|
Завдання 4. Шкідники зернових злакових культур з ряду твердокрилі
Хлібна жужелиця (турун) – Zabrus tenebrioides Goeze. (рис. 21). Жук 12 - 16 мм завдовжки, смолисто-чорний зі слабким металічним блиском. Надкрила опуклі, з глибокими дрібнокрапчастими борозенками. Вусики, гомілки, лапки буро-червоні. Яйця розміром 2 - 2,5 мм, овальні, молочно-білі. Личинка до 28 мм, має три віки, які відрізняються за розмірами головної капсули й тіла. У личинок першого віку ширина головної капсули становить 1,1 - 1,2 мм, другого – 1,65 - 1,85, третього – 2,25 - 3,1 мм; довжина тіла – відповідно 5 - 12, 10 - 20, 18 - 28 мм. Голова та грудні сегменти тіла личинок темно-бурі, черевце личинок І, II і в середині ІІІ віку сіро-зелене, личинок, що закінчують живлення – біле, а перед заляльковуванням – кремове. Лялечки відкритого типу, білі, знаходяться у земляній колисочці. Личинки об'їдають молоде листя сходів, залишаючи тільки жилки. Пошкоджені рослини мають «змочалений» вигляд. У місцях скупчення личинок рослини гинуть, а на посівах утворюються плями у вигляді «лисин». Після перезимівлі личинки поновлюють живлення на посівах озимих до заляльковування. Жуки вигризають зав’язь, пізніше м’яке зерно. Частину зерна жуки виштовхують з колоса.
Рис. 21. Хлібна жужелиця: 1 – жук; 2 – личинка; 3 – яйця, лялечка, пошкоджені личинкою сходи; 4 – пошкоджений жуками колос. Жук-кузька – Anisoplia austriaca Hrbst. (рис. 22). Жук 12,8 - 16 мм завдовжки, тіло синювато-чорне з металічним блиском; голова, передньоспинка і щиток із зеленим блиском; має пластинчасто-булавоподібні вусики; надкрила темно-каштанові з чорною квадратною плямою біля щитка. Яйце 1,5-2 мм завдовжки, біле, майже кулясте. Личинка розміром до 35 мм, С-подібно зігнута, біла, з буро-жовтою головою, 4-членистими вусиками й ногами. Лялечка 14-17 мм завдовжки, жовтувата. Красун – Anisoplia segetum Hrbst.Тіло жука 8 - 10 мм завдовжки, синювато-чорне з металічним блиском, черевце і надкрила коричнево-жовті, без малюнка, з твердими шипами по краях. Личинка розміром 25 - 30 мм, С-подібна, біла, голова жовто-бура, на задній частині анального тергіту з дещо витягнутою площинкою. Жук-хрестоносець – Anisoplia agricola Poda. Жук 10,5 - 13 мм завдовжки, чорний із зеленуватим металічним полиском; надкрила буро-жовті з чорним малюнком у вигляді хреста, який може повністю редукуватися. Яйця білі, округлі, завдовжки 1,5 - 2 мм. Личинка розміром до 28 мм, жовтувато-біла, дугоподібно вигнута, м'ясиста, з коричневою головою і добре розвиненими ногами. Жук виїдає зерна злаків у період молочної стиглості, а тверді зерна вибиває на ґрунт. Особливо сильно пошкоджує пшеницю, жито, ячмінь, живиться зернами диких злаків. Личинки пошкоджують корені жита, пшениці, кукурудзи, буряків, соняшнику, картоплі, тютюну, плодових саджанців у розсадниках.
Рис. 22. Хлібні жуки: 1 – жук-кузька; 2 – красун; 3 – жук-хрестоносець; 4 – лялечка; 5 – пошкодження жуками колосу; 6 – личинки пошкоджують кореневу систему. П'явиця червоногруда (звичайна) – Oulema melanopus L.(рис. 23). Жук 4 - 4,5 мм завдовжки, зеленувато-синій, передньоспинка і ноги жовтувато-червоні; вусики, гомілки і лапки чорні. Яйце розміром 0,8 - 1 мм, янтарно-жовте, циліндричне. Личинка з чітко вираженою головою і трьома парами ніг, розширена в середній частині тіла і вкрита зеленувато-бурим слизом. Лялечка 4-5 мм завдовжки, в кубушкоподібному коконі. П'явиця синя – Oulema lichenis Voet. Жук завдовжки 3,5-4,0 мм, тіло синього забарвлення. Шкодять жуки та личинки. Жуки вигризають поздовжні отвори в листках у фазі трубкування і колосіння ячменю, вівса та пшениці, особливо твердої. Личинки скелетують листя, яке з часом прив’ядає і засихає, рослини пригнічуються і відстають у рості.
Рис. 23. П’явиці: 1 – червоногруда; 2 – синя; 3 – яйце; 4 – личинка; 5 – пошкодження жуками та личинками. Смугаста хлібна блішка – Phyllotreta vittula Redt. (рис. 24). Жук 1,5 - 2 мм завдовжки, чорний, голова та передньоспинка із зеленуватим або голубим металічним блиском. Уздовж кожного надкрилля жовта смуга. Яйця блідо-жовті, овальні, завдовжки 0,5 мм. Личинка близько 3,5 мм, біла, циліндрична. Лялечка дещо темніша за личинку. Живлячись листками сходів та молодих рослин злаків, жуки зіскрібають паренхіму у вигляді прозорих смужок та довгастих плям. Найбільше пошкоджується перший листок, що спостерігається одразу після появи листка на поверхні. Молоді рослини пригнічуються, жовтіють, сохнуть.
Рис. 24. Смугаста хлібна блішка: 1 – імаго; 2 – яйце; 3 – личинка; 4 – пошкоджені рослини.
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|