Тематика цих заходів має сприяти успішному виконанню програми практики, розкриттю перспектив розвитку і ефективного функціонування систем електропостачання та електроспоживання.

Приблизна тематика лекцій та бесід

§ Шляхи енергозбереження в умовах підприємства.

§ Енергетичний паспорт підприємства, його призначення та заповнення.

§ Основні правила технічної експлуатації споживачів електричної енергії.

§ Техніко-економічні показники енергетичного господарства підприємства.

§ Баланс споживання електричної енергії в умовах підприємства, його призначення та практичне використання.

Місця проведення екскурсій

Дільниці та підрозділи підприємства – бази практики.

Районна електрична підстанція, котельня.

Науково-експериментальні бази та підрозділи передових підприємств галузі.

Історичні та пам`ятні місця, музеї та виставки місць проведення практики.

Форми ТА методи контролю

Система поточного та підсумкового контролю виконання окремих розділів та всієї програми виробничої практики студентів вимагає від них виконання установленого режиму праці, часу початку та закінчення роботи, виконання правил ведення поточних записів у щоденнику, складання підсумкового звіту з практики, виконання графіку розподілу часу в період практики.

Особлива увага в процесі контролю повинна приділятись належному дотриманню вимог правил техніки безпеки, охорони праці, пожежної безпеки та санітарної гігієни.

Контроль, як правило, забезпечують керівники практикою в рамках своїх обов`язків (п.2.4) зі керівництва практикою, а також представники ректорату, відділів, кафедр університету.

Вимоги до звіту

Письмовий звіт є основним документом, що пред`являється студентом під час здачі заліку. Готовиться звіт кожним студентом індивідуально на базі матеріалів практики. Звіт викладається у формі пояснювальної записки. У склад звіту входять креслення, графіки, схеми, таблиці, ескізи та інші матеріали, що повинні висвітлювати виконання програми практики та індивідуальних завдань. Приблизний обсяг звіту 30–40 сторінок рукописного тексту. Титульна сторінка підписується автором, звіт перевіряє керівник практики від підприємства, підпис якого на титульній сторінці засвідчується печаткою. Печаткою засвідчується також відмітка про прибуття та вибування у щоденнику студента.

Перелік основних розділів для послідовного викладення матеріалів звіту:

· зміст;

· вступ;

· характеристика підприємства;

· організація виробництва та управління виробництвом;

· структура та функції енергогосподарства;

· схеми електропостачання;

· індивідуальне завдання;

· охорона праці, техніка безпеки;

· заключна частина;

· література.

Щоденник студента є водночас посвідченням відрядження на практику та журналом обліку роботи, що виконує студент.

Записи у щоденнику потрібно вести чітко, акуратно, чорнилом; один раз на тиждень необхідно здавати щоденник на перевірку одному з керівників практики. У відповідних розділах щоденника керівники практики записують свої зауваження, дають ділову характеристику на студента.

Допоміжні матеріали щодо оформлення пояснювальних записок (звітів з практики) приводяться у додатках А – Г.

Підведення підсумків практики

Підведення підсумків практики завершується захистом студентом звіту на кафедрі після закінчення практики, або в окремому випадку протягом перших днів початку тижня нового навчального року перед комісією, в яку входять керівник практики від університету, провідні викладачі кафедри, призначені завідуючим кафедрою.

До захисту звіту допускаються студенти, у яких заповнені, підписані та засвідчені печаткою щоденник та звіт.

Оцінюються результати практики з урахуванням знань, отриманих студентом в період практики, оцінок керівників практики від підприємства та університету, якості виконання індивідуального завдання, якості оформлення щоденника та пояснювальної записки.

У випадку отримання студентом незадовільної оцінки розглядається питання про його подальше перебування в університеті.

Література

1. Правила улаштування електроустановок, 2012.

2. Чунихин А.А. Электрические аппараты. – М.: Энергия, 1988. – 720 с.

3. Маліновський А.А. Основи електропостачання / А.А. Маліновський, Б.К. Хохулін – Львів: Львівська політехніка, 2005. – 324 с.

4. Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів. – К.: Основа, 1998. – 380 с.

5. Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів. – Харків: «Індустрія», 2007. – 272 с.

6. Справочник по проектированию электроснабжения / Под ред. Ю.Г. Барыбина и др. – М.: Энергоатомиздат, 1990. – 576 с.

7. Гольдстрем В.А. Справочник по экономии топливно-энергетческих ресуросов. / В.А. Гольстрер, Ю.Л. Кузнецов. – К.: Техника, 1985.

8. Справочник по электроснабжению промышленных предприятий: проектирование и расчет. / А.С. Овчаренко, М.Л. Рабинович, В.И. Мозырский и др. – К.: Техника. 1985.

9. Шестеренко В.Є. Системи електроспоживання промислових підприємств. Підручник. – Вінниця: Нова Книга, 2004. – 656 с.

10. Справочная книга по светотехнике / Под ред. Ю.Б. Айзенберг. – М.: Энергоатомиздат, 1983.

11. Энергоснабжение в освещении / Под ред. Ю.Б. Айзенберг. – М.: Знак, 1999. – 264 с.

12. Техніко-економічні розрахунки систем електропостачання промислових підприємств / За заг. ред.. О.І. Солов’я . – Черкаси, ЧДТУ, 2012. – 247 с.

13. Фокин В.М. Основы энергосбережения и энергоаудита / В.М. Фокин. – М.: Машиностроение – 1, 2006. – 256 с.

Додаток А

Структура звіту

Зразок титульної сторінки звіту приведено у додатку Г.

Зміст включає найменування усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають найменування) з зазначенням номерів сторінок, на яких починаються матеріали розділів, підрозділів, пунктів.

У вступі вказується місце проведення практики, її характерні особливості, ув`язується профіль підприємства з темою індивідуального завдання.

Основні розділи присвячені викладанню матеріалів звіту відповідно з переліком, приведеним у розділі 3.

Заключна частина повинна вміщувати короткі висновки по результатах проведеної роботи.

Список використаної літератури вміщує перелік літературних джерел, використаних при написанні пояснювальної записки, на які є посилання у тексті. При складанні списку використаної літератури потрібно виконувати вимоги ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Література у списку розміщується в порядку посилання на неї у тексті.

Додатки містять такий допоміжний матеріал, необхідний для доповнення пояснювальної записки:

· таблиці допоміжних цифрових даних;

· програми задач, вирішених з допомогою ЕОМ;

· ілюстрації допоміжного характеру;

· проспекти;

· специфікації схем, креслень;

· технологічна документація.

Додаток Б

Правила оформлення звіту

Оформлення роботи повинно відповідати вимогам ДСТУ 3008–95. Текстові документи виконуються на аркушах писального паперу формату А4 рукописним способом, темним чорнилом з одного боку аркушу або на комп’ютері.

Відстань від рамки форми до границі тексту на початку та кінцях рядків повинна бути не меншою 5 мм. Відстань від верхнього або нижнього рядка тексту до верхньої або нижньої рамки форми повинна бути не меншою 10 мм.

Допускається зображувати таблиці, схеми, креслення на аркушах формату А2. Текст поділяється на розділи, підрозділи, пункти, підпункти.

Найменування розділів і підрозділів повинні бути короткими. Найменування розділів записуються як заголовок, симетрично тексту прописними (великими) літерами. Заголовки підрозділів пишуть з абзацу (абзац у тексті починається відступом глибиною 15–17 мм), малими літерами, крім першої.

Перенесення у словах заголовків не допускаються. Крапку у кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок має два речення, то вони розділяються крапкою. Підкреслювати заголовки не допускається. Відстань між заголовком і текстом дорівнює 15 мм.

