ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Команда розгалуження IF. Повна форма умовної команди.

Команду розгалуження іноді ще називають умовною командою. Вона має дві форми: повну та коротку. Загальний вигляд повної команди розгалуження такий:

IF<логічний вираз > THEN <серія 1> ELSE <серія 2 >

Дія команди. Якщо зазначення логічного виразу істене, то виконується серія 1 , якщо воно хибне то виконується серія 2 . У Бейсику повну умовну команду записують у одному рядку.

Приклад 4: У результаті виконання команди

IF > 0 THEN PRINT X ELSE PRINT -X

На екрані отримаємо значення Х , якщо Х додатнє , або -Х в протилежному випадку.

Приклад 5. Обчислення складеної функції.

 

Sin x , якщо х >= 0 ,

У=

Cos x , якщо х < 0 ,

10 INPUT X

20 IF X >= 0 THEN Y = SIN(X) ELSE Y =COS(X)

30 PRINT “Y=” ; Y, “X=”; X

Зауваження: В умовній команді після ключових слів THEN і ELSE можна записувати умовну команду IF. Така конструкція умовної команди називається вкладеною. Глибина вкладеності неповинна перевищувати довжини рядка яка повинна бути небільшою як 255 символів.

 

Блок IF – END IF.Ушвидкому та Турбо Бейсику повне розгалуження можна реалізувати за допомогою блокової конструкції IF – END IF так (потрібно дотримуватися такого шаблону написання ):

IF < умова > THEN

< серія1 >

ELSE

< сурія 2 >

END IF

Прикладу 5 відповідають команди: INPUT X

IF X >= 0 THEN

Y = SIN(X)

ELSE

Y = COS(X)

END IF

PRINT X, Y

 

4.Коротка форма команди розгалуження.Коротка форма команди розгалуження має вигляд:

IF <логічний вираз > THEN < серія команд >

де серія команд – це одна або декілька команд , які є в одному зі словом IF рядку програми . Команди в серії відокремлюють одну від одної двокрапкою .

Дія команди . Якщо значення логічного виразу істенне , то виконується зазначена серія команд . Якщо логічний вираз хибний , то серія команд ігнорується , і виконується наступний після IF рядок програми .

 

Зауваження . Якщо змінним не надано значень , то за замовчуванням їхніми значеннями є нуль .

 

1. Команда умовного переходу .Команда умовного переходу є частинним випадком короткої форми команди розгалуженя . Вона має вигляд:

IF < логічний вираз > THEN GOTO < номер >

Дія команди . Якщо значення логічного виразу істенне , то відбувається перехід до зазначеного рядка . Якщо воно хибне , то виконується наступний рядок програми .

Службове слово THEN або GOTO можна не писати . Є дві короткі форми команди:

1. IF < умова > THEN < номер>

2. IF < умова > GOTO < номер>

уваження . За допомогою короткої умовної команди можна змінювати порядок виконання команд у програмі , організувати розгалуження та повторення (цикли ) .

 

ВИБІР

1.Оператор ON-GOTO.Конструкцію вибір використовують, якщо є понад два

альтернативні шляхи розгалуження. Це реалізують за допомогою оператора вибору ON-GOTO:

ON A GOTO список номерів,

де ON(при),GOTO(перейти)-службові слова, А-арифметичний вираз або змінна,

а список номерів має вигляд:N1,N2,…,Nk.

Дія оператора. Якщо А- вираз, то обчислюється його значення. Якщо А-змінна, то розглядається її значення. Якщо А набуває дійсного значення, то воно округлюється до цілого. Якщо А=k, о відбувається перехід до рядка з номером Nk. Якщо А виходить за межі діапазону[1;k], то виконується наступний після нього оператор.

П р и к л а д 1.Розглянемо оператори

10 А=2

20 ON A GOTO 40,60,80

Тут відбувається перехід до рядка з номером 60. З а д а ч а 1.Обчислити значення функції

k, якщо k=1,

y= k+5, якщо k=2,

k+10, якщо k=3.

Програма.

