ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Сертифікація продовольчих товарів

Ключові слова та поняття: атестація виробництва, біобезпека, ветери­нарний сертифікат, генетично модифіковані організми (ТМО), заява про відпо­відність, знак відповідності, знак сертифікації, ідентифікація харчової проду­кції, інспекційний контроль, карантинний сертифікат, Комісія "Codex Alimentarius», контроль, ліцензія, мікробіологічні показники, норми безпеки, порядок сертифікації продовольчих товарів, правила обов'язкової сертифікації харчових продуктів, показники безпеки, продовольча безпека продовольча си­ровина, продукти тривалого зберігання, роздрібна торгівля, санітарно-гігієні­чний висновок, система управління безпечністю харчових продуктів, система ХАССП (НАССР), схеми сертифікації продовольчих товарів, токсичність, фіто-санітарний контроль, харчова продукція, швидкопсувні продукти

У сучасному світі така інтегральна категорія, як продовольча безпека, стає синонімом безпеки не тільки безпосередньо споживача харчових продуктів, а й економічної безпеки держави та перспективи виживання людства в цілому. Саме тому для забезпечення глоба­льної продовольчої безпеки міжнародні організації — ООН. Світова організація торгівлі (WTO). Світовий банк та Комітет всесвітньої продовольчої безпеки, здійснюючи постій­ниймоніторинг чисельності населення та рівня його життєзабезпечення (у першу чергу, харчовими продуктами), визначають наявні та перспективні запаси продовольства, доступ­ність їх для населення країн. У разі необхідності (природні катастрофи, здійснення спеціальних програм економічного та соціального розвитку) розвинені країни світу організовують гуманітарну продовольчу допомогу іншим країнам для постачання населенню достатньої кількості продуктів харчування.

Раціонально розглядати систему продовольчої безпеки з двох позицій економічної та соціальної. Так. на загальнодержавному економічному рівні продовольча безпека зумовлюєть­ся балансом виробництва іа споживання, що забезпечується гармонійним, стосовно темпів зростання попиту, розвиїком сільського господарства, харчової іа інших споріднених галузей промисловості, збалансованою інфраструктурою розподілу запасів і джерел товарних потоків.

Індикативно — це характеризується ступенем забезпеченості країни власними продо­вольчими товарами, співвідношенням експорту та імпорту, життєво важливими видами продукції (наприклад, енергоносіями), рівнем державних резервів продовольства.

Система управління безпечністю харчових продуктів (СУБХП)- це насамперед запобіжна система, яка передбачає проведення систематичної ідентифікації, оцінювання та контролю небезпечних чинників (біологічних, хімічних, фізичних, генно-інженерних) у критичних точках технологічного процесу. Система управління безпечністю харчових продуктів базується на безумовному використанні організацією-виробником вимог чинних санітарних норм і правил. Схема взаємодії основних процесів СУЬХГІ надана на рис. 2.7.1.

 

В Європі та світі винайдено досить дієві механізми щодо безпечності харчових про­дуктів. Так, в Євросоюзі вже декілька років діють кодекси документів із стратегії безпеч­ності харчових продуктів - «Зелена» та «Біла» книги, набула чинності родина міжн­ародних стандартів ISO 22000 «Системи менеджменту безпеки харчових продуктів»1 (див. параграф 1.6.), що удосконалює систему безпеки продовольства. Вироблені Дирек­тива 93/43/ЄЕС від 14.06.93 р. «Про гігієну харчових продуктів та Кодекс Аліментаріус» та Директива 2001/95/ЄС «Про загальну безпеку продукції» від 03.12.2001 p., що містять вимоги до систем менеджменту безпечності харчових продуктів: а також Директива 2001/18/ЄС від 17.08.2002 р. «Про навмисне вивільнення генетично модифікованих орга­нізмів у довкілля» (раніше 90/220/СС), яка є «матір'ю» всіх законів СС щодо генетично модифікованих організмів і встановлює нові стандарти безпеки, спрямовані на захист дов­кілля та охорону здоров'я громадян. Складено «Рекомендований міжнародний звід правил

1. ISO/TS 22003. Системи менеджменту безпечності харчових продуктів. Вимоги до органів, то здійснюють аудит і сертифікацію систем менеджменту безпеки харчових продуктів.

