щорічні туберкулінові проби з народження до моменту направлення до фтизіатра;

- наявність, тривалість контакту з хворим на туберкульоз;

- результати флюорографічного обстеження оточення дитини (не тільки батьків, але й всіх дорослих, що мешкають в приміщенні з дитиною);

- перенесені гострі, хронічні, алергічні захворювання;

- попередні обстеження у фтизіатра, якщо такі мали місце;

- результати клініко-лабораторного обстеження (загальний аналіз крові, сечі);

- висновки відповідних спеціалістів при наявності супутньої патології;

- соціальний анамнез дитини або підлітка (умови проживання, матеріальне забезпечення, алкоголізм, наркоманія дорослих, дитини).

Питання про діагностику інфікування МБТ і показання для додаткового до обстеження в протитуберкульозному диспансері визначає лікар-педіатр загальної лікувальної мережі, верифікацію діагноза і встановлення етіології туберкулінової чутливості здійснює фтизіопедіатр.

У тих випадках, коли немає чітких медичних відомостей про динаміку туберкулінової чутливості, дати ревакцинації БЦЖ і лікар має у своєму розпорядженні дані лише про одну позитивну пробу Манту, при проведенні диференційної діагностики між інфікуванням або поствакцинальною алергією необхідно вивчити можливість контакту з хворим на активний туберкульоз легень у даний час або в минулому, оцінити поствакцинальний рубець (якщо він є) і, по можливості, встановити за непрямими даними час ревакцинації БЦЖ.

Наявність контакту із бактеріовиділювачем, клінічної симптоматики, підозрілої на туберкульозне зараження, вираженого або гіперергічного характеру туберкулінової реакції, зміни гемограми, що збігаються із строками постановки туберкулінових проб, а також їхній характер – сукупність всіх ознак або декількох з них вказує на недавнє інфікування. При оцінці гемограми особливу увагу варто звернути на появу палочкоядерного зсуву, зниження відсотка лімфоцитів, збільшення моноцитів і ШОЕ. Виявлення чітких слідів перенесеного туберкульозного процесу, особливо якщо вони документовані і на попередніх флюорограмах, дає змогу оцінювати позитивні реакції на туберкулін як наявність інфікування обстеженого в минулі роки.

Туберкулінові проби у дорослих застосовують для виявлення неінфікованих осіб і проведення їм протитуберкульозного щеплення; для діагностики пізнього первинного інфікування; для виявлення гіперергічних реакцій на туберкулін у раніше інфікованих туберкульозом осіб; для оцінки інфікованості туберкульозом як епідемічного показника. Туберкулінодіагностику в дорослих доцільно використовувати в поєднанні із рентгенофлюорографічним обстеженням.

Відмінності між післявакцинальною і інфекційною алергіями

При вирішення питання про те, чи пов’язана дана позитивна реакція Манту в дитини (підлітка) з зараженням інфекцією (інфікуванням мікобактеріями, МБТ), чи вона відображає післявакцинальну алергію (пов’язану з імунітетом на введення вакцини БЦЖ) слід враховувати:

- інтенсивність позитивної туберкулінової реакції;

- кількість проведених щеплень БЦЖ;

- наявність і розмір післявакцинальних рубчиків;

- термін, що минув після щеплення;

- тривалість післяслідової реакції на місті введення туберкуліну;

- наявність чи відсутність контакту з хворим на туберкульоз;

- наявність клінічних ознак захворювання.

Післявакцинальна алергія має меншу інтенсивність і тенденцію до її позбавлення при динамічному спостереженні порівняно з інфекційною алергією. Середній розмір інфільтрату при післявакцинальній алергії - 7-9 мм, при інфекційній – 11-12 мм. При наявності виражених рубчиків (6-9 мм і більше у діаметрі) туберкулінові реакції з інфільтратом 12 мм і більше можуть імітувати інфекційну алергію, а насправді є виявленням післявакцинальної алергії. У диференціюванні таких реакцій допомагає динамічне спостереження за інтенсивністю реакцій, які мають тенденцію до послаблення через півтора і більше років після щеплення БЦЖ.

При огляді папула, пов’язана з інфікуванням МБТ, має чітко обкреслений вид, яскраво-червоного кольору, підноситься над поверхнею шкіри. Післяслідова (пігментація) реакція при інфекційній алергії зберігається більше 2-х тижнів.

Гіперергічні реакції (17 мм і більше) не характерні для післявакцинної алергії.

Контрольні питання:

1. Форми та методи організації профілактичних обстежень на туберкульоз дітей і підлітків.

2. Основні положення Інструкції по проведенню туберкулінових проб, показання для проведення

реакції Манту, оцінка результатів реакції.

3. Відмінності післявакцинальної та інфекційної алергії.

4. Ціль щорічного проведення реакції Манту безсумнівно інфікованим на туберкульоз дітям і

підліткам.

5. Відбір дітей і підлітків для ревакцінації.

6. Противопоказання для проведення проби Манту.

7. Використання реакції Манту при обстеженні дорослого населення.

8. Роль лікарів загальної медичної мережі, фтизіатра в організації та проведенні профілактичних

оглядів дітей і підлітків.

9. Підготовка медсестер для постановки проби Манту. Набір інструментарію, що необхідний для

проведення проби Манту при обстеженні контингентів.

10. Як і ким складається план проведення туберкулінових проб та обраховується спожитий

туберкулін, організація бригад для туберкулінодіагностики та вакцінації.

Література:

1. Наказ МОЗ України № 233 від 29.07.96 (“Інструкція про застосування туберкулінових проб).

2. Грицова Н.А., Усанова В.А. Диагностическое значение и эффективность пробы Манту с 2 ТЕ

ППД-Л для раннего выявления туберкулёза у детей // Український пульмонологичний журнал.

– 2000. - № 1. – С.33-36.

3. Раннее выявление и специфическая серопрофилактика туберкулёза среди детей и подростков.

Методическ. рекомендации / Коваленко Б.А. и др. – Запорожье, 2000.

Предыдущая 9 10 11 12 13 14 151617 18 19 20 21 22 23 24 Следующая