10 REM Програма 9 Оператор вибору

20 INPUT “ЗРОБІТЬ ВИБІР”,K

30 ON K GOTO 40,50,60

40 Y=K:GOTO 70

50 Y=K+5:GOTO 70

60 Y=K+10

70 PRINT K,Y

80 END

3.Оператор SELECT CASE.У Швидкому Бейсику та Турбо Бейсику поряд з оператором ON-GOTO використовують оператор SELECT CASE(багатозначний вибір).

Дія оператора. Якщо значення вибору збігається з будь-яким значенням з наведених у списках(напр., у списку 2), то виконується відповідна серія операторів (напр., серія 2).

Зауваження 1.Списки значень в операторі CASE можна задати декількома способами. Вони наведені нижче:

CASE 4,5,6,7 ‘(цілі значення від 4 до 7)

CASE 4 TO 7 ‘(дійсні значення від 4 до 7)

СASE IS>0 ‘(значення більші від 0)

CASE “A” TO “Z” ‘(“A”,”B”,”C”,…,”Z”)

Для розв’язування задачі складемо програму 9а, де використаємо описаний оператор.

10 REM Програма 9а Оператор SELECT CASE

20 INPUT “ЗРОБІТЬ ВИБІР”,K

30 SELECT CASE K

40 CASE 1

50 Y=K

60 CASE 2

70 Y=K+5

80 CASE 3

90 Y=K+10

100 CASE ELSE

110 END SELECT

120 PRINT K,Y130 END

 

 

ЦИКЛИ

1.Будова циклу.Цикл- це алгоритмічна конструкція, за допомогою якої деяка серія операторів повторюється певну кількість разів для різних значень величин, що є в циклі.

У математиці прикладом циклу є процес табулювання функції, де значення функції, заданої деяким виразом, обчислюється декілька разів лля різних значень аргументу.

Кілька повторень у циклі повинна бути скінченою. Розрізняють цикли, де кількість повторень відома заздалегідь і цикли, де вона заздалегідь невідома, але її можна визначити під час виконання циклу. Обчислити суму десяти членів прогресії – це задача на використання циклу з відомою кількістю повторень. У задачі табулювання функції кількість повторень циклу відома або її можна обчислити ще до виконання циклу. Цикли з невідомою заздалегідь кількістю повторень часто трапляються під час розв’язування математичних задач.

Розглянемо будову циклу.

Циклові передує етап підготовки циклу (або ініціалізації циклу).Тут задають початкові значення змінних, які є в циклі. Ця частина виконується один раз. Власне цикл складається з таких трьох етапів:

1. Перевірка умови циклу. Перевіряється умова, яка забезпечує вихід

з циклу досягнення мети. Якщо умова складена неправильно, то

можна ніколи не вийти з циклу. Така ситуація називається заци-

клюванням і її потрібно уникати.

2. Виконання серії операторів. Виконується серія операторів (основ-

ні дії),заради яких конструювали цикл.

3. Зміна значення параметра .Згідно з умовою задачі змінюється

значення змінної, яка є в умові. Ця змінна називається парамет-

ром циклу.

Залежно від того, коли перевіряється умова, тобто який буде порядок виконання трьох етапів, розрізняють два види циклів:

цикл з передумовою ( 1, 2, 3 ) та цикл з післяумовою ( 2, 3, 1,).

 

 

Цикл з передумовою .Розглянемо реалізацію цього циклу за допомогою умовної команди переходу:

<N1>IF < логічний вираз > THEN < номер NN+10 >

Цикл з передумовою .Розглянемо реалізацію цього циклу за допомогою умовної команди переходу:

<N1>IF < логічний вираз > THEN < номер NN+10 >

<N2 >

… <серія команд >

< NN > GOTO < N1 >

< NN+10 >

Дія команди . Перевіряється значення логічного виразу . Якщо воно істенне , то робота циклу припиняється , в протилежному випадку виконються команди з номерами N2-NN .Істинний логічний вираз описує умову виходуу з циклу .

У ц не виконуватися жодного разу . В цьому полягає основна властивість циклу .

 

Задача:Обчислити добуток чисел від 1 до 8 . иклі з передумовою серія команд може виконуватися один або багато разів, але може

Позначаємо поточне значення числа іменем N, а добуток іменем D. Розглянемо програму 9

10 Програма 9 Добуток

15 CLS

20 D=1 : N=1 ‘Підготовка циклу

30 IF N > 8 THEN 70 ‘Перевірка умови

40 D=D*N ‘Основна дія

50 N=N+1 ‘Зміна зазначеного параметру

60 GOTO 30 ‘Організація повторень

70 PRINT “D=”; D

80 END

 

Цикл з післяумовою.У цьому циклі серія виконується до перевірки умови хочаб один раз. Це основна властивість циклу з післяумовою. Розглянемо його реалізацію за допомогою команди умовного переходу:

< N1>

< серія команд >

<NN-10 >IF< логічний вираз>THEN GOTO < N1>

< NN >

Дія команди: Виконуються команди з номером N1- NN-10. Перевіряється значення логічного виразу. Поки воно істенне , виконуються команди циклу з номерами N1-NN-10 . Істинний логічний вираз описує умову продовження циклу .

Розглянемо задачу обчислення суми .

Задача. Обчислити суму чисел від 1 до 100.

Позначимо поточне значення числа іменем N, а результат іменем S. Розглянемо програму 10.

10 ‘ Програма 10 Сума чисел

20 S= 0 : N= 1 ‘Підготовка до циклу

30 S=S+N ‘Основна дія

40 N=N+1 ‘Зміна значення параметра

50 IF N<=100 THEN 30 ‘Перевірка умови

60 PRINT “S=” ; S

70 END

 

 

ОПЕРАТОРИ ЦИКЛУ

1.Цикл з операторами FOR - NEXT.Цикл призначений для організації повторень, якщо кількість повторень у циклі відома.

Структура оператора.

 

FOR I=A1 TO A2 STEP A3

серія операторів

 

NEXT I ,

де FOR (для), ТО (до), STEP (крок) – службові слова, які утворюють оператор заголовка циклу, NEXT (наступний) – оператор, який фіксує кінець тіла циклу і змінює значення параметра І. Тіло циклу – це серія операторів, що є між операторами FOR i NEXT.

Змінну І прийнято називати параметром циклу.А1,А2,А3 – арифметичні вирази, змінні, сталі. А1 – початкове значення параметра циклу, А2 – кінцеве, А3 – значення кроку, на яке щоразу змінюється значення параметра циклу.

Розглянемо дію операторів FOR i NEXT .

Дія операторів FOR - NEXT. Нехай крок А3>0.Змінна І набуває значення А1. Перевіряється умова І£А2. Якщо вона істинна, то виконується тіло циклу(серія операторів). Значення параметра І збільшується на А3. Знову перевіряється умова і т.д. Якщо умова хибна, то цикл закінчується й виконується наступний після NEXT оператор.

Якщо тіло циклу коротке, то всю конструкцію циклу можна розмістити в одному програмному рядку, що робить програму більш компактною(не забувайте лише ставити двокрапки):

FOR I =A1 TO A2 STEP A3 : серія операторів : NEXT I .

Зауваження . Параметром циклу може бути любий ідентифікатор який допускає мова Бейсік. В операторі NEXT записується той же самий ідентифікатор який є в операторі FOR як параметр циклу. Функції оператору NEXT змінювати параметри циклу на крок і перевіряти умову закінчення циклу.

Під час виконання арифметичних операцій з дійсними числами результати округлюються. Це може призвести до того, що в циклі з дійсним параметром циклу останнє повторення не відбудеться. Тому рекомендують використовувати параметр цілого типу.

Входити в цинл можна тільки через його заголовок . Виходити з циклу можна двома методами:

- коли параметр циклу змінив своє значення від початкового до кінцевого (в цьому випадку він буде не визначений)

- за допомогою умовного оператору який записується в тілі циклу (парамитр циклу прийме поточне значення даного кроку.

 

3.Оператор типу WHILE –WEND. Розглянемо оператор WHILE, призначений, зокрема, для реалізації циклів з невідомою кількістю повторень. У мові Бейсик записується так:

WHILE умова

серія операторів

WEND

Тут WHILE (поки), WEND(кінець поки) – службові слова, які позначають оператори заголовка та кінця циклу.

Даний оператор служить для організації циклу із виходом по умові: якщо значення в умові приймає хибне , то виконуються оператори, обмежені відповідними операторами WHILE i WEND. Ці оператори допускають використання вкладених циклів, але при цьому для кожного оператора WHILE повинен бути обов’язково окремий оператор WEND кінця циклу, навіть якщо у вкладених циклів є спільний логічний кінець.