Нумерація розділів у тексті порядкова в обсязі звіту і позначається цифрами.

Зміст, вступ, висновки, список використаної літератури та додатки не нумеруються.

Підрозділи нумеруються арабськими цифрами у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і підрозділу, розмежованих крапкою наприклад: 1.2 (другий підрозділ першого розділу).

Пункти нумеруються арабськими цифрами у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з номера розділу, підрозділу та пункту, розмежованих крапкою. наприклад: 1.2.3 (третій пункт другого підрозділу першого розділу). Пункти при потребі можуть бути розбиті на підпункти, що мають нумерацію у межах кожного пункту, наприклад: 1.2.3.4 (четвертий підпункт третього пункту другого підрозділу першого розділу). Подальше ділення підпунктів небажано.

Перелік характеристик, вказівок, положень у тексті підпункту або у тексті пункту позначають арабськими цифрами з дужкою, наприклад: 1); 2) тощо.

Сторінки нумеруються арабськими цифрами. Нумерація сторінок наскрізна. Першою сторінкою є титульна сторінка. На титульній сторінці номер сторінки не ставлять. На наступних сторінках номер ставиться у графі “аркуш” основного надпису.

Ілюстрації. Звіт повинен містити достатню для пояснення тексту кількість ілюстрацій (схем, діаграм, графіків, креслень тощо). Ілюстрації позначаються словом “Рисунок” і нумеруються послідовно арабськими цифрами у межах усього текстового документа.

При необхідності до ілюстрації додають пояснювальні дані. Номер ілюстрації, її найменування та пояснювальні дані розміщують під ілюстрацією. В кінці під рисункового тексту крапку не ставлять, наприклад „Рисунок 1 – Електрична частина 110 кВ тупикової ГПП”.

Ілюстрації повинні розміщуватися відразу після першого посилання на них у тексті таким чином, щоб їх було зручно розглядати без повороту пояснювальної записки або з поворотом за годинниковою стрілкою.

Рисунки темного кольору виконуються на білому папері, міліметрівці чи кальці.

Графіки, креслення, рисунки, схеми, діаграми, розміщені у звіті мають відповідати вимогам стандартів «Единой системы конструкторской документации» та «Единой системы программной документации».

Рекомендації до комп’ютерного оформлення рисунків у звіті. Рисунки повинні бути виконанні у вмонтованому в MS WORD графічному редакторі та згруповані, або в інших графічних редакторах. Розміщувати рисунки потрібно без кадрів, прив’язуючи їх до тексту.

До звіту можуть додаватися скановані рисунки (вставлені в тексті), а при відсутності можливого якісного сканування – виконані вручну, але чіткі.

При використанні сканованого рисунка наявні в ньому позначення іншою мовою слід видаляти.

Ілюстрації можуть мати назву, яку розміщують під ілюстрацією. За необхідністю під ілюстрацією розміщують пояснювальні данні (під рисунковий текст). Ілюстрація позначається словом рисунок, яке разом з назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даннях, наприклад «Рисунок 3.1 – Схема розміщення». Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами з порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком ілюстрацій наведених у додатках. Номер ілюстрації складається з номеру розділу і порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою, наприклад, Рисунок 3.2 – другий рисунок третього розділу.

Таблиці. Цифровий матеріал в звіті чи пояснювальній записці приводять в таблицях. Кожна таблиця має змістовий заголовок. Слово “Таблиця” і заголовок починаються з великої літери та розташовують по лівому краю, без абзацу. Таблиці нумеруються в межах усього текстового матеріалу. Наприклад,

Таблиця 3 – Маневрові характеристики енергоблоків

Таблицю розміщують після першої згадки про неї в тексті таким чином, щоб її можна було читати без повороту тексту або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблиці з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш з записом над продовженням таблиці “Продовження таблиці” І номер таблиці, наприклад: “Продовження таблиці 3”.

Рекомендації до комп’ютерного оформлення таблиць у звіті. Таблиці потрібно створювати не за допомогою окремих графічних об’єктів (ліній), а за допомогою табличних функцій редактора MS WORD. Таблиця не повинна виходити за поля документа, розмір шрифту в таблиці – не менше 10 пт.

Формули. У звіті повинні застосовуватися науково-технічні терміни, позначки, умовні буквені позначки, умовні графічні позначки, визначення, на які існують відповідні стандарти, а якщо їх немає – загальноприйняті в науково-технічній літературі.

Рекомендації до комп’ютерного оформлення формул у звіті. Формули потрібно набирати як одне ціле у вмонтованому в MS WORD редакторі формул Equation. Не допускається подання формул у вигляді рисунків. Написання символів у формулах повинно відповідати написанню символів у тексті. Розмір формул: „обычный – 14 пт; крупный индекс – 10 пт; мелкий индекс – 10 пт; крупный символ – 20 пт; мелкий символ – 12 пт”.

Одиниці фізичних величин повинні відповідати ДСТУ 3651.0–97, ДСТУ 3651.1–97, ДСТУ 3651.2–97, і в межах текстового документу для кожного параметра повинні бути сталими.

Пояснення значень символів та числових коефіцієнтів, що входять у формулу, потрібно робити безпосередньо під формулою у тій самій послідовності, в якій вони знаходяться у формулі. Значення кожного символу та числового коефіцієнта потрібно давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають із слова “де”.

Якщо речення закінчується формулою і далі нема пояснення, то після формули ставлять крапку. Якщо ж пояснення є, то ставлять кому. В кінці кожного пояснення, крім останнього, ставлять крапку з комою. Після останнього пояснення ставлять крапку.

Рівняння і формули потрібно виділити з тексту вільними рядками. Над та під кожною з формул потрібно залишити по одному вільному рядку. Якщо рівняння не розміщується в один рядок, то воно переноситься після знаку рівності (“=”) або після знаку плюс (“+”), мінус (“-“), множення (“х”), ділення (“:”).

Усі формули нумеруються арабськими цифрами. Номер формули показують на правій стороні сторінки урівень з формулою в круглих дужках (якщо є посилання в тексті на формулу).

Посилання на використану літературу робляться у всіх випадках, якщо в тексті використовуються із цього джерела які-небудь трактування матеріалу, теоретичні та методичні рішення даного питання. Посилання не робляться, якщо використовуються загальні фізичні закони, наприклад: закон Ома, формула для опису необхідних фізичних величин та одиниць виміру. Посилання в тексті звіту на джерела слід зазначати номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад «… у роботах [1]…».

Посилання на ілюстрації позначають порядковим номером ілюстрації, наприклад: “… на рисунку 1”.

Посилання на формули позначають порядковим номером формули у дужках, наприклад: “… у формулі (1)”.

Посилання на таблиці позначають словом і порядковим номером таблиці, наприклад: “… у таблиці 1”.

Посилання на додатки позначають порядковим номером додатку, наприклад: “… у додатку А”.

Додатки оформляються як продовження пояснювальної записки на останніх сторінках. Розміщують їх у тому порядку, як з`являються посилання на них у тексті.

Кожний додаток потрібно починати з нового аркушу з позначкою слова “Додаток” і найменування додатку.

Якщо у звіті додатків більше одного, то їх нумерують послідовно великими літерами російського алфавіту, наприклад: “Додаток А”.

Рисунки, таблиці та формули, розміщені у додатках, нумеруються арабськими цифрами у межах кожного додатку, наприклад:
“Рисунок А.1 – (назва рисунка)” (перший рисунок додатку А).

В основному тексті пояснювальної записки повинні бути посилання на усі додатки. У змісті слід наводити перелік усіх додатків з вказівкою їх номерів та заголовків (якщо вони є).

Додаток В