2. ISO/TS 22004:2005. Системи менеджменту безпечності харчових продуктів. Настанова із застосування ISO 22000:2005.

3. ISO 22000:2005 Системи менеджменту безпечності харчових продуктів. Вимоги до будь-яких організацій харчового ланцюга.

 

Харчової гігієни» («Recommcnded International Code of Practice-General Principles of Food Hygiene»— рекомендації CAC/RCP 1-1969 (Rev.4-2003)).

ОСНОВНІ особливості нових міжнародних документів полягають у відході від рекомен­даційною характеру старих документів та обов'язковості виконання нових вимог. Вважа­ють, що вони є більш гнучкими, але більш суворими.

Слід зазначити, шо вирішення проблеми безпечності харчових продуктів, передусім, пов'язано з діяльністю таких впливових міжнародних організацій, як Експертна комісія з про­довольства при ООН «Codex Alimenlarius» (САС), Організація з питань продовольства та сіль­ського господарства ООН (FAO), Консюмерський Інтернаціонал (Consumer International — CI), Міжнародна організація з стандартизації (ISO), Світова організація торгівлі (WTO), Всесвітня організація охорони здоров'я (WHO), Європейська організація з якості (EOQ) та ін.

Так, Комісію «Codex Alimentarius» (лат. — «Кодекс харчових продуктів»), міжурядо­вий нормотворчий орган, було створено у 1963 р. згідно зі спільною програмою FAO'WHO. Завданням САС с розроблення міжнародних стандартів і подібних документів щодо безпечності та якості харчових продуктів з метою захисту здоров'я споживачів і за­безпечення доброчинної практики у торгівлі харчовими продуктами. Схвалені нормативні документи опубліковано в «Codex Alimentarius». Станом на лютий 2006 року до складу Комісії входять 173 держави-члени і одна організація-член (Європейський Союз), репрезе­нтуючи 98 % світового населення. Засновники САС (FAO і WHO) наділили її ше однією суміжною функцією: координувати всі роботи зі стандартизації харчових продуктів, вико­нувані міжнародними урядовими та неурядовими організаціями. З того часу ці організації беруть участь у роботі Кодексу як спостерігачі, здійснюючи неоціненну технічну експер­тизу і забезпечуючи узгодженість між Кодексом та їхньою власною роботою.

Одним з найстаріших постійних спостерігачів у Кодексі є Міжнародна організація з стандартизації (ISO). Традиційно роботи САС та ISO доповнювали одна одну в царині ме­тодів аналізування, відбирання зразків і стандартизації для деяких об'єктів споживання. Методи аналізування і відбирання зразків, підтверджені САС для включення в стандарти на причетні до Кодексу об'єкти споживання, мають посилки на численні стандарти ISO. Загальнінастановчі документи щодо відбирання зразків та аналізування також посилають­ся на відповідні стандарти ISO. Комітет Кодексу з методів аналізування і відбирання зраз­ків є базою для такого співробітництва. Діяльність ISO з розроблення міжнародних стан­дартів, головним чином для промисловості, розглядається як додаткова до роботи САС. шо створює стандарти та подібні документи переважно для використання урядами.

Світова організація торгівлі (WTO) у 1995 р. додала новий важливий аспект до «Codex Alimentarius», пов'язаний з міжнародною торгівлею. Оскільки в центрі уваги зали­шається безпека продовольства, стандарти, настанови і рекомендації, прийняті САС, роз­глядаються як міжнародні стандарти відповідно до «Угоди із застосування санітарних і фітосанітарних норм» (Угода SPS). Інші положення документів Кодексу, шо торкаються таких моментів, як якість та маркування продуктів, пов'язані з «Угодою з технічних бар'є­рів у торгівлі» («Кодекс GATT/WTO»). Ці угоди WTO зробили документи Кодексу автори­тетними еталонами для міжнародної гармонізації. Пізніше з'явилися нові розробки у сферах, пов'язаних з продовольчою безпекою. У 1993 р. САС схвалив «систему ХАССП» (англ. — «Hazard Analysis Critical Control Points» — HACCP) — «Настанову із застосування Системи

 

аналізу ризиків і критичних контрольних точок». Толі цю схему Кодекс рекомендував як підхід до менеджменту ризиків, породжуваних харчовими продуктами.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти