ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Завдання 4. Шкідники зернових злакових культур з ряду твердокрилі

Хлібна жужелиця (турун) – Zabrus tenebrioides Goeze. (рис. 21).

Жук 12 - 16 мм завдовжки, смолисто-чорний зі слабким металічним блиском. Надкрила опуклі, з глибокими дрібнокрапчастими борозенками. Вусики, гомілки, лапки буро-червоні. Яйця розміром 2 - 2,5 мм, овальні, молочно-білі. Личинка до 28 мм, має три віки, які відрізняються за розмірами головної капсули й тіла. У личинок першого віку ширина головної капсули становить 1,1 - 1,2 мм, другого – 1,65 - 1,85, третього – 2,25 - 3,1 мм; довжина тіла – відповідно 5 - 12, 10 - 20, 18 - 28 мм. Голова та грудні сегменти тіла личинок темно-бурі, черевце личинок І, II і в середині ІІІ віку сіро-зелене, личинок, що закінчують живлення – біле, а перед заляльковуванням – кремове. Лялечки відкритого типу, білі, знаходяться у земляній колисочці.

Личинки об'їдають молоде листя сходів, залишаючи тільки жилки. Пошкоджені рослини мають «змочалений» вигляд. У місцях скупчення личинок рослини гинуть, а на посівах утворюються плями у вигляді «лисин». Після перезимівлі личинки поновлюють живлення на посівах озимих до заляльковування. Жуки вигризають зав’язь, пізніше м’яке зерно. Частину зерна жуки виштовхують з колоса.

 

Рис. 21. Хлібна жужелиця: 1 – жук; 2 – личинка; 3 – яйця, лялечка, пошкоджені личинкою сходи; 4 – пошкоджений жуками колос.

Жук-кузька – Anisoplia austriaca Hrbst. (рис. 22).

Жук 12,8 - 16 мм завдовжки, тіло синювато-чорне з металічним блиском; голова, передньоспинка і щиток із зеленим блиском; має пластинчасто-булавоподібні вусики; надкрила темно-каштанові з чорною квадратною плямою біля щитка. Яйце 1,5-2 мм завдовжки, біле, майже кулясте. Личинка розміром до 35 мм, С-подібно зігнута, біла, з буро-жовтою головою, 4-членистими вусиками й ногами. Лялечка 14-17 мм завдовжки, жовтувата.

Красун – Anisoplia segetum Hrbst.Тіло жука 8 - 10 мм завдовжки, синювато-чорне з металічним блиском, черевце і надкрила коричнево-жовті, без малюнка, з твердими шипами по краях. Личинка розміром 25 - 30 мм, С-подібна, біла, голова жовто-бура, на задній частині анального тергіту з дещо витягнутою площинкою.

Жук-хрестоносець – Anisoplia agricola Poda. Жук 10,5 - 13 мм завдовжки, чорний із зеленуватим металічним полиском; надкрила буро-жовті з чорним малюнком у вигляді хреста, який може повністю редукуватися. Яйця білі, округлі, завдовжки 1,5 - 2 мм. Личинка розміром до 28 мм, жовтувато-біла, дугоподібно вигнута, м'ясиста, з коричневою головою і добре розвиненими ногами.

Жук виїдає зерна злаків у період молочної стиглості, а тверді зерна вибиває на ґрунт. Особливо сильно пошкоджує пшеницю, жито, ячмінь, живиться зернами диких злаків. Личинки пошкоджують корені жита, пшениці, кукурудзи, буряків, соняшнику, картоплі, тютюну, плодових саджанців у розсадниках.

 

Рис. 22. Хлібні жуки: 1 – жук-кузька; 2 – красун; 3 – жук-хрестоносець; 4 – лялечка; 5 – пошкодження жуками колосу; 6 – личинки пошкоджують кореневу систему.

П'явиця червоногруда (звичайна) – Oulema melanopus L.(рис. 23).

Жук 4 - 4,5 мм завдовжки, зеленувато-синій, передньоспинка і ноги жовтувато-червоні; вусики, гомілки і лапки чорні. Яйце розміром 0,8 - 1 мм, янтарно-жовте, циліндричне. Личинка з чітко вираженою головою і трьома парами ніг, розширена в середній частині тіла і вкрита зеленувато-бурим слизом. Лялечка 4-5 мм завдовжки, в кубушкоподібному коконі.

П'явиця синя – Oulema lichenis Voet. Жук завдовжки 3,5-4,0 мм, тіло синього забарвлення.

Шкодять жуки та личинки. Жуки вигризають поздовжні отвори в листках у фазі трубкування і колосіння ячменю, вівса та пшениці, особливо твердої. Личинки скелетують листя, яке з часом прив’ядає і засихає, рослини пригнічуються і відстають у рості.

 

Рис. 23. П’явиці: 1 – червоногруда; 2 – синя; 3 – яйце; 4 – личинка; 5 – пошкодження жуками та личинками.

Смугаста хлібна блішка – Phyllotreta vittula Redt. (рис. 24).

Жук 1,5 - 2 мм завдовжки, чорний, голова та передньоспинка із зеленуватим або голубим металічним блиском. Уздовж кожного надкрилля жовта смуга. Яйця блідо-жовті, овальні, завдовжки 0,5 мм. Личинка близько 3,5 мм, біла, циліндрична. Лялечка дещо темніша за личинку.

Живлячись листками сходів та молодих рослин злаків, жуки зіскрібають паренхіму у вигляді прозорих смужок та довгастих плям. Найбільше пошкоджується перший листок, що спостерігається одразу після появи листка на поверхні. Молоді рослини пригнічуються, жовтіють, сохнуть.

 

Рис. 24. Смугаста хлібна блішка: 1 – імаго; 2 – яйце; 3 – личинка; 4 – пошкоджені рослини.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти