ВОЛОГОЗАРЯДНИЙ І ПЕРЕДПОСІВНИЙ ПОЛИВИ

Для отримання високої збереженості і продуктивності безвисадкових насінників необхідно, щоби режим зрошення забезпечував оптимальні сходи за сівби в літній період, а протягом вегетаційного періоду (онтогенезу) їх ріст і розвиток. Спостереження, проведені у степовій частині України, показали, що природні запаси вологи забезпечують потребу безвисадкових насінників у воді тільки на 40-60%. Перед початком сівби водний дефіцит у 70-сантиметровім шарі ґрунту складають у середньому 800-1000 м³га, а дефіцит водоспоживання в осінній і весняно-літній періоди вегетації – відповідно 600-800 і 1500-2100 м³/га. Тому недостаючі запаси вологи повинні поповнюватись поливами: вологозарядковими і вегетаційними.

Біологічна роль цього поливу полягає в тому, що він створює сприятливі умови для появи дружніх сходів, інтенсивного наростання маси коренеплода і листкового апарату, що в наступному забезпечить високу збереженість і продуктивність безвисадкових насінників.

Вивчення динаміки вологості ґрунту показало, що під впливом вологозарядкового поливу відбувається істотне покращення водозабезпечення безвисадкових насінників як восени, так і в першій половині весняно-літнього вегетаційного періоду.

У зрошуваних умовах застосовують дві системи поливів у період підготовки ґрунту і сівби: передоранковий і передпосівний поливи; передоранковий (або без нього) і сходовикликаючий поливи. Більш ефективний перший: після передоранкового поливу (500-600 м³/га) проводять оранку оборотним плугом (ПНО-3,35), вирівнювання поля вирівнювачами-планувальниками (ВП-8, ВПН-5,6, АРВ-8,1-01 і ін.) з одночасним боронуванням, потім нарізають тимчасові зрошувачі для поливу дощувальними агрегатами ДДА-100МА. Передпосівний полив проводять послідовно у відповідності з розміщенням зрошувачів із розрахунку 600-700 м³/га. По мірі достигання ґрунту проводять рихлення культиваторами (УСМК-5,4В, КРН-5,6-0,2, НРВ-8,1-02), обладнаними плоскорізальними лапами і роторними батареями. Чітке виконання без розриву і послідовно передпосівного поливу, обробітку ґрунту і сівби на потрібну глибину загортання насіння забезпечує отримання оптимальних і дружних сходів. При розміщенні безвисадкових насінників після озимих на зелений корм проводять оранку, вологозарядковий полив (400-500 м³/га), передпосівний полив (200-300 м³/га).

Стосовно другої системи підготовки ґрунту, яка передбачає сходовикликаючий полив, то, як показали дослідження, виключення передпосівного (вологозарядкового) поливу і застосування сходовикликаючого, особливо у великих нормах (300-400 м³/га і більше) сприяє утворенню ґрунтової кірки (1-4 см), яка перешкоджає своєчасній появі сходів. При цьому кількість сходів зменшується на 20-40% порівняно з варіантами, де проводився передпосівний полив.

Сходовикликаючий полив малими нормами (100-200 м³/га) не сприяє оптимальному зволоженню верхнього (10 см) шару ґрунту через швидке випаровування води під час поливу. Окрім того, проведення сходовикликаючого поливу знижує збереженість безвисадкових насінників на 10-15%. Коренеплоди, отримані на фоні сходовикликаючого поливу мають укорочену довжину, великий діаметр головки і меншу довжину листків порівняно з коренеплодами, вирощеними на фоні передпосівного поливу. При замерзанні ґрунту вони легше виштовхуються на його поверхню і гинуть у зимовий період.

Головний показник при вирощуванні насіння цукрових буряків безвисадковим способом – густота як перед зимівлею, так і після перезимівлі залежав від системи поливів у період підготовки ґрунту і сівби.

Кількість сходів у всі періоди була більшою у варіантах із вологозарядковим (600 м³/га) чи вологозарядковим (400 м³/га) і передпосівним (200 м³/га) порівняно із вологозарядковим (400 м³/га) і сходовикликаючим (200 м³/га) поливами.

Це пояснюється, насамперед, тим, що після сходовикликаючого поливу утворюється щільна грунтова кірка товщиною до 4 см. І хоча кірка, як правило, знищувалась боронуванням легкими боронами (за своєчасного проведення цього прийому), проте сходи отримуються дещо зрідженими, які відстають у своєму розвитку порівняно із варіантами, де проводили вологозарядковий і передпосівний поливи. У середньому за три роки коренеплоди, вирощені на фоні вологозарядкового і сходовикликаючих поливів, були меншими за довжиною на 4-5 см, мали менш розвинений листковий аппарат, але більшу масу порівняно з коренеплодами, вирощеними на фоні вологозарядкового і передпосівного поливів. Остання обставина пояснюється дещо зрідженою густотою і, в зв'язку з цим, збільшенням кількості коренеплодів масою більше 30 г та діаметром головки більше 2,5 см. На фоні вологозарядкового і сходовикликаючого поливів коренеплодів масою до 10 г було 24%, більше 30 г -26%, а з діаметром головки більше 2,5 см – 47%, на фоні вологозарядкового і передпосівного поливів – відповідно 35-43, 13-14 і 20-22% (табл. 7.7).

Таким чином, коренеплоди на фоні сходовикликаючого поливу менше проникають у ґрунт, їх ріст в основному проходить у шарі ґрунту 10-15 см. Спостереження показало, що при замерзанні грунту такі коренеплоди легше виштовхуються на його поверхню і гинуть у зимовий період. Тому збереженість безвисадкових насінників навіть у порівняно сприятливі для перезимівлі роки у варіанті з сходовикликаючим поливом була на 17% меншою, ніж у варіантах без його. Отже, сходовикликаючі поливи за основними показниками поступаються передпосівним. Тому першим і основним правилом, яке необхідно дотримувати при вирощуванні насіння цукрових буряків безвисадковим способом, є сівба у вологий ґрунт.

Таблиця 7.7 Ступінь розвитку рослин перед зимівлею залежно від системи поливів у період підготовки ґрунту і сівби

При проведенні вологозарядкового поливу велике значення мають строки, а також правильне визначення глибини зволоження, тобто норми поливу. Дослідження показали, що вологозарядкові поливи краще всього проводити після оранки, але не пізніше, ніж за 10-15 днів до сівби. Після поливу по мірі достигання ґрунту його боронують з метою збереження вологи (випаровування в цьому випадку зменшується в 2-3 рази).

Дослідження, проведені в південних районах України, показують, що найбільш ефективним є зволоження на глибину 1 м, що досягається нормою вологозарядки 700-1000 м³ га. Із збільшенням глибини зволоження до 1,5-2,0 м зрошувальні норми суттєво підвищуються, а польова схожість насіння, збереженість і продуктивність безвисадкових насінників практично не змінюються.

За невисокого залягання ґрунтової води (менше 3 м) замість вологозарядки проводять передпосівний полив із розрахунку 300-500 м³/га.

Основну оранку проводять після внесення органічних і мінеральних добрив на глибину 30-32 см плугами ПЛП-6-35, ПЛП-5-35, ПН-4-40, ПТК-9-35, оборотними ПОНП-6, ПНО-3,35 і 2-х ярусними плугами ПЯ-3-35, ПНЯ-4-40. Останні забезпечують краще загортання пожнивних решток і зниження забур'яненості посівів. Для поліпшення якості оранки її проводять в агрегаті з боронами та кільчато-шпоровими котками. Ці роботи необхідно закінчити не пізніше, ніж за 15-20 днів до сівби. Після оранки поле вирівнюють планувальниками в агрегаті з боронами і райборонками під кутом 25-30˚ до напрямку оранки, з таким розрахунком, щоб утворився мульчуючий шар ґрунту з грудочками розміром не більше 20 мм, нарізають тимчасові зрошувачі і проводять вологозарядковий полив (табл. 7.8). По мірі підсихання поверхні ґрунту і відростання бур'янів поле культивують в агрегаті з боронами чи обробляють дисковими лущильниками або ж боронують і до сівби тримають в чистому від бур'янів і рихлому стані. Ці роботи завершують за 7-8 днів до сівби.

Таблиця 7.8 Агротехнічні вимоги до зрошення безвисадкових насінників

Показники	Нормативи	Допуски
Агрегати для: - нарізання тимчасових зрошувачів трактор ХТЗ-121, с.-г. машина КОР-500 Зрошування: Дощувальні агрегати ДДА-100м, ДДА-100мА, «Фрегат», ДМ-100, «Дніпро» Норми зрошення: волого зарядний полив, м3/га передпосівний полив, м3/га		+50 ±50
Строки проведення роботи вологозарядний полив   передпосівний полив	за 10-15 днів до сівби за 7-8 днів до сівби	±2   ±1
Нерівномірність розподілу води	не допускається
Рівень ґрунтових вод, м	2,5	0,5
Схили площі при зрошенні, 0˚ ДДА-100м, ДДА-100мА, «Фрегат» ДМ-100, «Дніпро»	не менше 0,04 0,05
Розряд роботи	IV

При розміщенні безвисадкових насінників після озимої пшениці на зерно необхідно звернути увагу на боротьбу з її падалицею. В цьому випадку ефективна система підготовки ґрунту, яка включає: лущення стерні одночасно зі збиранням озимих на глибину 6-8 см дисковими боронами (БДТ-7), два полива із розрахунку 250-300 м³/га кожний, оранку на глибину 28-32 см.

УДОБРЕННЯ НАСІННИКІВ

Багато дослідників, що вивчали внесення добрив при вирощуванні насіння цукрових буряків безвисадковим способом, виходили із наступних положень: 1) підвищення зимостійкості рослин, 2) отримання максимальної врожайності з одиниці площі, 3) вирощування безвисадкових насінників протягом двох вегетаційних періодів на одному і тому ж місці (полі). Насамперед було встановлено, що за безвисадкової культури є можливість економічніше витрачати поживні речовини: зменшення дози азоту до 30% і калію до 40% порівняно з висадковою культурою Підживлення безвисадкових насінників ранньою весною (після перезимівлі) азотом є одним із найважливіших прийомів, що сприяє підвищенню врожайності і якості насіння.

Дослідження показали, що з метою підвищення збереженості безвисадкових насінників у зимовий період доцільно збільшення в основному удобренні дози фосфора, дозаазота не повинна перевищувати половини річної норми. Загальна потреба безвисадкових насінників у поживних речовинах при врожайності 20 ц/га становить в середньому 140-200 кг/га азоту, 170-210 кг/га фосфору і 70-120 кг/га калію.

Удобрення є одним із основних факторів, що впливає на ріст і розвиток безвисадкових насінників. Ростові процеси як у надземної частини насінників, так і в коренеплодах дещо підсилюються, а розвиток їх подовжується при збільшенні на загальному фоні дози азотних добрив і, навпаки, дещо сповільнюється та скорочується при збільшенні фосфорних.

Добрива також впливають на збереженість рослин у зимовий період. При збільшенні дози фосфорних добрив вона підвищилась на 15%, азотних і калійних – зменшилась відповідно на 8 і 2% порівняно з контролем (табл. 7.9).

Таблиця 7.9 Збереженість рослин у зимовий період залежно від доз мінеральних добрив

Ріст і розвиток безвисадкових насінників диференціювався залежно від фона живлення і після перезимівлі, що проявилось в різних темпах наростання маси коренеплодів і надземної частини насінників, а також у тривалості їх фаз розвитку. Аналогічна закономірність відмічена і в фазі достигання.

У цілому ж тривалість вегетаційного періоду насінників (початок відростання весною – збирання з підвищенням дози азота (від 100 до 300 кг/га) збільшувався на 2-7 днів.

Добрива впливають на загальний стан безвисадкових насінників перед збиранням. У варіантах з мінеральними і органо-мінеральними добривами збільшується кількість продуктивних насінників на 10-13%, а також на 5-12% кількість багатостебельних насінників порівняно без добрив. При підвищеному азотному живленні спостерігається підсилений ріст вегетативної маси насінників і другий ріст бокових пагонів (особливо в роки з надмірним зволоженням). У Криму маса надземної частини одного насінника на фоні N₃₀₀ кг/га збільшилась у 1,6 раз, а кількість пагонів другого порядка – в 1,8 раз порівняно з варіантом, де азотні добрива не вносили (табл. 7.10).

Таблиця 7.10 Показники росту безвисадкових насінників залежно від азотного живлення

Отже, характер росту і розвитку безвисадкових насінників у онтогенезі визначається строками і дозами внесення добрив, що в кінцевому результаті впливає на величину та якість урожаю. Так, збільшення дози азоту від 100 до 200 і 300 кг/га супроводжувалось підвищенням урожайності насіння із 21,0 ц/га при N₁₀₀ до 24,3 ц/га при N₂₀₀ і до 23,8 ц/га при N₃₀₀. Проте схожість насіння зі збільшенням дози азоту від 200 до 300 кг/га знижувалась з 82 до 75%. Із збільшенням дози азоту підвищувалась маса 1000 плодів, що пов'язано в основному із підвищенням маси оплодня, тоді як маса власне насінини підвищувалась лише при дозі азота 200 кг/га, в наступному вона зменшувалась.

Внесення у весняне підживлення, окрім азотних, і фосфорних добрив сприяло підвищенню якості насіння, проте врожайність насіння дещо знижувалась у порівнянні з варіантами, де в підживлення вносили тільки азотні добрива (табл. 7.11).

Таблиця 7.11 Урожайність і якість насіння залежно від доз і строків внесення добрив під безвисадкові насінники

Під основну оранку внесли на кожний гектар 30-35 т гною, 100-120 кг аміачної селітри і 170-190 кг гранульованого суперфосфата, ранньою весною (березень) – 250-300 г аміачної селітри.

Систему живлення безвисадкових насінників необхідно будувати із такого розрахунку, щоб отримати рослини швидкоростучі восени, які забезпечені в достатній кількості азотом і фосфором протягом онтогенезу. Проте, враховуючи, що надмірні дози азота восени значно знижують зимостійкість рослин, у цей період зазвичай вносять фосфорно-калійні (Р_100-120К_45-75) добрива і для стимуляції росту – невеликі дози азотних (N_70-80). Окрім того, восени вносять біля 50-60 кг/га сірки, і 5-6 кг/га бору, весною – 50 кг/га цинка.

Таким чином, досліди, проведені Інститутом цукрових буряків, дозволили розвинути деякі теоретичні питання удобрення безвисадкових насінників, які зводяться до наступного:

- ростові процеси як у надземній частині рослин, так і в коренеплодах дещо підсилюються, а розвиток подовжується зі збільшенням на загальному фоні азотних добрив і, навпаки, дещо сповільнюються і скорочуються із збільшенням дози фосфорних;

- досліди підтвердили раніше зроблені висновки про те, що збільшення дози фосфорних добрив на загальному фоні сприяє підвищенню, а збільшення дози азотних – зниженню збереженості рослин у зимовий період;

- при використанні тільки мінеральних добрив найбільш висока збереженість і продуктивність безвисадкових насінників отримана за дворазового їх внесення (восени і весною). Порівняно з чотириразовим (два рази восени і два – весною);

- збереженість безвисадкових насінників у зимовий період і їх продуктивність підвищувалась, коли частину туків замінювали еквівалентною кількістю поживних речовин, що міститься в 30-40 т гною;

- виключення із основного одного із елементів мінерального живлення зумовило значне зниження збереженості і продуктивності безвисадкових насінників;

- з підвищенням азотного фона живлення підвищується врожайність насіння, маса 1000 плодів, проте зменшується їх схожість, маса власне насінини і однонасінність;

- загальна потреба безвисадкових насінників цукрових буряків у поживних речовинах при врожайності 20 ц/га становить: 140-200 кг/га азоту; 170-210 кг/га фосфору, 70-120 кг/га калію.

Результати досліджень і узагальнення багаточисельних даних, отриманих як в нашій країні, так і за рубежем, дозволили рекомендувати виробництву наступну систему удобрення безвисадкових насінників: основне добриво 30-40 т/га гною + N_70-90P_120-150K_70-120; в рядки при сівбі Р_10-15 і в підживлення весною N_100-150P_40-60 (одне чи два). При двох підживленнях ранньою весною вносять азотні добрива із розрахунку N_80-120, а в фазі добре розвиненої розетки - азотно-фосфорні в дозі N_20-30P_40-60.

Під безвисадкові насінники на чорноземі південному при зрошенні для одержання врожайності насіння 25-28 ц/га зі схожістю 88-90% слід вносити в основне удобрення (під глибоку оранку) 30 т/га гною +N₄₀P₁₆₀K₉₀. При цьому частину річної дози азотних (N₁₂₀) та калійних (К₃₀) добрив доцільно вносити в ранньовесняне підживлення.

Дослідження показали, що в цілому строки і різні види добрив вплинули на інтенсивність розвитку насінників у осінній період. Так, перенесення частки азотних добрив з основного в осіннє підживлення дещо стримувало ростові процеси, тому перед зимівлею маса коренеплоду та розміри листового апарату в цьому варіанті були меншими порівняно з іншими варіантами. У той же час підживлення складними мінеральними добривами (амофос) сприяли підсиленню інтенсивності ростових процесів, особливо в другій половині вегетації, коли наступає змикання листя.

Перед зимівлею маса коренеплода збільшилась з 15,7 до 16,5 г, кількість листків – з 12 до 14 шт. У варіанті, де як основне добриво використовували солому (6-10 т/га), за ступенем розвитку рослини були такими ж, як і на контролі, де вносили тільки мінеральні добрива.

Найбільша інтенсивність ростових процесів відмічена у варіанті, де застосовували зелені добрива. Тут маса коренеплода збільшувалась від 16,0 (контроль) до 16,6-16,8 г, їх довжина – з 18 до 18,5 см, кількість листків – з 12 до 14 шт., асиміляційна поверхня з 1140 до 1207-1475 см². У варіанті, де проводили осіннє підживлення складними мінеральними добривами, ці показники були дещо меншими (табл. 7.12).

Таблиця 7.12 Ступінь розвитку рослин перед зимівлею залежно від форм і строків внесення добрив

Аналіз фракційного складу коренеплодів перед зимівлею дозволяє відмітити наступне:

- по-перше, у всіх варіантах досліду коренеплоди в основному представлені трьома фракціями (70-80%) – 7-10, 11-20 і 21-30 г;

- по-друге, фракційний склад коренеплодів змінюється від основного добрива в більшій мірі, ніж від осіннього підживлення. При цьому на контролі коренеплодів фракцій менше 7 і більше 30 (у даному випадку вони відносяться до категорії непридатних для зимівлі) було 10%, у варіантах з осіннім підживленням - 11-12%.

Таке ж співвідношення дрібних і крупних коренеплодів було і в варіанті, де використовували солому. Найменша кількість коренеплодів цих фракцій (9%)була у варіанті з зеленими добривами (табл. 7.13). Отже, з точки зору маси коренеплодів, їх фракційного складу збереженість рослин у зимовий період у всіх варіантах досліду повинна бути практично однаковою.

Таблиця 7.13 Вміст пластичних речовин та фракційний склад коренеплодів залежно від форм і строків внесення добрив

Визначення вмісту цукру та сухих речовин у коренеплодах показало, що практично у всіх варіантах за виключенням варіанта, де вносили солому) відмічалось підвищення їх вмісту порівняно з контролем.

Проведені дослідження дозволяють відмітити, що таким агротехнічним прийомом, як внесення добрив, можливо регулювати ріст і розвиток рослин у осінній період.

Більш ефективним у відношенні збереженості безвисадкових насінників у зимовий період було осіннє підживлення складними мінеральними добривами (амофос). За результатами досліджень цей показник був вищим на 8-13%, а в середньому за три роки – на 9% порівняно з контролем. Як у першому, так і в другому випадках це пояснюється тим, що локалізація внесення азотних і фосфорних добрив значно покращила умови живлення рослин у осінній період, що позитивно відбилося на їх рості і розвитку, особливо в накопиченні життєво необхідних сполук, і в результаті – на їх збереженість в зимовий період.

У всі роки досліджень більш висока збереженість безвисадкових насінників була у варіантах із зеленими добривами, особливо у варіанті, де зелене добриво вносилось разом з мінеральним. У середньому за три роки збереженість рослин підвищилась на 12% порівняно з контролем. Як вже відмічалось, у цих варіантах більш синхронно проходить ріст рослин і накопичення в них поживних речовин, що зумовило оптимальний їх розвиток і високу збереженість.

Окрім того, при використанні зелених добрив, окрім поповнення органічними речовинами ґрунту, підвищується його біологічна активність, знижується щільність орного шару.

Різні фони живлення вплинули на показники росту та розвитку безвисадкових насінників після перезимівлі. У варіантах з осіннім підживленням та зеленими добривами кількість продуктивних насінників була на 3-4%, їх висота на 5-7 см більше, ніж на контролі. При цьому збільшувалась також кількість багатостебельних насінників і пагонів 1-го і 2-го порядків. У варіанті, де в основне добриво вносили солому, кількість продуктивних насінників було на 3-7% менше, а одностебельних – на 6-10% більше, ніж в інших варіантах. Окрім того, насінники в цьому випадку за показниками росту дещо поступались іншим варіантам.

Неоднаковий ріст і розвиток безвисадкових насінників як до зимівлі, так і після перезимівлі на різних фонах живлення по-різному відобразились насамперед на елементах їх продуктивності, а в кінцевому результаті – на врожайності та якості насіння. Так, при осінньому підживленні складними мінеральними добривами обнасіненість (шт.на 10 см відрізку пагона) становила 28 шт., плодів на одному насіннику було 3,9 тис. шт., кількість пагонів другого порядку – 63 шт., а продуктивність одного насінника – 48 г; у варіанті, де для основного добрива використовували сидерати разом з половинною нормою мінеральних, ці показники відповідно були 28 шт., 3,9 тис. шт., 65 шт. і 51 г, що значно вище, ніж на контролі й інших варіантах досліду.

Залежно від різних форм і строків внесення добрив урожайність насіння розподілялась наступним чином: при осінньому підживленні простими азотними добривами урожайність насіння підвищувалась на 1,2-1,7 ц/га, а в середньому за три роки – на 1,4 ц/га порівняно з контролем (табл. 7.14). Можна стверджувати, що спостерігається тенденція підвищення урожайності насіння при осінньому підживленні простими азотними добривами.

У всі роки досліджень відмічено підвищення урожайності насіння при осінньому підживленні складними мінеральними добривами.

Таблиця 7.14 Збереженість і продуктивність безвисадкових насінників залежно від різних форм і строків внесення добрив

Високоефективним також було використання як основного добрива –сидератів (у даному випадку гірчиця біла), особливо разом з мінеральними. У середньому врожайність насіння підвищилась на 2,5 ц/га порівняно з контролем.

У варіанті, де в якості основного добрива використовували солому, відмічена тенденція до зниження урожайності насіння.

Стосовно якості насіння, то підвищення схожості і маси 1000 насінин, а також більш вирівняний насіннєвий матеріал відмічено в варіантах з осіннім підживленням складними мінеральними добривами та із зеленими добривами.

РЯДКОВЕ УДОБРЕННЯ

Внесення добрив у рядки одночасно із сівбою цукрових буряків є обов'язковим агротехнічним прийомом, незалежно від вже внесеного основного чи під передпосівну культивацію. Багаточисленні спостереження показали, що рядкове удобрення прискорює розвиток сходів і рослин буряків на першому етапі їх росту і забезпечує значні прибавки урожайності коренеплодів. Так, коли кожний центнер внесених весною під культивацію мінеральних добрив дає додатково 4-5 ц коренеплодів, то центнер тих же добрив у рядки – 15-20 ц/га. Всі ці положення цілком допустимі і при сівбі безвисадкових насінників, особливо стосовно отримання дружних і повних сходів, а також накопичення в рослинах життєво необхідних сполучень для успішної їх перезимівлі.

Дослідження показали, що рядкове удобрення насамперед впливає на інтенсивність появи сходів. Так, за різних строків сівби і норми висіву заміна простого рядкового удобрення (суперфосфата) на складне (амофос) сприяло більш дружній і повній появі сходів: на 12-14-й день після появи сходів різниця між цими варіантами становила 1-2 рослини, на 19-й – 2-4 рослини.

Внесення складних добрив у рядки також сприяло підвищенню польової схожості насіння. Так, при сівбі 25 серпня і нормою висіву насіння 50-60 шт/м заміна рядкового удобрення Р₁₅ на N₇P₃₀ сприяла підвищенню польової схожості насіння на 6%, при нормі висіву 25-30 шт/м – на 8% (табл. 7.15). Підвищення польової схожості на високому фоні рядкового удобрення пояснюється, з одного боку, меншим ушкодженням рослин хворобами і шкідниками (коренеїд), і іншого – більш інтенсивним їх ростом.

Вивчення рівномірності розміщення рослин у рядку залежно від рядкового удобрення показало, що кількість сходів із оптимальними для безвисадкових насінників інтервалами (5-10) см) при рядковому удобренні N₇P₃₀ була більша, ніж при Р₁₅. Наприклад, при сівбі 25 серпня, нормі висіву насіння 50-60 шт/м і рядковому удобренні Р₁₅ сходів із інтервалами 5-10 см було 25,5%, теж, але рядковому удобренні N₇P₃₀ - 33%, при нормі висіву 25-30 шт/м - відповідно 41,0 і 42,5%. Коефіцієнт варіювання, який є показником вирівняності варіючої ознаки інтервалів між рослинами, коливався в межах від 40 до 43% за норми висіву 50-60 шт/м і від 48 до 49% за норми висіву 25-30 шт/м.

Таблиця 7.15 Вплив рядкового удобрення на ріст і розвиток безвисадкових насінників в осінній період

Рядкове удобрення впливає на інтенсивність ростових процесів, особливо в другій половині вегетації (коли наступає затінення листками): дія рядкового удобрення підвищується. Тому маса коренеплодів перед зимівлею залежить також і від рядкового удобрення. Так, за норми висіву насіння 50-60 шт/м і рядковим удобренням N₇P₃₀ вона підвищувалась на 7%, 25-30 шт/м – на 9% порівняно з рядковим добривом Р₁₅.

Рядкове удобрення впливає на інтенсивність росту безвисадкових насінників протягом всього онтогенезу. При заміні рядкового удобрення з Р₁₅ на N₇P₃₀ підвищується маса коренеплода, а також надземної частини. При цьому підвищується продуктивність одного насінника з 48 до 49 г за норми висіву насіння 50-60 шт/м і з 49 до 51 г при 25-30 шт/м, що потім позитивно позначається на загальній урожайності та якості насіння (табл. 7.16).

Таблиця 7.16 Урожайність і якість насіння залежно від рядкового удобрення

Аналізуючи урожайність насіння залежно від двох факторів, за сівби 25 серпня можна виділити варіант із нормою висіву насіння 25-30 шт./м і рядковим удобренням N₇P₃₀. Тут урожайність насіння становить 18,8 ц/га при схожості 84%, на контролі – відповідно 16,0 ц/га і 78%.

А більш висока ефективність осіннього підживлення як порівняно з контролем, так і порівняно з варіантами, коли підживлення проводили повною нормою основного удобрення на фоні рядкового Р₁₅, відмічена, коли її проводили половинною нормою основного удобрення на фоні рядкового N₇₀P₃₀.

Високоефективним також було використання як основного добрива -сидератів (гірчиця біла), особливо разом з мінеральними (в даному рядкове амофос, табл. 7.17.

Проведені дослідження дозволяють відмітити наступне:

- різними формами і строками внесення добрив під безвисадкові насінники можна регулювати ріст, розвиток на протязі онтогенезу і, в кінцевому результаті, їх продуктивність;

- локалізація внесення добрив під безвисадкові насінники, шляхом перенесення половинної норми з основного в осіннє підживлення на фоні рядкового (амофос), сприяє підвищенню збереженості рослин у зимовий період на 8-10% і їх продуктивності на 18-22% при одночасному зменшенні в 1,5-2 рази основного удобрення порівняно із звичайним внесенням;

Таблиця 7.17 Збереженість і продуктивність безвисадкових насінників залежно від фону живлення (Совєтський район АРК)

- високоефективним також є використання в якості основного удобрення пожнивних сидератів разом з мінеральними (РК) або ж на фоні рядкового (амофос).

У зв'язку з цим виробництву пропонується: на фоні рядкового удобрення N₇P₃₀ (амофос) проводити осіннє підживлення в фазі 5-6 пар справжніх листків N₂₀P₆₀K₃₅ кг/га д.р., або ж як основне добриво використовувати післяжнивні посіви сидератів (гірчиця біла) разом з половинною нормою фосфорно-каліних (Р₆₀К₃₅) чи на фоні рядкового добрива N₇P₃₀.

МІКРОДОБРИВА

Теоретичною передумовою застосування мікродобрив при вирощуванні насіння цукрових буряків безвисадковим способом є багатогранна роль мікроелементів у живленні рослин. Вони безпосередньо підвищують активність багатьох ферментів і ферментних систем у організмі рослин, а також покращують використання поживних речови