Оператор WHILE – WEND можна використовувати в командному режимі, однак в цьому випадку командний рядок повинен повністю вміщувати всю циклічну конструкцію, напр.,:

WHILE X – 100 : X+1 : WEND : PRINT “X=”;X

Зауваження 1. Умовою може бути арифметичний вираз без знаків відношення, в цьому випадку, якщо значення відмінне від 0, то виконуються оператори записані між оператором – WHILE – WEND.

Зауваження 2. Параметр циклу, який записаний в умові, обов’язково в тілі циклу повинен змінювати своє значення.

Оператори циклу FOR – NEXT і WHILE -WEND можна записувати і виконувати в командному рядку.

 

4. Поняття про структурне програмування.Задачі та програми, які ми розглядаємо, мають навчальний характер і не є складними і великими. На практиці задачі, алгоритми та програми звичайно є або складними або громіздкими. У таких випадках варто пам’ятати про основні принципи структурного програмування.

Структурне програмування – це концепція програмування, яка передбачає таке:

1.Попередній аналіз складного або громіздкого алгоритму з метою розробити його на окремі прості частини (модулі).

2. Послідовну (зверху донизу) деталізацію частин та складання модульних програм (модулі розглядатимемо пізніше).

3. Використання трьох базових конструкцій мови (простої, розгалуження, циклу) під час роботи з кожним модулем.

4. Написання програм, зрозумілих для людей, які будуть їх читати.

5. Використання операторів мови, які дають змогу звести до мінімуму застосування оператора переходу.

6. Систему заходів перевірки правильності програми: логічний аналіз програми до її виконання, перехресна перевірка програм, колективна робота над створенням складних програм тощо.

Пояснимо ці принципи.

1–2. Деталізація зверху донизу. Кваліфіковані програмісти, ознайомившись з умовою дуже складної задачі, можуть одразу скласти програму. Але для більшості користувачів шлях від умови задачі та математичної моделі пролягає через побудову алгоритму. Спочатку складають загальну схему алгоритму, а потім її деталізують. Складний алгоритм розбивають на частини. Виділяють основну частину та частини нижчого рівня. Кожну частину розробляють окремо: спочатку частини верхнього рівня, а пізніше – нижчого. Тому кажуть, що відбувається аналіз зверху донизу. У кінці частини стикують між собою.

3.Базові конструкції. Доцільно з’ясувати, які конструкції та елементи мови можна використати під час програмування кожної частини. Нагадаємо, що у розпорядженні користувача є три базові (основні) алгоритмічні конструкції:

1) проста; 2) розгалуження; 3) цикл.

Вони описані у попередніх параграфах. Кожна така конструкція має один вхід і один вихід. Програму, складену як послідовність конструкцій, що мають один вхід і один вихід, називають структурованою. Термін походить від слова структура, що є синонімом слів конструкція.

Обдумуючи алгоритм, варто мислити не на рівні окремих операторів, а на рівні конструкцій, виділяючи в кожному алгоритмі прості частини, розгалуження, цикли. Намагайтесь без зайвої деталізації виділяти такі комбінації базових конструкцій: “розгалуження в циклі” та “ вкладені цикли”.

4. Коментарі. Програми повинні бути зрозумілими не лише для тих, хто їх складає, але й для людей, які будуть їх читати. У них рекомендують робити пояснення. Для цього у тексті програми використовують коментарі, а до програми дають додаткові пояснення.

5. Потрібно уникати операторів переходу. Безсистемне використання оператора переходу (особливо до попередньої частини програми), який ускладнює читання програми, потрібно зводити до мінімуму. Цього можна досягти за допомогою таких конструкцій мови, як умовний оператор IF-THEN- ELSE, оператор багатозначного вибору SELECT CASE, оператор циклу WHILE та підпрограм з параметрами, які вивчатимемо пізніше.

Варто знати, що у сучасному Бейсику є можливість достроково вийти з деякої конструкції за допомогою таких операторів виходу: EXIT IF, EXIT SELECT, EXIT WHILE, EXIT FOR, EXIT LOOP, EXIT DEF тощо.

 

 

ІТЕРАЦІЙНІ ЦИКЛИ

В усіх вищерозглянутих програмах число поторень циклу було задано, або його легко можна обчислити за формулою: N= . Проте існують обчислювальні процеси, які вміщують цикл із невідомим наперед числом повторень. Такі цикли, які харектерезуються послідовним наближенням обчислювальних величин до шуканого значення, називається інтеграційним. Закинчення циклу в цьому випадку, за звичай здійснюється при досягненні заданої точності обчислення результату. До ітераційних циклів приводять задачі обчислення сум нескінченів рядів, рішення алгебраїчних і трансцедентних рівнянь, реалізації числових методів інтегрування і дифуренціювання, рішення систем лінійних і не лінійних рівнянь, задачі оптимізації. В ітераційних процесах результати, отримані на поточноиу кроці, використовується в якості вхідних даних для розрахунку наступонго кроку циклу. При реалізації необхідно задавати початкове значення (x0) і критерій (точність -"Е") у відповідності з яким буде закінчено обчислювальний процес.

Обчислення суми нескінченних рядів зводиться до знаходження суми

S=U(1)+U(2)+…+U(n)…= U(n). (1)

Кожний доданок якого є функцією від номера "n", який визначає місце цього доданку в сумі, а також може бути функцією одного, або декількох додаткових параметрів.

Приклад 1.

Приклад 2.

 

Обчислення суми ряду полягає в отримані результатів циклічного процесу послідовності s(1), s(2), …, s(n), …, які сходяться до свого граничного значення, тобто границі . Тут s(n) - сума n членів нескінченного ряду.

 

Для обчислення суми ряду використовується метод накопичення суми: сумування вважається закінченим при виконання умови досягнення заданої похибки, тобто . Задача знаходження суми ряду є типовим прикладом інтеграційного процесу, так як наперед невідомо, при якому числу членів ряду досягатиметься необхідна точність.

Процес обчислень визначається реконкурентним співвідношенням s(n)=s(n-1)+u(n). В загальному випадку початкове значення номера члена ряду n може бути відмінне від 1 (наприклад, рівним 0). Для знаходження початкового значення суми перепишемо формулу (1) у вигляді:

 

Елемент u(v) дозволяється приймати в якості початкового значення суми, а параметр n в ітераційному процесі прийматиме значення v+1, v+2,…

Загальна схема алгоритму обчислення суми членів нескінченного ряду приведена на мал. 8. Так у обчисленнях за рекурентною формулою одночасно приймають участь тільки двазначення s(n) i s(n-1), в схемі алгоритма замість цих змінних використовується змінна S (блок 3). Значення S буде змінюватися кожний раз при додаванні чергового члена суми. Справа від знаку присвоєння значення змінної відповідає попередньому значенню суми s(n-1), зліва - поточному s(n).

Переважно формула загального члена суми належить одному з наступних типів:

а) ;

 

б) ;

 

в) ;

У випадку (а) обчислення будуть найбільш ефективними, якщо кожен член суми u(n) (мал. 8)обраховується за загальною формулою.

У випадку (б) у формулу члена суми u(n) входять цілі степені і факторіали, для обрахунку u(n) доцільно використовувати реконкурентні сіввідношення, тобто виражати наступний член суми через попередній. Це дозволить істотно скоротити об'єм обрахунків. Крім того, безпосереднє обчислення суми за загальною формулою в ряді випадків, неможливе, наприклад, через наявність n! або при x<=0. Черговий член ряду u(n) можна визначити через попередній наступним чином:

u(n)=u(n-1)φ(n)

де φ(т) - перехідний коефіцієнт, який залежить від n. Наприклад для обчислення суми перехідний коефіцієнт можна визначити наступним чином:

 

 

 

Реконкурентне співвідношення для обчислення чергового члену має вигляд:

 

 

В якості початкового значення члену ряду обирається значення u(y) (для приведеного прикладу v=0).

Для випадку (б) схема алгоритма обчислення суми нескінченного ряду приведена на мал. 9

Зауваження. Замість параметрів u(y) і φ(n) в схемі алгоритму обчислення суми конкретного ряду необхідно записувати аналітичні залежності, по яких визначаються ці параметри.

У випадку (в) член суми доцільно представити у вигляді двох співмножників: u(n)=c(n)a(n), один з яких обчислюється по рекурентному співвідношенню, а інший безпосиредньо. Схема алгоритма для випадку (в) приведена на мал.10

 

Наприклад, якщо u(n) = (-1)n · , то пропускаємо, що с(n)= (-1)n і обчислюємо рекорентно.

 

 

с(n)= с(n-1) (n) , де (n)= =-1

 

 

де початкове значення параметра с рівне c(v).для даного прикладу v=1, u(v)=-cos x, c(v)=-1.Співмножник зручно обчислювати безпосередньо за формулою. Алгоритм розрахунку для цього випадку приведений на мал.9

Розглянемо конкретний приклад. Нехай необхідно обчислити суму членів ряду.

S=

З точністю до члена ряду меншого ε, для заданого х.

Загальний член суми належить до типу (б). Сума обчислюється по схемі на мал.9 Визначимо коефіцієнт переходу від попереднього до наступного члену.

Початкове значення: v=0, u(n)=1. Схема алгоритма розв’язку задачі приведена на мал.11. Програма має наступний вигляд:

10 INPUT X,E

20 S=1:U=1

30 N=1

40 U= -U*X*X/((2*N-1)*2*N)

50 S=S+U

60 N=N+1

70 IF ABS(U)>E THEN 40

80 PRINT “N=1”; N, “S=”; S

90 END


N=n+1
U=Uφ(N) S=S+1    
S=U(υ) C=C(υ)
N=υ +1
C=Cφ(n) U=Cα(n) S=S+U
N=υ +1
N=υ +1
S=U(υ) C=C(υ)
S=U(υ)
N=n+1
U=U(n), S=S+U
N=υ +1

 

Мал.9

 
 


Мал.8

 
 

 


Мал.10

 

Мал.11

ОБЧИСЛЕННЯ СУМИ, ДОБУТКУ

Обчислення кінцевої суми зводиться до знаходження суми заданої кількості доданків.

S=f(1)+f(2)+…+f(n)=Σ f(і), де і - номер додатку; f(i) -додаток з номером “і”.

Обчислення суми організовується у вигляді циклічного алгоритму, коли при кожному проходженні циклу номер додaнку “і” збільшується на одиницю, а сума змінюється на величину цього доданку, тобто:

Si=Si-1+f(i),

Де Si, Si-1 – суми доданків "i", "i-1" кроках. Відповідно цикл повторюється до тих пір поки не будуть просумовані всі n доданків.

Зауваження 1. Для того щоб початковий вміст комірки де буде накоплюватися сума не спотворило результат, сума попередньо повинна бути обнулена (S0=Ø).

Зауваження 2. Вивід результату, оскільки він є, як правило, єдиним, здійснюється після закінчення роботи циклу.

Обчислення добутку

Обчислення кінцевого добутку являє собою процес знаходження добутку заданої кількості співмножників по формулі:

P = f(1) * f(2) **f(i) = П (f(i)).

Як і сумування обчислення добутку організовується за допомогою циклічного процесу по рекурентним співвідношенням:

P = Pi-1 f(i)

Де Pi, Pi-1 - добуток співмножників i, i - 1 відповідно, причому і змінюється від 1 до n.

Зауваження 3. На відміну від сумування початкове значення добутку P0 повинно дорівнювати одиниці(P0=1).

ВКЛАДЕНІ ЦИКЛИ

Тіло любого циклу може, в свою чергу, вміщувати оператори циклу. Якщо цикл вміщає в себе один або декілька циклів, то він представляє собою складний циклічний процес (або вкладені цикли). Цикл, який вміщує в середині себе другі цикли, називається зовнішнім, а цикл, який вміщується в другому циклі – внутрішнім (вкладеним). При програмуванні алгоритмів із структурою вкладених циклів необхідно дотримуватись наступного правила: внутрішній оператор циклу і приналежна йому область дій повинні повністю вміщуватись в області зовнішнього оператору циклу, тобто зовнішній цикл завжди починається раніше, ніж внутрішній цикл. Схематично правильну і неправильну організацію циклів зображено нижчена мал.12

 

       
   
 
 
 
 

 

 


       
   
 


 
 


а) правильна організація б) неправильна організація

вкладних циклів. вкладених циклів

.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти