У головному відділі виділяють: рило – відстань від початку голови до передньої вертикалі (краю) ока; заоковий простір – від задньої вертикалі (краю) ока до дистального кінця зябрової кришки; щоку – ділянку від задньої вертикалі ока до заднього краю передкришки; лоб, або міжоковий простір, – відстань між очами.

Перш ніж розглянути ділянки нижньої частини голови, потрібно звернути увагу на зяброві перетинки – шкіряні складки, що обрамляють зяброву кришку (рис. 1). У деяких риб (коропові Cyprinidae) зяброві перетинки прирощені до міжзябрового проміжку (isthmus) – ділянці між зябровими щілинами. У нижній частині голови виділяють: підборіддя – ділянку голови від початку нижньої щелепи до місця з’єднання чи прикріплення зябрових перетинок; горло – відстань від місця прикріплення чи зрощування між собою зябрових перетинок до основи грудних плавників. Крім того, у нижній частині голови розрізняють місце з’єднання кісток нижньої щелепи, яке називається симфізисом (див. рис. 1).

Рис. 1. Нижня сторона голови риби: 1 – зяброві перетинки; 2 – симфізис

У хвостовому відділі виділяють хвостове стебло – ділянку від кінця анального плавника до початку хвостового плавника (у лускатих риб до кінця лускового покрову). Хвостове стебло – це сама низька частина тіла риби, а сама висока знаходиться перед спинним плавником, де і виміряють найбільшу висоту тіла.

Форми тіла риб.Найбільш розповсюдженою формою тіла є веретеноподібна. Риби такої форми мають стиснене з боків тіло і злегка загострену голову. Веретеноподібна форма характерна для більшості риб, наприклад плітки, окуня, оселедця. Риби з веретеноподібною формою тіла мешкають у поверхневих шарах, у товщі води і біля дна, у приберегових і відкритих районах водойм.

Виділяють такі форми тіла у риб (рис. 2). Торпедоподібна (її часто називають веретеноподібною) – характеризується загостреною головою, закругленим, у поперечному розрізі формою овалу тілом, потоншеним хвостовим стеблом, нерідко з додатковими плавничками. Вона властива хорошим пловцям, здатним до тривалих переміщень – тунцям, скумбріям, акулам і ін. Стрілоподібна – кості рила витягнуті і загострені, тіло риби по всій довжині має однакову висоту, спинний плавник віднесений до хвостового і розташований над анальним, чим створюється імітація оперення стріли. Ця форма типова для риб, які не переміщуються на великі відстані, що утримуються у засаді і розвивають високі швидкості руху на короткий проміжок часу за рахунок поштовху плавників при кидку на здобич чи втечі від хижака. Це щуки (Esox), панцирні щуки (Lepisosteus), саргани (Belone) і ін. Симетрично стиснене з боків тіло – сильно стиснене з боків, високе при відносно невеликій довжині і високе. Це риби коралових рифів – щетинозуби (Chaetodon), заростей донної рослинності – скалярії (Pterophyllum). Така форма тіла допомагає їм легко маневрувати серед перешкод. Симетрично стиснену з боків форму тіла мають і деякі пелагічні риби, яким необхідно швидко міняти положення у просторі для дезорієнтації хижаків, - вомери (Vamer) чи для маскування у товщі води при підкараулюванні здобичі – солнечники (Zeus). Таку ж форму тіла мають риба-луна (Mola mola L.) і лящ (Abramis brama L.). Несиметрично стиснене з боків тіло – очі зміщені на одну сторону, що створює асиметрію тіла. Вона властива придонним малорухомим рибам загону Камбалоподібні (Pleulonecti-formes), допомагає їм добре маскуватися на дні. У русі цих риб велику роль відіграють хвилеподібні вигинання довгих спинного і анального плавників. Всі ці риби, крім чорного палтуса (Reinchardtius hippoglossoides Walb), плавають на одній стороні тіла.

Рис. 2. Форма тіла риб: 1 - сарган; 2 - скумбрія; 3 - лящ; 4 - риба-луна; 5 - камбала; 6 - вугор; 7 - риба-голка; 8 - оселедцевий король; 9 - скат; 10 - риба-їжак; 11 - кузовок; 12 - макрурус

Сплющене у дорзовентральному напрямку тіло – сильно стиснене у спинно-черевному напрямку, як правило, добре розвинені грудні плавники. Таку форму тіла мають малорухомі донні риби – більшість скатів (Batomorpha), морський чорт (Lophius piscatorius L.). Сплющене тіло маскує риб в умовах дна, а розташовані зверху очі допомагають бачити здобич. Для крупних скатів – морських дияволів сімейства Mobulidae, що мешкають у пелагіалі, захистом від хижаків служить не форма тіла, а великі розміри.

Вугреподібна форма – тіло риб продовгувате, закруглене, має вид овалу на поперечному розрізі. Спинний і анальний плавники довгі, черевних плавників немає, а хвостовий плавник невеликий. Вона характерна для таких донних и придонних риб, як вугреподібні (Anguilliformes), які рухаються, латерально вигибаючи тіло.

Стрічкоподібна – тіло риб продовгувате, але на відміну від вугреподібної форми сильно стиснене з боків, що забезпечує велику питому поверхню і дозволяє рибам мешкати у товщі води. Характер руху у них такий же, як і у риб вугреподібної форми. Така форма тіла характерна для риби-саблі (Trichiuridae), оселедцевого короля (Regalecus).

Макруроподібна – тіло риби високе у передній частині, звужене з задньої, особливо у хвостовому відділі. Голова крупна, масивна, очі великі. Властива глибоководним малорухомим рибам – макрурусоподібним (Macrurus), химероподібним (Chimaerifor-mes).

Астеролепідна (або кузовкоподібна) – тіло замкнене у кістковий панцир, що забезпечує захист від хижаків. Ця форма тіла характерна для придонних мешканців, багато з яких зустрічаються у коралових рифах, наприклад для кузовків (Ostracion).

Шароподібна форма властива деяким видам із загону Голкочеревоподібні (Tetraodontiformes) – рибі-шару (Sphaeroides), рибі-їжаку (Diodon) і ін. Ці риби погані пловці і рухаються за допомогою ундулюючих рухів плавників на великі відстані. При небезпеці риби роздувають повітряні мішки кишечнику, наповнюючи їх водою чи повітрям; при цьому розправляються шипи і колючки, які є на тілі і захищають їх від хижаків.

Голкоподібна форма тіла характерна для морських голок (Syngnathus). Їх продовгувате, скрите у кістковому панцирі тіло імітує листя зоостери, в заростях якої вони мешкають. Риби не мають бокової рухливості і переміщуються за допомогою ундулюючої дії спинного плавника.

Нерідко зустрічаються риби, форма тіла яких нагадує одночасно різні типи форм. Так, у зубаток (Anarhichas) і в’юна (Misgurnus fossilis L.) форма тіла вугреподібно-стрічкоподібна, тобто передня частина закруглена, а хвостова стиснена з боків. Для ліквідації демаскуючої тіні на череві риби, що виникає при освітленні зверху, мілкі пелагічні риби, наприклад оселедцеві (Clupeidae), чехонь (Pelecus cultratus (L.)], мають загострене, стиснене з боків черевце з гострим кілем (рис. 3).

Рис. 3. Схема утворення демаскуючої тіні на череві риби (а), при наявності черевного кілю він займає собою область тіні (б). Стрілками показано направлення світового потоку

У крупних рухливих пелагічних хижаків – скумбрій (Scomber), риби-меча (Xiphias gladius L.), тунців (Thunnus) — кіль як правило не розвивається. Їх спосіб захисту оснований на швидкості руху, а не у маскуванні. У придонних риб форма поперечного січення наближається до рівнобедреної трапеції, зверненої великою основою вниз, що виключає появу тіні на боках при освітленні зверху. Тому більшість придонних риб і має широке сплющене тіло (рис. 4).

Рис. 4. Характерні форми поперечного січення тіла придонних риб.

Питання для самоперевірки:

1. Перечислити форми тіла риб, що мешкають у пелагіалі.

2. Назвіть форми тіла придонних риб.

3. Яку форму тіла мають оселедець, тріска, окунь?

4. Який тип плавання властивий мінозі, міксинам, вугру?

5. Які риби мають макруроподібну форму тіла?

6. Вкажіть границі відділів тіла риби.

7. Що називається щокою, рилом, горлом, підборіддям?

8. Що таке хвостове стебло?

9. Що таке зяброві перетинки і де вони розташовані?

Предыдущая 1 2 345 6 7 Следующая