ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Становлення міжнародної системи охорони суміжних прав

У 1934 р. Міжнародна конфедерація товариств авторів І ком­позиторів підписала у гаду я Міжнародною федерацією виробників фонограм, відповідно до якої на наступній конференції з перегляду Бернської конвенції мали порушити питання про включення до Конвенції положення про охорону фонограм від недозволеного тиражування та виплату справедливої винагороди за передачу фонограм в ефір і використання їх у кінематографії.

Питання про охорону прав виконавців було розглянуто в 1939 р. на сесії Міжнародної організації праці (МОП) у Самадені.

Бюро Бернського союзу підготувало відповідні проекти, роз­глядові яких перешкодив початок Другої світової війни.


Питання про охорону прав виконавців і виробників фонограм було знову порушене у 1948 р. на Брюссельській конференції з перегляду Бернської конвенції, проте спроби падати виконавцям і виробникам фонограм права, аналогічні правам авторів, не увін­чалися успіхом.

Різні комітети експертів свого часу підготували проекти кон­венцій, що передбачали охорону Інтересів організацій ефірного мовлення: Римський протокол (1951), протокол, підготовлений під егідою МОП (1957), Монакський проект (1957), підготовле­ний групою експертів, яку скликали ВОІВі ЮНЕСКО.

У 1960 р. у Гаазі Комітет експертів, скликаний ВОІБ, ЮНЕСКО та МОП, підготував проект конвенції, який взяли за основу на Дипломатичній конференції в Римі, де було погоджено остаточ­ний текст Міжнародної конвенції про охорону інтересів вико­навців, виробників фонограм і організацій мовлення (Римської конвенції) від 25 жовтня 1961 р.

Існують також інші міжнародно-правові договори, що стосу­ються окремих видів суміжних прав: Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтво­рення їхніх фонограм (1971); Брюссельська конвенція про роз­повсюдження несучих програми сигналів, що передаються через супутники (1974); Договір ВОІВ про виконання і фонограми (1996).

ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ПАТЕНТНОГО ПРАВА

3.1. Періодизація Історії патентного права

В історії патентного права виокремлюють три важливі періоди:

період привілеїв (XV—XVIII століття): суверен надавав мо­
нополію на власний розсуд; важливу роль відігравала концепція
корисності, іноді фаворитизму;

період національних патентів (1790-1883 роки): будь-який
винахідник мав право подати заявку на патент, видача якого за­
лежала виключно від об'єктивних умов; охорону місцевих вина­
ходів за рубежем не практикували;

період інтернаціоналізації (від 1883 року дотепер): охорона
винаходів за межами країни походження розвивається разом із
міжнародною торгівлею, міжнародні або регіональні конвенції
сприяють цьому розвитку.

2' 35


Перші привілеї

Привілей є документом, за яким суверен надає особливе пра­но окремій особі. Привілеї могли містити різні права. Підстави для їх надання теж були різними. Найпершими привілеями, ідо їх надавали на використання нової техніки, могли користуватися як винахідники в сучасному розумінні, так і особи, які впроваджу­вали техніку, вже нідому за рубежем. Суверен був зацікавлений у тому, щоб інновація допомагала скоро піти імпорт за рахунок роз­витку внутрішнього виробництва.

Венеціанська Республіка першою прийняла положення про цю форму привілеїв, «Парте Венеціана» (1474). Його оснонні прин­ципи зберігають актуальність дотепер: «Владою теперішніх зборів виголошується рішення: кожний, хто в ньому місті розробить будь-який новий і такий, що містить творчу думку, пристрій... повинен подати про це заяву до міського управління, щойно цей пристрі й буде доведений до такої міри досконалості, що його мож­на буде створити та використати. ].їез зголи автора та дозволу його на будь-якій нашій території та в будь-якому місці всім іншим забороняється протягом 10 років створювати... за формою чи виг­лядом подібний пристрій. Якщо, незважаючи на це. будь-хто ви­готовить... то автор може вільно притягти його до відповідаль­ності...»1.

Вже в цьому положенні закладено принципи, на яких базують­ся сучасні патенти: корисність нових винаходів для держави, ви­ключні права першого винахідника на обмежений період, пока­рання за порушення права.

3.3. Особливі привілеї королівської влади Англії

Практика передачі технологій і створення нових виробництв була започаткована в Англії у XII ст., і до XIV ст. особливі при­вілеї королівська влада надавала окремим особам для захисту їх під час заснування нових виробництв за імпортованою техноло­гією.

Ця охорона набувала форми надання тому, хто впроваджує попу технологію, виключного права використовувати її на пері­од, достатній для її налагодження та навчання інших користува­тися нею. Виключне право було для нього щитом у важкі роки


становлення та своєрідною компенсацією за впровадження у дер­жаві нового виробництва.

Патентні грамоти.Тимчасові права посвідчували переважно патентні грамоти, що означає «відкриті листи*, які мали таку назиу тому, що печатка знаходилася з лицевого боку розгорнуто­го аркуша. Такі грамоти виконували функцію офіційного спові­щення громадськості про надані права.

Задумана первісно для підтримки нових виробництв, ця сис­тема надання прав перетворилася на об'єкт зловживань з метою поповнення королівських доходів. У парламенті пролунали про­тести, королівська влада була змушена погодні ися на те, щоб кон-ф.іікіиз приводу патентів розглядали в судовому порядку.

Справа «Сукнороби з ІпсвІча*.Під час судового розгляду справи «Сукнороби з Іпсвіча» було зазначено: «Та якщо хтось за­провадив новий винахід у нове виробництво в королівстві з ризи­ком для свого життя і з витрачанням своїх коштів або запасів тощо чи хтось зробив будь-яке нове відкриття, то в цьому разі король із власної прихильності га милості для компенсації його коштів і зусиль може встановити, що тільки він матиме право користува­тися ним виробництвом або торгівлею протягом певного часу, оскільки людям у королівстві ще не відомо про нього і вони не мають знань і майстерності для його використання. Проте, коли патент припинить дію, король не може надати його знову*1.

Положення про монополії.Зловживання з приводу надання особливих приймали місце до 1628 р., коли було прийнято Поло­ження про монополії. Воно оголосило недійсними всі монополії, винятки і надання прав, окрім «усіх патентних грамот і привілеїв строком на 14 або менше років, які будуть надані пізніше, на вик­лючне виробництво або створення нових виробництв у цьому королівстві справжньому та першому винахіднику цих вироб­ництв, якими не мають права користуватися інші особи па час дії таких патентних грамот і надання прав*'.

Надання прав виключно на процесуальних умовах.Систе­ма привілеїв розпивалася в Англії завдяки діяльності судів у на­прямку системи надання прав, грунтованої виключно на проце­суальних умовах. Деякі з них, наприклад надання детального опису, який вимагали з 1711 р., були провісниками сучасних патентів.


 



1 Крапец В. От идеи до конвейєра. - М.: Прогресе. 1976. - С. 57.


1 Введенії є в ивтеллектуальную собственность. - ВОИС, 199Й. - С. 18. ' Там само.


Національні патенти

Перші патентні закони.СІІІЛ (1790) і Франція (1791) майже одночасно прийняли закони про видачу патентів усім винахідни­кам, за дотримання певних об'єктивних умов. Ст. 1 французького закону відзначала: «Будь-яке відкриття або новий винахід у будь-якому виді виробництва є власністю його автора, внаслідок нього закон мас гарантувати йому всебічне і повне користування ним відповідно до умов і на строк, який буде встановленні! далі*1.

Законодавець опікувався і національними інтересами. Так. прийнята в 1793 р. поправка до закону СШ А дозволяла надавати патенти лише громадянам цієї країни, а у Франції особу, яка впро­ваджувала зарубіжну техніку, прирівнювали до справжнього ви­нахідника. Винахідник, який одержував патент за рубежем, одер­жавши його до того у Франції, втрачав право користуватися ос­таннім.

Нова патентна система.Нова патентна система набула поши­рення на початку XIX ст. в результаті застосування французько­го прана у країнах, завойованих Наполеоном. Проте в монархіч­них державах, які збереглися або були відмовлені після 1815 р., принцип привілеїв зберігся, хоча на практиці право на патент ви­знавали скрізь.

З поширенням промислової революції на інші країни відбуло­ся стрімке зростання кількості патентів. Якщо в 1815—1820 ро­ках СІЛА, Франція та Британія разом видавали понад 100 патентів нарік, то в 1850-1854 роках кожна з цих країн щорічно видавала понад 1000 патентів.

Відбулися і якісні вдосконалення. Тих, хто просто ввозив тех­ніку, перестали розглядати як винахідників, було розроблено кон­цепцію новизни, переглянуто і в ряді випадків спрощено фор­мальні вимоги. Майже скрізь, за винятком СШЛ, де експертизу ввели гі 1836 р„ переважала реєстраційна система.

Хоча іноземці, як правило, мали право одержувати місцеві па­тенти, патентування одного й того самого винаходу в ряді країн залишалося ще рідкістю, переважно за відсутності необхідності або через складність процедури.

Патенти та міжнародна торгівля.За таких умов патенти сприй­мали як перешкоду на шляху міжнародної торгівлі. У державах -членах Митного союзу німецьких держав до заснування об'єдна-

Ввеление в интеллектуальную гобственность. - ВОІ1С, 1998. -- С. 18-19.


ної імперії у XIX ст. патентоволоділець втрачав своє прано пере­шкоджати імпорту товарів, що підпадали під його патент, якщо їх було виготовлена в іншій країні - члені Митного союзу.

Здавалося, з розвитком торгівлі патентну систему скасують разом із митними бар'єрами. ] Іроте винахідники та промисловці плекали ідею міжнародної охорони винаходів. Так, під час Все­світньої промислової виставки 1873 р. у Відні Патентний конгрес представив різні пропозиції щодо цього. Тогочасна економічна криза не сприяла утвердженню ідей вільної торгівлі та відмови від патентів. Під час всесвітньої виставки у Парижі міжнародний конгрес розпочав підготовку рішення про міжнародну охорону промислової власності. Врешті-решт 20 березня 1883 р. на дипло­матичній конференції в Парижі була підписана конвенція, що зас­нувала Союз з охорони Промислової власності.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти